17. Історико-функціональний та історико-генетичний аспекти вивчення худ. Тв.

Вивчити (сприйняти) художній твір — означає відчути на собі його емоційний вплив, осягнути багатство ідей, художніх образів, їх неповторність, своєрідність, оцінити важливість порушених автором проблем і для того часу, коли він був написаний, і на сьогодні. Аналіз багатьох уроків показує, що в школі переважно захоплюються історико-генетичним аспектом вивчення твору і недооцінюють історико-функціональний аспект. Було б помилково розглядати художній твір поза контекстом історичної епохи, яка в ньому змальована. І природно, що в шкільних підручниках та методичних посібниках багато уваги приділено з'ясуванню історичних джерел, які лягли в основу твору. Але якщо не розкрити учням особливості бачення письменником світу, неповторності його художнього таланту, глибокого загальнолюдського змісту художнього твору, аналіз не можна вважати повноцінним і глибоким. «Немає іншого шляху критичного аналізу, ніж через осягнення творчої індивідуальності художника, але й немає справжнього аналізу, якщо осягнення творчої індивідуальності не спричинює широкі суспільні та естетичні висновки» (В.Баранов).

Характерним недоліком багатьох уроків літератури є те, що на них не стільки формується система узагальнених знань, скільки робляться окремі емпіричні висновки про той чи інший твір або художню спадщину митця. Часто учні сприймають художній твір як белетризовану ілюстрацію до певних соціальних подій, політичних ідей. Аналіз обмежується вузькими соціологічними рамками, внаслідок чого в учнів складається неправильне уявлення про естетичну цінність твору. Такий підхід суперечить природі літератури. Талановитий письменник не лише відтворює, ілюструє, відображає явища дійсності. Він робить справжнє художнє відкриття, яке збагачує духовну культуру народу. Глибоко змальовуючи соціальні, моральні, естетичні аспекти життя, митець відкриває читачеві їх нові грані і закономірності. На цьому вчителі недостатньо акцентують увагу школярів, а, отже, не розкривають перетворюючу, активну роль художньої літератури у вихованні й розвитку людини. Учнів треба навчити сприймати твір не як звичайну життєву історію, розповідь про вчинки і стосунки героїв, а як певну концепцію бачення письменником світу. Естетичне бачення — не споглядальне, а оцінне. Аналіз стану викладання літератури в школі показує, що словесники ще мало уваги приділяють розглядові авторської позиції. А тому вчинки, характери літературних героїв учні оцінюють часто з погляду їх власних уявлень про ті чи інші явища, а не з погляду авторської ідеї.

18. Види читання художнього твору.

Читання — один з видів мовленнєвої діяльності, який спирається на зорове сприйняття графічних знаків та на логічне розуміння їхнього значення. Читати можна по-різному в залежності від мети, яку перед собою ставить читач.

Відповідно до комунікативних завдань виділяють:

Вибіркове читання — проглядання з метою пошуку відповіді на задане питання, швидке читання заголовків, змісту, окремих фрагментів тексту; повільне читання потрібних частин з метою одержання нової інформації; орієнтація в логічно-смисловій структурі тексту. Часто використовується на уроках читання, коли потрібно віднайти якусь частину тексту на підтвердження своїх думок.

Вивчальне (детальне, докладне) читання — повільне читання всього тексту чи окремих його частин; глибоке проникнення у його зміст, усвідомлення взаємозв'язку, послідовності усіх частин тексту; максимально повільне охоплення нової інформації.

Ознайомлювальне — швидке читання заголовків, окремих фрагментів тексту, перегляд малюнків чи ілюстрацій, читання анотації; змісту з метою отримання загального уявлення про зміст, героїв, привабливість тексту. Використовується, коли потрібно вибрати книжку в бібліотеці, книгарні.

Критичне читання має на меті висловлення свого ставлення до описуваних подій, явищ, персонажів твору, а отже потребує усвідомлення змісту, авторського задуму та шляхів його реалізації.

Читання може відбуватися у двох формах: читання вголос (голосне читання), тобто озвучування графічного тексту, здійснюється індивідуально; читання мовчки або про себе (мовчазне читання).Обидві форми характеризуються свідомістю — розумінням значення всіх слів, речень у тексті, засвоєння головної думки, тематичного змісту прочитаного, його естетичного багатства.

Також розрізняють: читання учня, вчителя, актора, індивідуальне, колективне, в особах, коментоване, озвучене музикою.

19. Особливості вступних занять перед вивченням художнього твору в 9-11 класах.

Вступними уроками розпочинається вивчення літератури в тому чи іншому класі, а також окремих розділів шкільної програми.

У старших класах програма передбачає загальні огляди розвитку літе­ратурного процесу. Такі уроки — своєрідний заспів до всіх тем курсу. Вони повинні прозвучати так, щоб учні запам'ятали їх. Тим більше, коли учні вперше знайомляться з учителем, — ця зустріч часто визначає їхнє ставлення до навчального предмета.

