42. Початок козацької колонізації Запорожжя

Природні багатства нічийних подніпровських степів приваблювали до себе людей, які могли тут займатися землеробством, скотарством, рибальством, мисливством. Початок колонізації цього краю положили занепад і дроблення Золотої Орди та поширення влади Литовсько-Руської держави. З середини XV століття Велике князівство Литовське втрачає свої позиції в Причорномор’ї, що приводить з 1482 року до початку турецько-татарських набігів на Поділля, Волинь, Галичину. Українське населення змушене відселятися у менш доступні для татар землі. Покозачене українське населення закріпилося на межі степу та лісостепу.

Уходництво

Озброєні ватаги уходників мали чітку організацію та досвідченого керівника - отамана. Основна маса козаків приходила на промисли навесні, а на зиму поверталися до своїх домівок. Зимувати залишалися лише ті, хто мав охороняти артільне майно. По закінченню промислового сезону частина здобутого відправлялась на продаж в центральну Україну. Через уходи відбувалося поступове заселення козаками земель північної частини Запорожжя.

Розгортання осілої народної колонізації Півдня

Для державної колонізації Запорожжя не вистачало ресурсів ні у Великого князівства Литовського, ні у королівства Польського (Речі Посполитої). Це привело до повного панування народної колонізації, яка не знала монаршої влади і давала можливість налагодження самоуправління на цих територіях. Ріст чисельності озброєного козацтва створювали передумови для заснування постійних укріплень - засік, городків, січей. Запорозькі поселення виникали на місцях «уходів». Бурдюги - землянки у глинищі з одного боку пагорба.

Перші постійні поселення на Запорожжі

Перші поселення розташовувалися здебільшого вздовж берегів Дніпра, Орелі, Самари, Південного Бугу та інших річок. Урочище Звонецьке було заселене у 1545 році, близько 1596 року заснована слобода Кам’янка, Самарський Пустельно-Миколаївський монастир влаштований у 1602 році, містечко Новий Кодак засноване у 1645 році.

Посилення народної колонізації Запорожжя в другій половині XVII століття

Визвольна війна середини ХVII ст. та період Руїни ще більш підштовхнули населення до міграції. Цьому сприяло повернення польських магнатів на Правобережну Україну, хазяйнування царських воєвод на Лівобережжі та боротьба козацько-старшинських груп за владу на всій Гетьманщині.

Початок масового заселення Запорожжя

Масове заселення Запорожжя почалося після закінчення російсько-турецької війни 1735-39 рр.- поверталися запорожці на старі місця, відновлюються старі та засновуються нові поселення, а з 1753 р. розгортається урядова колонізація. У другій половині ХVIIІ ст. населення Запорожжя, разом з січовим козацтвом, мешканцями зимівників і слобод, жінками і дітьми, становило біля 200 тис. чоловік.

43. Джерела формування козаuтва, його версти. Утворення реестрового козацтва.

Створення реєстрового козацтва

Спроби організації українського війська реєстрового козацтва сягають 1524 року, у якому Великий князь литовський і король Польщі Сігізмунд (Жиґмонт) І Старий доручив Семенові Полозовичу і Кшиштофові Кмитичу організувати козацький відділ на державну службу. Через брак фінансів цей проект не реалізовано. Подібна доля зустріла пропозицію черкаського старости Остафія Дашковича у 1533 р., а також заходи Жиґмонта І 1541 р.

Коли українські старости намагалися організувати козацькі відділи головним чином для боротьби проти татарів, польські королі вважали, що створення урядових козацьких формацій допоможе контролювати козацькі рухи й стримувати протитатарські акції козаччини. Військо реєстрових козаків було створене універсалом короля Сигізмунда ІІ Авґуста 2 червня 1572 р., коли було доручено коронному гетьманові Єжи (Юрію) Язловецькому найняти з низових козаків на службу 300 осіб. Відтоді зустрічаємо назву реєстрові козаки на противагу нереєстровим козакам, які були поставлені у напівлегальне становище.