4.2 Основні критерії, підходи та вимоги до охорони праці перекладачів

В основному, охорона праці перекладачів регламентується Законом про охорону праці України та принципами та рекомендаціями ЮНЕСКО що встановлює міжнародні стандарти прав та обов’язків перекладачів.

Розглянемо спочатку Закон про охорону праці. Закон про охорону праці визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров'я у процесі трудової діяльності, на належні, безпечні і здорові умови праці, регулює за участю відповідних органів державної влади відносини між роботодавцем і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні [2].

Охорона праці – це система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров'я і працездатності людини у процесі трудової діяльності. Роботодавець – власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, незалежно від форм власності, виду діяльності, господарювання, і фізична особа, яка використовує найману працю.

Працівник – особа, яка працює на підприємстві, в організації, установі та виконує обов'язки або функції згідно з трудовим договором (контрактом). Дія цього Закону поширюється на всіх юридичних та фізичних осіб, які відповідно до законодавства використовують найману працю, та на всіх працюючих [2].

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про охорону праці, застосовуються норми міжнародного договору.

Державна політика в галузі охорони праці викладена у статті 4 Закону про охорону праці. Державна політика в галузі охорони праці визначається відповідно до Конституції України (254к/96-ВР ) Верховною Радою України і спрямована на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням.

Державна політика в галузі охорони праці базується на принципах:

1. Пріоритету життя і здоров'я працівників, повної відповідальності роботодавця за створення належних, безпечних і здорових умов праці; підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництв, технологій та продукції, а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці; комплексного розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної, галузевих, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля.

2. Соціального захисту працівників, повного відшкодування шкоди особам, які потерпіли від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань; встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств та суб'єктів підприємницької діяльності незалежно від форм власності та видів діяльності; адаптації трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану; використання економічних методів управління охороною праці, участі держави у фінансуванні заходів щодо охорони праці, залучення добровільних внесків та інших надходжень на ці цілі, отримання яких не суперечить законодавству.

3. Інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

4. Забезпечення координації діяльності органів державної влади, установ, організацій, об'єднань громадян, що розв'язують проблеми охорони здоров'я, гігієни та безпеки праці, а також співробітництва і проведення консультацій між роботодавцями та працівниками (їх представниками), між усіма соціальними групами під час прийняття рішень з охорони праці на місцевому та державному рівнях;

5. Використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва [2].

Умови праці на робочому місці, безпека технологічних процесів, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва, стан засобів колективного та індивідуального захисту, що використовуються працівником, а також санітарно-побутові умови повинні відповідати вимогам законодавства.

Обов’язком працівника насамперед є старанне ставлення до усіх видів навчання (інструктажу), які проводить роботодавець по вивченню вимог нормативних актів з охорони праці, правил поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва. Кожен працівник повинен знати, що Закон «Про охорону праці» забороняє допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж та перевірку знань з питань охорони праці. Після навчання (інструктажу) працівник повинен отримати інструкцію з охорони праці за його професією.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи, якщо створилася виробнича ситуація, небезпечна для його життя чи здоров'я або для людей, які його оточують, або для виробничого середовища чи довкілля. Він зобов'язаний негайно повідомити про це безпосереднього керівника або роботодавця.

Факт наявності такої ситуації за необхідності підтверджується спеціалістами з охорони праці підприємства за участю представника профспілки, членом якої він є, або уповноваженої працівниками особи з питань охорони праці (якщо професійна спілка на підприємстві не створювалася), а також страхового експерта з охорони праці. За період простою з причин, які виникли не з вини працівника, за ним зберігається середній заробіток.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці, не додержується умов колективного договору з цих питань. У цьому разі працівникові виплачується вихідна допомога в розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного заробітку.

Працівника, який за станом здоров'я відповідно до медичного висновку потребує надання легшої роботи, роботодавець повинен перевести за згодою працівника на таку роботу на термін, зазначений у медичному висновку, і у разі потреби встановити скорочений робочий день та організувати проведення навчання працівника з набуття іншої професії відповідно до законодавства.

Працівник зобов'язаний:

1. Дбати про особисту безпеку і здоров'я, а також про безпеку і здоров'я оточуючих людей в процесі виконання будь-яких робіт чи під час перебування на території підприємства.

2. Знати і виконувати вимоги нормативно-правових актів з охорони праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту.

3. проходити у встановленому законодавством порядку попередні та періодичні медичні огляди [2].

Працівник несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Далі розглянемо принципи і рекомендації комітетом ЮНЕСКО та Міжнародною Федерацією Перекладачів.

Розвиток прав перекладацької діяльності пройшов кілька етапів, під час яких затверджувалися і розроблялися принципи і рекомендації комітетом ЮНЕСКО та Міжнародною Федерацією Перекладачів.

Проблеми подальшого розвитку та вдосконалення культурного та економічного співробітництва між народами є складовою частиною широкого спектру актуальних проблем миру і безпеки.

На це безпосередньо вказали учасники Гельсінкської Наради з безпеки та співробітництва в Європі. В Заключному акті наради, що підтверджує основні положення миру та безпеки народів європейського континенту, спеціально передбачено: «Заохочувати розширення перекладу творів в галузі літератури і в інших областях культурної діяльності з мов інших держав-учасниць, зокрема, творів, створених на менш поширених мовах, а також видання і розповсюдження перекладних творів».

