
- •Предмет I завдання курсу «Давня I нова iсторiя України». OchobHi
- •Кам'яний BiK на територi"I Укра"iни.
- •Трипiльська культура. Бронзовий I залiзний BiK на територiї України.
- •Кiммерiйцi: територiя розселення, суспiльний лад, господарство, культура.
- •Скiфи: територiя розселення, суспiльний лад, господарство, культура.
- •Сармати, таври: територiя розселення, суспiльний лад, господарство, культура.
- •Положение женщин
- •Культура и религия
- •Захоронения
- •Античнi мiста-держави Пiвнiчного Причорномор'я.
- •Археологiчнi пам'ятки I письмовi джерела про давнiх слов'ян.
- •1 Речові пам'ятки слов'ян
- •2 Писемні джерела про слов'ян
- •Соцiально-економiчнi та полiтичнi передумови утворення Київської держави. Норманська теорiя походження Pyci.
- •Розвиток феодальних вiдносин в Київської Pyci. Розряди феодальнозалежного населення I стани панiвної верхiвки в Київськiй Pyci.
- •22.Причини та наслідки феодальної роздробленості Київської Русі.
- •23. Київське, Переяславське, Чернігово-Сіверське князівства в період феодальної роздробленості.
- •Крим I Пiвнiчне rричорномор'я в XIV - хvi ст.
- •Турецько-татарська навала на YкpalHi в х - хуi столiттi
- •Утворення Великого князiвства Литовського, його полiтичний 1 адмiнiстративний устрiЙ.
- •33. Перехiд до фiльваркового господарства. «Устава на волоки».
- •34. Полiтичне становище украlНських земель у складi Литви. Остаточна лiквiдацiя Волинського I киiвського князiвств.
- •35. Кревська унiя та Островська угода.
- •36. Соцiально-полiтичний стан yKpa'iHCbKoro князiвствi Литовському. Участь yKpa'iHCbKoro битвi.
- •37. Зростання феодального землеволодiння у ху - перший половинi хун
- •38. Люблiнська унiя. Загарбання шляхетською Польщею украi'нських земель.
- •39. Виникнення коз:1цтва в yKpa'iHi.
- •Iсторiографiя виникнення козацтва I утворення Запорiзькоi' Сiчi.
- •Утворення Запорiзькоi' сечi та гi вiйськово-адмiнiстративний устрiЙ.
- •Виникнення[ред. • ред. Код]
- •Хортицька теорія[ред. • ред. Код]
- •42. Початок козацької колонізації Запорожжя
- •43. Джерела формування козаuтва, його версти. Утворення реестрового козацтва.
- •44. Брестська церковна унiя та гi наслiдки.
- •45. Казацко-крестьянское восстание 1591-1593 pp. Под руководством к. Косинского.
- •46. Восстания 1594-1596 гг с. Наливайко.
- •47. Соцiально-економiчний розвиток украlНських земель в другiй половинi
- •48. Селянсько-козацьке повстання в 1625 р.
- •49. Селянсько-козацьке повстання в 1630 р.
- •50. Козацьке повстаJtIня в 1635 р.
- •51. Крестьянско-козацкое восстание в 1637
- •52. Крестьянско-козацкое восстание в 1638
- •53. Вооруженные выступления крестьян. Восстание под предводительством Мухи.
- •54.Крестьянско-козацкое восстание 20-30х гг 17века
- •55. Поражение войска польского под Цецорой и ее последствия. Участие украинского народа в Хотинской войне.
- •56. Условия и общая характеристика развития культуры в 14-первой половине 17 века
- •57. Развитие литературы на Украине 14-первой половины 17века. Полемическая литература.
- •58.Музыка и театр в 14-первой половине 17века.
- •59.Духовная жизнь украинского народа, быт и обычаи в 14-первой половине 17века.
- •60.Архитектура, изобразительное искусство, устное народное творчество в 14-первой половине 17 века.
- •61. Города Украины в 14-первой половине 17 века
- •62.Группы крестьян, волнения крестьян и городского населения в 15-первой половине 17 века.
- •63. Книгописания. Начало книгопечатания в Украине.
- •64. Образование в Украине в 16-первой половине 17 века. Типы школ, первые школьные учебники.
- •65. Создание и деятельность Киево-Могилянского Коллегиума. Распространение научных знаний.
- •66. Численность и состав населения Украины в 15-первой половине 17 века. Крестьянская община.
- •67. Братства и их деятельность.
- •68. Борьба украинского народа против турецко-татарской агрессии в первой половине 17 века.
- •69. Социально-экономическое развитие украинских земель в первой половине 17 века.
- •70. Усиление польско-шляхетского гнета накануне освободительной войны украинского народа.
- •71. Исторические личности Украины. П. Сагайдачный.
- •72. П. Могила.
- •73. Острозький в.
- •74. Основные этапы формирования украинской народности. Возникновение и распространение названия Украина.
- •75. Формирование и развитие украинского языка.
39. Виникнення коз:1цтва в yKpa'iHi.
Важливу роль в організації козацтва, його консолідації та перетворенні на організовану військову силу відігравали старости порубіжних міст, таких як Канів, Черкаси, Хмельник, Бар, Брацлав та інші. На старост цих міст, власне, й покладалися обов'язки щодо захисту південних кордонів держави. Особливо значна роль у залученні козацтва до цієї справи належала хмельникському та барському старостам П. Лянцкоронському та Б. Претвичу, а також черкаським старостам С. Полозовичу, Є. Дашкевичу та іншим.
Як уже зазначалося, військові формування, які очолювалися керівниками місцевої адміністрації, неодноразово здійснювали воєнні експедиції у пониззя Дніпра, у південні райони степу і навіть на територію Кримського ханства. Саме під час цих походів почала формуватися військова козацька організація, структура її управління, у тому числі й цивільним життям. Як вважав Дмитро Дорошенко, серед інших старост «найбільш вславився черкаський староста Є. Дашкевич й придбав собі ім'я першого провідника й організатора козаччини»[13]. Саме Дашкевич 1513 року організував за допомогою козаків оборону Черкас від татарського нападу, очолюваного кримським ханом Саадат-Гіреєм. Через два роки у литовському сеймі він подав проект захисту кордонів Великого князівства Литовського від татарських вторгнень, у якому зазначав необхідність будівництва на одному з малодоступних дніпровських островів фортеці, гарнізон якої складався б з 2 тисяч козаків, які мали на човнах патрулювати Дніпро, перешкоджаючи татарам переправлятися через нього. Однак ця пропозиція, хоч і схвально сприйнята, не була реалізована. Та й сама участь козаків у сутичках із татарами призводила до того, що на «чільне місце висувався збройний контекст, зафарбований шляхетним ореолом боротьби за спокій і благо своєї землі»[14].
Проте організаційне формування козацтва не було заслугою лише адміністративної діяльності держави чи окремих урядовців. Провідну роль у цьому процесі відігравала ініціатива знизу. Інакше й сам термін «козацтво» втратив би свій основний зміст — «спільнота вільних вояків». Це був свого роду конгломерат, куди входили вихідці з усіх станів населення, у тому числі і зі шляхетного. Тому необхідно було знаходити певний компроміс між цими людьми, який був можливий лише на общинних засадах. На це змушена була зважати і влада, навіть прагнучи поставити козацтво під свій контроль.
Отже, можна стверджувати, що в порубіжних землях відбувалися два протилежно спрямовані процеси: бажання і змога значної частини населення жити та здобувати собі засоби існування незалежно від державної влади та не приймаючи існуючі соціально-економічні відносини, з одного боку, і прагнення державної адміністрації встановити якомога ширше панування над усіма сферами місцевого життя — з іншого. Останнє виявлялося насамперед в оподаткуванні здобичі козаків-уходників, а також у залученні козацтва до виконання оборонних функцій на користь держави.
Iсторiографiя виникнення козацтва I утворення Запорiзькоi' Сiчi.
. У 1552-1556 рр. канівський і черкаський староста Дмитро Іванович Вишневенький (Байда) (7-1564 р.) об'єднує козаків, створюючи за порогами Дніпра на -. Мала Хортиця козацький центр - Запорозьку Січ. Згодом Січ неодноразово змінювала місце свого розташування. Назва "Запорозька Січ" поширилася на все об'єднане навколо Січі козацтво. Запорозька Січ як державне утворення і як соціальна організація мала яскраво виражений демократичний характер. Це пояснюється тим, що:
- по-перше, Запорозьку Січ створив сам народ, утіливши в ній свій волелюбний характер й ідеали суспільного життя;
- по-друге, щоб вижити в умовах постійної зовнішньої загрози (з боку Криму, Туреччини, Речі Посполитої), козацтву потрібна була внутрішня злагода і стабільність, які забезпечувалися демократичними порядками.
Ставлення уряду Речі Посполитої до козаків
Слідом за козаками в південні степи проникають офіційна влада, литовські, польські, українські магнати та шляхта.
Уряд Речі Посполитої прагнув узяти козаків під свій контроль, щоб використати їх у своїх державних інтересах: для захисту своїх володінь від татар і турків, у протистоянні з Москвою. З цією метою у 1572 р. польський король прийняв на військову службу 300 козаків. Вони були вписані в реєстр-список, звідки й отримали назву реєстрових козаків. На кін. XVI ст. реєстр був збільшений до 3 тис. (у подальшому його чисельність змінювалася). Реєстрові козаки користувалися особливими привілеями: отримували землю, плату грошима, звільнялися від податків і повинностей, мали власне самоврядування. Реєстровці повинні були також контролювати нереєстрових козаків, придушувати анти польські, антифеодальні рухи. Але реєстрові козаки часто брали участь у козацько-селянських анти-польських повстаннях, здійснювали самостійні зовнішньополітичні акції, відстоювали право на власне самоврядування.