Найголовніше завдання під час вивчення вступних розділів у старших класах—забезпечити розуміння учнями суспільного характеру літератури, основних тенденцій розвитку літературного процесу в певний період, підготувати їх до сприймання тем монографічного характеру. На вступних уроках учитель дає методологічні настанови, що стосуються окремих творів і розділів шкільної програми. Тут характеризуються ті суспільно-історичні умови, в яких розвивалася література і які покликали до життя появу певних художніх творів, розкривається освоєння письменниками нових тем, ідей, образів, жанрів. Розвиток літературного процесу розглядається під кутом зору традицій і новаторства.

Основні положення, які учні засвоюють у процесі вивчення вступних тем, згодом конкретизуються, поглиблюються при опрацюванні тем монографічного характеру.

На вступних уроках у старших класах учням потрібно подати великий за обсягом матеріал, який не завжди легко сприймається. Він краще запам'я­товується тоді, коли розповідь учителя відзначається логічною стрункістю, теоретичні висновки спираються на переконливі факти, а також викорис­товуються уривки з текстів художніх творів. Не менш важливими факторами є звернення вчителя до живопису, музики, кінофільмів, діафільмів, фотодо­кументів, мемуарної літератури тощо.Необхідно продумати в усіх деталях, як раціональніше розподілити час, які вузлові питання поставити в центрі уваги, як зацікавити учнів.

20. Особливості підсумкових занять при вивченнях монографічних поем.

У 5-8кл. увага зосереджується на пізнавальному і виховному значенні твору. У старших класах необхідно зясувати,які теми,проблеми,жанри худ.літ. привернули увагу письменника і як вони практично реалізувалися в його творах,яку роль відіграла худ.спадщина митця для наступних поколінь і чим вона важлива для нашої епохи. Розглядаються традиції та новаторство письмен. Підсумковий урок може завершитисьчитаннямнапамять чи прослуховуванням грамзапису,письмові роботи,анкети,підбір епіграфу до життєвого і творчого шляху письмен.,літературно-критичні статті,реферати,екскурсії.

21. Принципи побудови програми «українська література. 5-12 класи для середньої загальноосвітньої школи.

Програма шкільного предмета літ. будується на основі поєднання мистецтва слова з літературознавчою наукою, покликаною розкривати його закономірності, джерельні витоки й багатства. Курс літ. в середній школі програма ділить на два етапи: перший - 5-8 ; другий - 9-12. Такий поділ зумовлений освітньо-виховними завданнями предмета, віковими особливостями учнів, їх пізнавальними, психологічними, розумовими можливостями. Попередній - пропедевтичний курс - курс читання в початкових класах покликаний навчити дітей на тільки читати,а й сприймати худ. твори чуттям і свідомістю, шанувати книжку, любити літ. У 5-8 класах програма передбачає читання і вивчення окремих зразків усної народної творчості, ряду творів нової й новітньої літ. Принцип побудови програми для 5-8 класів - тематично-хронологічний, з поступовим переходом до історичного. Це сприяє систематизації знань, усвідомленню зв'язку літ. творчості з суспільним життям, худ. картин - образів - з конкретними подіями і людьми; розумінню реальності відображення життя, відтворення істор. дійсності; розкриттю значення твору для нашої сучасності.У 9-12 кл програма вводить послідовне читання і вивчення визначних худ. творів на історико-літ. основі, з розкриттям творчої характеристики письменника і оглядом етапу розвитку літ. у зв'язку з суспільним життям. Така побудова сприяє глибшому усвідомленню ролі худ.літ. в житті народу, визначенню її місця в духовному розвитку людства. Вводячи систематичний курс літ. в старших класах, програма визначає два види тем-монографічні й оглядові. Оглядові розділи у 9-12 класах плануються, в основному, трьох видів: вступні до вивчення систематич ого шкільного курсу літ.; поетапні характеристики прадавньої, давньої, нової й новітньої літ.; заключні підсумки вивчення укр.літ., її надбання, характерні риси, світове значення. Окремо виділяються години на літ. рідного краю.

22. Метод шкільної лекції. Активізація пізнавальної діяльності учнів у процесі шкільної лекції.

Застосування методу шкільної лекції диктується не лише навчально-виховними завданнями та характером дидактичного матеріалу, але й віковими особливостями учнів, рівнем їхньої підготовки. Сприймання лекційного викладу вимагає від учнів широкого кола знань, уміння зосереджуватись під час слухання, запам'я­товувати основне. Рівень розумового розвитку старшокласників дозволяє вільно користуватися лекцією як ефективним методом вивчення літератури

Усний виклад дає можливість передати старшокласникам доцільно орга­нізовану, світоглядно цілісну інформацію, використовуючи різноманітні засоби - різні друковані джерела, наочні посібники, технічні засоби навчання тощо. Учитель відбирає з величезного арсеналу знань ту інформацію, яка необхідна для розв'язання педагогічних завдань, враховуючи вже набуті учня­ми знання, вікові особливості, звертаючи при цьому увагу не тільки на пові­домлення фактів, але й на роз'яснення теоретичних положень, з'ясування при­чин, виявлення закономірностей. У процесі пояснення, використовуючи дове­дення, наукові оцінки, показуючи хід міркування, вчитель тим самим активі­зує мислення учнів, ведучи їх до розуміння діалектичної сутності явища.

