27. Управління пам’яттю. Компоненти диспетчера памяті.

Диспетчер пам'яті є частиною виконавчої системи Windows, зберігається у файлі Ntoskrnl.exe і включає наступні компоненти:

• Набір сервісів виконавчої системи для виділення, звільнення і управління віртуальною пам'яттю;

• Обробники пасток трансляції недійсних адрес (translation "not" valid) і порушень доступу для дозволу апаратно виявляючи винятків, пов'язаних з управлінням пам'яттю, а також завантаження у фізичну пам'ять необхідних процесу сторінок.

• Кілька ключових компонентів, які працюють в контексті шести різних системних потоків режиму ядра:

1. Диспетчер робочих наборів (working set manager) з пріоритетом 16.

2. Потік завантаження і вивантаження стеків (process / stack swapper) з пріорітетом 23. Вивантажує (outswapping) і завантажує (inswapping) стеки процесу та потоку.

3.Підсистема запису модифікованих сторінок (modified page writer) з пріоритетом 17. Записує змінені сторінки, зареєстровані в списку модифікованих сторінок, назад до відповідних сторінкових файлів.

4. Підсистема запису спроектованих сторінок (mapped page writer) з пріоритетом 17. Записує змінені сторінки спроектованих файлів на диск

5. Потік сегмента розіменування (dereference segment thread) з пріоритетом 18. Відповідає за зменшення розмірів системного кеша і зміни розмірів сторінкового файлу.

6.Потік обнулення сторінок (zero page thread) з пріоритетом 0. Заповнює нулями сторінки, зареєстровані в списку вільних сторінок.

28. Захист памяті, основні атрибути.

Windows забезпечує захист пам'яті, запобігає випадкову або або навмисну ​​шкоду користувацьки процесам даних в адресному просторі системи або інших процесів. У Windows передбачено чотири основних способи захисту пам'яті:

По-перше, доступ до всіх загальносистемних структур даних і полів пам'яті, що використовуються системними компонентами режиму ядра, можливий лише з режиму ядра - у потоків користувальницького режиму немає доступу до відповідних сторінок.

По-друге, у кожного процесу є індивідуальне закриття адресного простору, захищене від доступу потоків інших процесів.

По-третє, окрім непрямого захисту, який забезпечує трансляцію віртуальної адреси і фізичної, всі процеси, які підтримує Віндовз надають ту чи іншу форму апаратного захисту пам'яті

29. Структура адресного простору.

Адресний простір — це просто набір адрес, які уміє формувати процесор; зовсім не обов'язково всі ці адреси відповідають реально існуючим елементам пам'яті. Залежно від модифікації персонального комп'ютера і складу його периферійного устаткування, розподіл адресного простору може декілька розрізнятися.

В адресному просторі можна виділити такі ділянки:

- перші 64 Кбайт(починаючи з нульової адресації) – це спеціальна ділянка, доступ до якої завжди спричиняє помилки;

- усю пам'ять між першими 64 Кбайт і останніми 136 Кбайт може використовувати процес під час свого виконання;

- далі розташовуються два блоки по 4 Кбайт: блоки оточення потоку(ТЕВ) і процесу(РЕВ);

-наступні 4 Кбайт – ділянка памяті, куди відображаються різні системні дані, тому для доступу до них процесу не потрібно перемикатися в режимі ядра;

-останні 64 Кбайт використовуються для запобігання спробам доступу за межі адресного простору процесу.

Системний адресний простір містить велику кількість різних ділянок, зокрема:

-Перші 512 Мбайт системного адресного простору використовуються для завантаження ядра системи;

- 4 Мбайт памяті виділяються під каталог сторінок і таблиці сторінок процесу;

- Спеціальну ділянку памяті розміром 4 Мбайт, яку називають гіперпростором, використовують для відображення різних структур даних, специфічних для процесу, на системний адресний простір;

- 512 Мбайт виділяють під системний кеш;

- У системний адресний простір відображаються спеціальні ділянки памяті- вивантажувальний пул і не вивантажувальний пул;

- Приблизно 4 Мбайт у самому кінці системного адресного простору виділяють під структуру даних, необхідні для створення аварійного образу памяті, а також для структур даних hal.