32. Утворення Великого князiвства Литовського, його полiтичний 1 адмiнiстративний устрiЙ.

У князівстві Міндовга почалися після його смерті тривалий період смут і усобиць в боротьбі за владу, і саме князівство Литва зменшилася внаслідок відокремлення від нього багатьох волостей. Минуло півстоліття, раніше ніж у Литві утвердився лад і, знову утворилася, сильна князівська влада: з 1316 року в Литві діє князь Гедимін (1316 - 1341 рр..), Засновник династії Гедиміновичів, що утворив з литовських і російських земель велику сильну державу. При Гедимине в Литві вже існують міста, укріплені за правилами військового мистецтва: Литовські раті добре влаштовані і озброєні. Російські люди служать у військах Гедиміна і правлять ними; вони їздять у посольства від імені литовського государя; вони управляють містами і волостями. При дворі Гедиміна звучить російська мова, тому що він сам був одружений на росіянці й дітям своїм влаштовував шлюби з російськими ж. Сам себе ж він вважав не тільки литовським князем, а й російською. При ньому російський вплив на литовських князів надзвичайно посилився. Він підпорядкував собі всі російські князівства від Полоцька до Києва, а керував великим князівством з неприступного міста Троки (Трокскій замок стояв посеред озера), а потім з Вільно, побудованої їм на річці Вілії, притоці Німану.

Дві третини всіх земель Гедиміна були російськими землями. Населення руських земель саме охоче йшло під владу обрусіли Гедиміновичів.

Західний германо-романський світ, переживши період феодального дроблення і марних спроб зберегти і відродити едіновство у формі Священної Римської імперії, будує в XIV столітті нове політичне будівлю національних держав як би то не було на заході йде в XIV столітті кристалізація політичного побуту. Така ж «кристалізація» йде (якщо припустимо це вираз) і на північно-східній околиці Європи: об'єднується північно-східна Русь, будується на великоруської племінної грунті Московська держава, протиставляючи своє національне політична єдність татарському і литовському світів.

Наша територія до цієї історичної епохи знайшла свій політичний центр не там, де шукала його в XIII столітті, - не в Галицькій - Волинської області і не в Новогрудку Міндовга, а у Вільні Гедиміна. Тут за часів Вітень (середини 1290-х років до 1320 року) і його брата наступника Гедиміна (1321 - 1341 рр..) Завершено в новій формі і на інших підставах будівля, закладене Мідовгом. Територія держави охоплювала найближчим чином те, що пізніше виступає як Велике князівство Литовське. Під Литовської землею розумілася не тільки споконвічна територія литовського племені, а й сусіднє російські землі, зайняті і почасти колонізовані Литвою в XIII столітті, а саме: Чорна Русь (по лівих притоках Німана) з містами Новгородком, Волковийськ, Слонімом, Сгітовом, Городня. Тут знаходимо, як тільки зустрічаємо більш рясні відомості про внутрішнє побут цій галузі, велика кількість маєтків литовських панів і бояр, створених військово-служилої колонізацією Чорної Русі. Так, сама серцевина ВКЛ являє собою вже досить складне по складу етнографічне та соціально-політичне ціле, об'єднуючи дрібні волості і громади литовські, що управляли в до історичний час місцевими вождями, і уламки давньо руських земель.

Формування держави проходило дуже динамічно, при цьому саме слов'янські землі ставало опорою литовського великого князя в його боротьбі з непокірними племінні княжіння литовців. Способи приєднання нових земель були різними. Багато російські землі добровільно увійшли до складу Великого князівства Литовського. Поряд з цим деякі території (наприклад, Смоленськ) протягом багатьох років доводилося підкорювати силою зброї. При цьому влада на місцях практично не змінювалася: нових порядків намагалися нікому не нав'язувати.

Литовської династії вдалося утворити такий центр, до якого стала тяжіти втратила свою єдність вся Південно-Західна Русь. Гедімінас почав її збирання, а його діти та онуки закінчили цей процес, який відбувався швидко і легко.