У якості заходів, спрямованих, на реалізацію цих положень, рекомендується: «сприяння більш регулярним контактам між зацікавленими видавництвами; розвиток їхніх зусиль у підготовці та вдосконаленні перекладачів; надання сприяння відповідними засобами видавництвам їх країн в публікації перекладних творів; заохочення обміну між видавництвами і зацікавленими установами списками книг, які могли б бути переведені; сприяння професійній діяльності і співпраці перекладачів їх країн; проведення спільного вивчення шляхів подальшого розвитку перекладу і поширення перекладних творів.

Правовий статус перекладачів багато в чому визначається тим, що переклад чужого твору на іншу мову перекладач, як правило, може здійснити лише за згодою автора оригінального твору (або його правонаступників), тобто право на переклад входить в обсяг основних прав автора оригінальної праці. Це положення не поширюється лише на країни, що не приєдналися до однієї з багатосторонніх конвенцій про охорону авторських прав (наприклад, Бернської або Всесвітньої Женевської), а тому не зв'язали себе згаданим зобов'язанням. Проте в даний час майже всі країни або приєдналися до багатосторонніх конвенцій, або укладали двосторонні угоди про взаємну охорону авторських прав.

Захист особистих і майнових прав перекладача може здійснюватися протягом його життя і п'ятдесяти років після його смерті.

Таким чином, правила обох конвенцій охороняють права власника авторського права на переклад і визнають переклад самостійним об'єктом авторського права. Однак методи охорони прав перекладача, а також обсяг прав, що надаються перекладачам в різних країнах, вкрай неоднаковий і не завжди ефективний. Так, національні законодавства, як правило, не розрізняють охорону прав перекладачів, які виконують переклади на підставі трудового договору (так звані штатні перекладачі), і тих, хто здійснює переказ без такого договору.

Не враховуються різні категорії і професійна кваліфікація перекладачів (наприклад, перекладачів технічної літератури). Ряд проблем виникає через відсутність ефективної охорони особистих не майнових прав перекладачів. Національні законодавства практично не передбачають правових засобів, спрямованих на розвиток співробітництва перекладачів різних країн, зміцнення зв'язків між ними. Немає в них часто і ясного вирішення питань про відповідальність перекладача за переклад без згоди власника авторського права, спотворення оригінального твору в перекладі, а також про перевірку якості перекладу та вирішенні виникаючих у зв'язку з цим суперечок.

Вимагають міжнародно-правового дозволу і такі проблеми, як винагороду за працю різних видів перекладачів та способи захисту їх особистих прав (право на ім'я, авторство і т. п.).

До числа конкретних, досить численних рекомендацій належать:

1. Бажаність укласти письмову угоду між перекладачем і юридичним (або фізичною) особою, для яких переклад провадиться.

2. Включити в угоду умови про справедливій винагороді перекладача незалежно від його правового статусу.

3. Визначити метод оплати нештатних перекладачів в залежності від конкретних правових систем. Це може бути оплата шляхом відрахування від прибутку, отриманого в результаті перекладу, або одноразові виплати, не залежні від такого прибутку, або іншим способом. Причому виплачений аванс в будь-якому випадку залишається у перекладача незалежно від методів оплати його праці.

4. Ввести додаткову винагороду перекладачам при використанні перекладу за межами умов початкового угоди.

5. Точно вказати правомочності, передані перекладачем своєму правонаступнику.

6. Визнати, що в разі, якщо перекладач не зможе отримати дозвіл на переклад оригінального твору, такий дозвіл зобов'язаний отримати замовник перекладу.

7. Закріпити права перекладача перешкоджати будь-яким змінам тексту перекладу.

8. Вказувати ім'я перекладача, на видному місці на всіх примірниках опублікованого перекладу при оголошеннях, рекламах, радіо-і телепередачах, в титрах фільмів, на театральних афішах і т. п.

9. Покласти на користувача обов'язки з виконання необхідних формальностей в країнах, де переклад буде використаний.

Особлива увага приділяється підготовці перекладачів та умовам їх роботи. Зокрема, передбачаються заохочення спеціальних програм підготовки перекладачів в університетах та інших вищих навчальних закладах. Крім того, державам рекомендується створити термінологічні центри, через які проводилася б робота по стандартизації та розвитку міжнародної технічної та наукової термінології. Серед інших заходів слід звернути увагу на заохочення перекладів з оригіналу твору, а переклад з тексту перекладу повинен здійснюватися лише у виняткових випадках. Рекомендується також виробництво перекладів на рідну мову перекладача.

ВИСНОВКИ ТА ПРОПОЗИЦІЇ

Суспільно-політична термінологія англійської мови характеризується певними особливостями, що викликані суто лінгвістичними факторами і які відрізняють її від наукової і технічної термінологічної лексики. Їй не властива така стильова закріпленість, замкненість, яка спостерігається в інших терміносистемах. Участь широких мас народу в політичному житті країни, у громадській діяльності сприяє тому, що багато суспільно-політичних термінів поступово входить до складу загальновживаної лексики. