72. П. Могила.

Могила Петр Симеонович (1596-1647) - богослов, церковный и культурный деятель, один из крупнейших организаторов и реформаторов образования в Украине XVII века, меценат. Родился П. Могила в семье молдавского господаря Симеона и венгерской княжны Маргареты. Образование получил в высших учебных заведениях Европы. После избрания в 1627 г. П. Могилы архимандритом Киево-Печерского монастыря он отстаивал права православной церкви и добился ее легализации польским правительством («Пункты успокоения», 1632 г.). В 1633-1647 г. П. Могила - митрополит Киевский и Галицкий. За время его правления на митрополичьем престоле был усилен авторитет православной церкви. Подготовленный П. Могилой «Катехизис», который был утвержден всеми православными патриархами, принадлежит к наивысшим достижениям украинской богословской мысли. Основанная П. Могилой коллегия со временем стала крупнейшим учебно-научным заведением Восточной Европы - Киево-Могилянской академией. При П. Могиле процветали украинское книгопечатание и издательское дело. На средства митрополита осуществлялась большая работа по выявлению и реставрации церковных памятников великокняжеского Киева, при нем были осуществлены первые в Украине археологические раскопки. П. Могила был канонизирован православной церковью в декабре 1996 г.

73. Острозький в.

Найбільшу пам'ять в історії України серед князів Острозьких і княжих родів загалом залишив князь Василь-Костянтин Костянтинович Острозький, воєвода Київський (1608). Острозький Василь-Костянтин (1527-1608), князь, воєвода київський, маршалок волинський, видатний політичний і культурний діяч, один з найзаможкіших і найвпливовіших маінатів Речи Посполитої. К.Острозький був фактичним провідником Русі-України під час Люблінської унії 1569 р. Коли вигасла династія Яґеллонів (1572), Острозький був одним з можливих (за підтримкою Туреччини) кандидатів на поль. престол, згодом і на моск., після смерти останнього Рюриковича, царя Федора Івановича 1598 р. (К.Острозький був споріднений з моск. Рюриковичами). К. Острозький був великим оборонцем православної віри й провідником опозиції під час Берестейської уяії 1596 р., хоч у засаді й не був противником з'єднання Сх. й Зх. Церков. Не зважаючи на те, що він брав участь у боротьбі проти повстання К.Косинського і С.Наливайка, яке розгорнулося у його володіннях, Острозький підтримував зв'язки з українською козаччиною, за що й був обвинувачуваний польською шляхтою. Особливо велику ролю Острозький відіграв у культурно-національному відродженні України. Маючи величезні маєтки та використовуючи своє становище в державі, він очолив православних у Польщі в їхній боротьбі за віру та національне визволення проти окатоличення та ополячення українського народу. Князь Острозький найперше дбав про духовну освіту православних. Хоча братські школи давали підвищену освіту, вони були середніми навчальними закладами. Першими національними закладами вищого типу стали Острозька школа-академія і Києво-Могилянська академія. У 1570 р. він заснував в Острозі, на Волині, школу, де православна молодь здобувала освіту в православному дусі. Це не була вища школа, бо не було власних вчених, а неправославних князь остерігався запрошувати.