25. Принципи аналізу художніх творів у середній школі.

Щоб розкрити ідейно-худ. вартість твору, треба дотримуватися певних принципів, видів і шляхів аналізу.

Принципи аналізу—це найзагальніші правила, що випливають з розуміння природи й суті худ. літ.; правила, якими керуємося, проводячи аналітичні операції з твором. Найважливішим є принцип аналізу взаємодії змісту і форми. Він є універсальним засобом пізнання суті твору та окремих його час тин. Під час реалізації цього принципу слід керуватися обов'язковими правилами:

1)розпочинаючи аналіз зі складників змісту, переходимо до характеритики засобів його втілення, тобто складників форми;

2)коли ж аналіз розпочинаємо з розгляду складників форми, обов'язково треба розкрити їхній зміст;

3)аналіз підпорядковувати розкриттю авторського задуму, тобто «іти» до адекватного прочитання твору.

Системний підхід до твору передбачає розгляд його як системи компонентів, тобто органічної єдності в ньому всіх частин. Повний, справді науковий аналіз повинен бути системним. Таке розуміння принципу системності має об'єктивну мотивацію: з одного боку, сам твір є системою, а з другого—засоби його вивчення повинні складати певну систему.

У літературознавчих дослідженнях особливої актуальності набуває принцип історизму, який передбачає: дослідження суспільно-історичних умов на писання твору; вивчення історико-літ. контексту, в якому твір постав перед читачем; визначення місця твору в мистецькому доробку письменника; оцінку твору з погляду сучасності (осмислення проблематики, худ. вартості твору новими поколіннями дослідників і читачів).Певним моментом реалізації принципу історизму є вивчення історії написання, публікації і дослідження твору.

26. Розвиток мовлення учнів у процесі вивчення української літератури.

Тісно пов'язаний з вивченням художніх творів і літературного процесу розвиток усного і писемного мовлення учнів, основні види якого визначає програма. Рекомендуються такі завдання, які забезпечують формування у школярів образного (художнього) і логічного (наукового) мислення, творчої уяви, естетичного почуття, критичних суджень, прагнення до ідеалу, програма конкретизує види письмових робіт і усних завдань, призначених для вироблення умінь аналізу творів і оцінювання літературних явищ.

Лише вправне володіння мовними багатствами забезпечує належне засвоєння знань. Водночас в процесі засвоєння знань збагачується і вдосконалюється мовлення. Розвиток мовлення-це педагогічний процес, сис-ма методів і прийомів учіння і спец. вправ, спрямованих на формув. в учнів правильного виразного усного та писемного мовлення, практичного оволодіння багатствами рідної мови. Прийоми розв.мовл.: читання, вивч. напам’ять, змістовний аналіз творів у процесі їх підготовки до виразного читання, проведення спостережень над лексико стилістичними особливостями худ., наук-попул., наук. текстів, систематичні вправляння школярів у діалогічному та монологічному мовл. (бесіди, перекази, диспути), словникова роб, письмові роб. різних типів, користування довідковою л-рою, прослуховування записів, у процесі яких проводиться спостереження над звуковою стороною, емоц. забарвленням, перегляд кінофільмів, обговорення почутого й побаченого, розгляд зразків обр. мист. і проведення бесід за їх змістом.

27. Факультативні заняття з української літератури.

Факультатив- навчальний курс, не обов'язковий для відвідування.

Факультативні заняття впроваджено в шкільну практику як форму диференційованого навчання. Для факультативів розроблено варіанти програм, навчальні посібники. Про методику факультативних занять писали багато вчених-методистів. Зо крема В. Неділько визначив завдання факультативів та систему їхньої роботи, означив основні методи й форми факультативного вивчення літ. в шк лі, а саме:1.Лекція.2.Семінарські занят тя.3. Різноманітні форми самостійної аналітичної роботи учнів над художнім твором (учнівські доповіді, повідомлення та реферати, самостійне ознайомлення учнів з текстом твору та його аналіз, опрацювання літературно-критичних джерел та ін.).4. Бесіда евристичного типу.5.Написання залікових курсових робіт.6.Підсумкові комбіновані заняття, що виходять за межі класної роботи (наукові конференції, випуск спеціальних збірників, альман ахів, газет, виготовлення альбомів, монтажі, проведення літ. вечорів).