Використання методу шкільної лекції на уроках літератури дозволяє також здійснювати глибокий вплив на емоційну сферу учнів, стимулює до власної пізнавальної діяльності. На етапі пояснення здійснюється лише первинне засвоєння світоглядних понять, далі йде оцінка літературних фактів, явищ, оволодіння знаннями за допомогою різного роду завдань, самостійної роботи творчого характеру, що забезпечує органічний зв'язок з пошуковими та дослідницькими ме тодами, їх поєднання, активізацію мислення учнів, оволодіння конкретними знаннями, застосування їх на практиці.

У початкових та середніх класах частіше використовується розповідь учителя, яка відрізняється від лекції невеликим обсягом, простотою побудови, з використанням опису, переказу, виразного читання, унаочнення, технічних засобів тощо. Це зумовлено віковими та психологічними особливостями школярів, які ще не володіють уміннями зосереджувати увагу протягом тривалого часу. У старших класах виклад учителя змінюється за своїм змістом, структурою і наближається до класичної лекції з широкими узагаль­неннями світоглядного характеру, виявленням причиново-наслідкових зв'язків, елементами аналізу, оцінки, висновками. Зв'язний, цілісний послідовний виклад, побудований на методологічних засадах, внутрішньо пов'язує і це­ментує окремі його частини, своїми доведеннями, аргументацією забезпечує переконаність і тим самим робить викладені знання глибоко усвідомленими.

Головна мета лекції - не опис фактів і явищ літературного процесу, а глибоке розуміння його розвитку, формування в учнів старших класів нави­чок зв'язного і цілісного засвоєння літературних знань як могутнього фактора естетичного виховання. Школярі вчаться схоплювати логічну структуру лекції, що допомагає їм самим правильно будувати усні відповіді, писати твори, висловлювати оцінні судження, що важливо в подальшому житті - в адаптації до сприймання вузівської лекції та лекцій з різних проб лем науки і мистецтва. В умовах сучасної школи на перший план виступає найскладніший вид лекції- проблем ний виклад. У процесі його учні стежать за ходом міркування учителя - як розгортається і доводиться думка. Мислительна діяльність стар­ших школярів характеризується досить високим рівнем розвитку спосте­реження, уваги, пам'яті, що дозволяє узагальню вати одержану інформацію, відшукувати причини для пояснення явищ, аргументувати їх, доводити істин­ність окремих положень, зв'язувати вивчене в певну систему. Велике значення має вибір навчального матеріалу для лекційного викла­ду. Це може бути лекція-вступ до певного періоду розвитку літературного процесу, перед текс туаль ним вивченням великого епічного твору;оглядова лекція, яка розглядає творчість одного або кількох письменників, які не вивча­ються монографічно; окремий художній твір, що не вивчається текстуально;підсумкова(або узагальнююча),яка висвітлює значення великого за обсягом художнього твору, всієї творчості письменника, цілого розділу курсу літе­ратури тощо.

23. Самобутність (специфіка) та ефективнисть на уроках української літератури.

Уроки укр.літ. відзначаються глибокою своєрідністю. Вони вимагають іншої емоційної атмосфери, ніж уроки матем. Важливо не лише дати певну інф., а й емоційно схвилювати їх, викликати роздуми про життя. Урок літ. повинен мати виховний аспект. Набуття нових літ.знань повинно супроводжуватися оцінкою явищ і фактів, виробленням ставлень до істини, ідей, образів. Не можна не рахуватися з виявом самостійності думки учня. У процесі роботи над твором повинні бути відвертість, щирість, справжня людяність у взаєминах вчителя й учнів. Усе повинно бути обдумане в деталях: методи і прийоми навчання, характер завдань і видів робіт, доцільність використання наочних посібників, дозуваня часу, контакт з класом, темп уроку, його загальна тональність. Ефективний урок:

1)дає учням міцні літ.знання, навички;

2) збагачує їх яскривими, емоційно сприйнятими літ.образами;

3)допомагає правильно усвідомити смисл не тільки прочитаного твору, але й життєвих явищ, які знайшли у творі відображення;

4) озброює їх високими критеріями ідейних, моральних та естетичних оцінок;

5)формує їх світогляд;

6)зміцнює і робить свідомою їх любов до літ.

Якість,оптимальність,глибина,системність.