112) Посадовi злочини проти служби

Службові особи під час здійснення службової діяльності повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що перед­бачені законодавством України. Ці вимоги поширюються на всіх без винятку службових осіб незалежно від того, чи є вони представниками законодавчої, виконавчої або судової гілок влади, виконують свої служ­бові обов’ язки в державному апараті чи в органах місцевого самовря­дування, в юридичних особах публічного чи приватного права . Всі службові злочини за­кон розподіляє на три групи.

Перша з них об’ єднує службові злочини, вчинювані лише в юри­дичних особах приватного права.

До другої входять службові злочини, вчинювані тільки в органах державної влади, місцевого самоврядування та в юридичних особах публічного.

До третьої групи належать службові злочини, вчинювані не тільки в органах державної влади, місцевого самоврядування чи юридичних особах публічного права, а й в юридичних особах приватного права.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони більшості з цих злочинів (за винятком передбачених статтями 369 та 369¹ КК) є наявність безпосереднього зв’язку між діянням особи та її службовою діяльністю, бо вони завжди обумовлені службовим становищем суб’єкта і вчинюються всупереч інтересам служби.

За частинами 1 статей 364, 365 і 367 КК таким наслідком визнається істотна шкода, заподіяна охоронюваним законом правам, свободам та інтересам громадян, юридичних осіб, державним або громадським інтересам, яка може полягати у спричи­ненні: а) матеріальних (майнових) збитків; б) нематеріальної (фізичної, моральної, організаційної тощо) шкоди; в) матеріальних збитків у по­єднанні з наслідками нематеріального характеру.

Істотною визнається і шкода, яка є результатом використання службового становища для:

а) сприяння чи потурання вчиненню злочину; б) вчинення поряд зі службовим іншого злочину; в) приховування раніше вчиненого зло­чину.

Обов’язковою ознакою об’єктивної сторони службових злочинів із матеріальним складом (статті 364, 365, 367, ч. 2 ст. 366 КК) є причин­ний зв’язок між порушенням особою службових обов’язків та наслід­ками, що через це настали.

Суб’єктивна сторона службових злочинів припускає як умисну, так і необережну форми вини. При вчиненні недбалос­ті (ст. 367 КК) діяння може бути як умисним, так і необережним. Пси­хічне ставлення службової особи до зазначених у законі наслідків вчиненого ним діяння може бути як умисним, так й необережним.

Суб’єкт службових злочинів, передбачених в розділі XVII Осо­бливої частини КК (за винятком передбачених статтями 369 та 369¹ КК), — спеціальний — тільки службова особа.

Представниками влади та місцевого самоврядування є передусім працівники державних органів чи органів місцевого самоврядування та їх апарату, які діють від їх імені (за їх дорученням) і у межах своєї компетенції здійснює функції цих органів. Вони наділяються владними повноваженнями, згідно з якими мають право висувати вимоги, а також приймати рішення, обов’язкові для виконання фізичними та юридич­ними особами незалежно від їх підлеглості або відомчої приналежнос­ті, а іноді — застосовувати примусові заходи для забезпечення вико­нання цих вимог і притягнення до відповідальності осіб, які ухиляються від їх виконання. До них, зокрема, належать, народні депутати України та депутати місцевих рад, керівники державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування, судді, прокурори, слідчі, опера­тивний склад служби безпеки, працівники кримінальної та податкової міліції, державні інспектори та контролери тощо.