111) Обьект посягання та классиф держ злочинiв

Злочини, які містяться у розділі XIV КК України, можна поділити на такі чотири групи:

- злочини, які посягають на відносини у сфері охорони держа­вної таємниці або конфіденційної інформації (ст. 328-330 КК України). Безпосереднім об’єктом даних злочинів є суспільні відносини у сфері охорони державної таємниці або конфіденційної інформації у різних сферах діяльності держа­ви, тобто відносини інформаційної безпеки. Посягання на цей об’єкт може заподіяти шкоду економічному, військово­му, науковому потенціалам України. При єдності об’єкту злочини, що розглядаються, мають певні особливості у пред­меті, в об’єктивній та суб’єктивній стороні їх складів, а тому кожен з них вимагає самостійного аналізу;

- злочини, які посягають на недоторканність державного кордону України, а також безпеку міжнародних польотів (ст. 332 і ст. 334 КК України). Безпосереднім об’єктом цих злочинів є суспільні відносини у сфері охорони суверенітету України, цілісності і недоторканості її кордонів. Правовою базою для відповідальності за ці зло­чини є стаття 2 Конституції КК України, згідно з якою ”суверенітет України поширюється на всю її територію. Територія України в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою“;

- злочини, які посягають на порядок здійснення міжнародних передач товарів, що підлягають державному експортному контролю (ст. 333 КК України). Об’єктом даного злочину виступають відносини національної безпеки України, її міжнародного авторитету у сфері дотримання міжнародних зобов’язань щодо нерозповсюдження зброї масового знищення, засобів її доставки, обмеження передач звичайних видів озброєння, а також здійснення заходів щодо недопущення використання зазначених товарів у терористичних та інших протиправних цілях.

- злочини, які посягають на порядок комплектування збройних сил України, що підриває її обороноздатність (ст. 335— 337 КК України). Загальним безпосереднім об’єктом цих злочинів є відносини з комплектування Збройних Сил України, їхньої бойової підготовки, отже, в кінцевому рахунку, — із забезпечення обороноздатності України. Загальною ознакою об’єктивної сторони злочинів є бездіяльність — ухилення від виконання обов’язку нести військову службу. Правовою базою для відповідальності є ст. 65 Конституції України, яка передбачає обов’язок громадян України захищати Вітчизну, незалежність та територіальну цілісність України, а також обов’язок відбувати військову службу від­повідно до закону.

Суб’єктивна сторона всіх злочинів цієї групи — прямий умисел.

Кримінальна відповідальність за посягання на відносини у сфері охорони державної таємниці або конфіденційної ін­формації передбачена у таких складах злочинів:

    1) Розголошення державної таємниці (ст. 328). Під розголошенням відомостей, що становлять державну таємницю, слід розуміти протиправне доведення їх до відома сторонніх осіб. Під сторонніми особами слід розуміти осіб, яким ці відомості не повинні бути відомими. Частина 2 ст. 328 КК України передбачає кваліфікуючу ознаку розголошення державної таємниці — спричинення тяжких наслідків;

    2) втрата документів, що містять державну таємницю (ст. 329).   

3) передача або збирання відомостей, що становлять конфі­денційну інформацію, яка є власністю держави (ст. 330).

         До злочинів, які посягають на недоторканість державного кордону України, можна віднести такі:

1. незаконне переправлення осіб через державний кордон України (ст. 332).

    2) порушення правил міжнародних польотів (ст. 334).

         Злочини, які посягають на комплектування Збройних Сил України:

1. ухилення від призову на строкову військову службу (ст. 335).

         2) ухилення від призову за мобілізацією (ст. 336).

         3) ухилення від військового обліку або спеціальних зборів (ст. 337). Відповідно до Закону України ”Про загальний військовий обов’язок і військову службу“, усі військовозобов’язані та призовники підлягають військовому обліку.