17. У чому полягає оцінка (можливо – роль!) рельєфу України як екологічного ресурсу?

Екологічний ресурс – це стан чи явища, які забезпечують сприятливі(комфортні) або несприятливі умови для ведення господарської діяльності людини.

Рельєф є основою для розміщення та ведення господарської діяльності, внаслідок чого утворюються різні його форми:

• рільництво- формується с/г рельєф;

• гідротехніка і меліорація – рельєф районів магістральних зрошуваних або осушувальних каналів;

• гідроенергетика – рельєф районів споруджування гребель, очищених чаш водосховищ, під’їздних дамб, шлюзів;

• будівництво комунікацій – рельєф смуг автомобільних і залізничних шляхів з виїмками, насипами, тунелями;

• морський та річковий транспорт – рельєф портових бухт, хвилерізів, причалів, судноплавних каналів;

• цивільного та промислового будівництва – рельєф вирівняних майданчиків міських поселень, промислових об’єктів, спрямлені русла малих річок, вирівняні майданчики стадіонів, аеропортів;

• гірничо-видобувна промисловість- терикони, кар’єри, відвали, яри, балки, лійки просідання та обвалення земної поверхні;

• військова діяльність – земляні вали і рови, траншеї, окопи, кургани радарних станцій та ін. Але в процесі цієї діяльності рельєф постійно відчуває на собі негативний вплив людини, на що реагує створенням низки еколого-геоморфологічних кризових ситуацій, які погіршують середовище життя людини:

• розвиток підтоплення інтенсивно освоєнних регіонів, які мають відповідні властивості рельєфу і геологічну будову (Степовий Крим, Північне Причорномор’я, зони великих водосховищ, магістральних каналів, численних ставків, зрошувані території тощо).

Катастрофічна переробка берегів великих водосховищ і виведення з використання значних площ цінних сільськогосподарських угідь.

оширення процесів просідання лесових порід на зрошуваних землях і формування сучасних подів, які виводять із господарського використання угіддя або погіршують родючість грунтів.

Великі масштаби розорювання схилів, що за умов значного розчленування викликає інтенсивну ерозію та площинний змив і деградацію родючих грунтів.

Зсуви і повені у гірських районах , де безладне використання лісових ресурсів спричинює інтенсивне стікання опадів та потужну інфільтрацію крізь порушений грунтовий і рослинний покрив.

Просідання земної поверхні над гірничими виробками і порушення режиму водоносних горизонтів, що у свою чергу , сприяє розвитку несприятливих геоморфологічних процесів (карсту, суфозії, обвалюванню та осипанню тощо).

Техногенні катастрофи у містахяк наслідки недбалого ставлення до використання природного і штучного рельєфу і нехтування проектними розрахунками.

Зсувні процеси на автошляхах Гірського Криму і Карпат, як наслідок неврахування стійкості порушених схилів.

Спотворення естетичних властивостей рельєфу численними териконами, відвалами, відкритими розробками корисних копалин.

Конструювання у великих містах новітніх ландшафтно-архітектурних систем, чужих українському довкіллю й українській ментальності.

Отже, рельєф є екологічним ресурсом, так як від його зміни залежить розвиток аномальних процесів на території країни – поверхневий та підземний стік, грунтовий покрив тощо.

Перелічених процесів і явищ участі рельєфу у розвитку екологічних проблем в Україні цілком досить, щоб усвідомити, що саме в Україні реакція на необхідність зрозуміти роль рельєфу у функціонуванні інших складників довкілля мала бути найбільш адекватною.