Ще один український методист В.Доманський стверджує, що провідними методами на факультативному занятті є репродуктивний з елементами евристичного, евристичний з елементами дослідницького, які можна впроваджувати на таких заняттях:

1. Інформативно-вступні заняття:

• лекції монолог. х-ру;

• лекції з ел-ми бесіди;

Такі заняття супроводжуються виразним читанням уривків з творів, статей пис-в, критиків, тощо. Переважають репродуктивні методи творч. читання з ел. евристичного методу.

2.Заняття консультаційно-підготовчого типу

На них словесник виявляє читацькі інтереси слухачів факультативу, рівень їх літ. розвитку.

3. Поглиблений аналіз тексту

Безпосереднє сприймання учнями тексту, розуміння ними гол. проблем твору, його образів, стильових особливостей, системи авторських оцінок та ідеалів.

4. Семінарське заняття.

5. Заняття творчо-підсумкового типу.

Має форму творчого звіту про роботу факультативу. Виявляє художню обдарованість учнів.

28. Позакласна робота з української літератури

Перед шкільним курсом літератури стоять важливі освітньо-виховні завдання.Їх виконання здійнюється не лише на уроках, а й у процесі позакласної роботи, яка дозволяє: повніше розглянути спадщину митця; сприяти виявленню та розвитку здібностей учнів; раціонально використовувати їх дозвілля.

Сьогодні позакласна робота з літератури здійснюється у трьох напрямках: індивідуальні завдання учням; заняття гуртка; масові заходи. Індивідуальні доручення можна охарактеризувати як щоденну позакласну роботу. Без неї неможливі ні заняття гуртка, ні масові заходи. Індивідуальні доручення часто пропонуються учням і до конкретних уроків. Виконуючи їх, школярі допомагають словесникам на уроці: наприклад, читають напам`ять вірші; виготовляють наочні посібники, дидактичні мате ріали, оформлюють до уроку дошку, асистують, коли використовуються ТЗН тощо. Для багатьох учнів така щоденна, можливо чисто технічна робота–шлях до поглибленого вивчення літератури. Учнів, які серйозно цікавляться мистецтвом слова, залучають до роботи в гуртках. Гуртки бувають: літературо-творчі; драматичні; фольклорні; літературно-краєзнавчі; гуртки художнього слова та ін. До гуртка можуть входити учні різних класів на основі добровільності. Зміст гурткових занять, їх мета і форми мають відповідати віковим особливостям учнів. До масових позакласних заходів відносять: літературні вечори, читацькі конференції, диспути, конкурси, змагання, вікторини, збирання фольклору, літературні екскурсії, походи та ін. Кожен із них має свою методику підготовки і проведення.

29. Професійні якості учителя-словесника.

Тенденції розвитку сучасного уроку мови та літератури, нові завдання програми допрофільного та профільного етапів, загальні критерії оцінювання навчальних досягнень учнів спрямовують діяльність учителя-словесника на додержання не тільки навчально-предметного та методичного змісту, а передусім створення розвивального середовища для пізнавальної активності учнів, розвитку мовленнєво-комунікативних умінь, творчої самостійності, соціальної активності, оскільки метою навчання мають бути не знання, уміння, навички школярів, а сформовані компетентності як загальна здатність, що базується на знаннях, досвіді та цінностях особистості.

Компетентність учителя-словесника (за В.І. Шуляр, О.М. Семеног) визначаємо як особистісну якість суб’єкта, ступінь сформованості знань, умінь, філологічних і педагогічних здібностей, необхідних для якісного, кваліфікованого проведення проектно-конструкторської (планувальної), аналітико-прогностичної, процесуальної діяльності на технологічному (інноваційному) рівні, забезпечення ціннісно-зорієнтованого простору як для власного сталого саморозвитку і самовдосконалення, так і учня з проекцією на одержання гарантованих досягнень наперед заданого кінцевого спільного результату. Бути компетентним – значить уміти мобілізувати в певній ситуації знання і досвід, забезпечувати систему компетенцій, інтегрувати і вирішувати різні навчально-виховні і педагогічні завдання.

Компетентність учителя-словесника – це процес набуття педагогом певних компетенцій; це компетенції в дії. В структурі професійної компетентності вчителя української мови та літератури виділяємо мовно-літературну, мовленнєву, функціонально-стилістичну, етнопедагогічну, соціокультурну чи культурологічну та афектно-поведінкову компетенції, а також концептуально-прогностичну, моніторингово-рефлексивну, конструкторсько-операційну, програмно-інструментальну тощо.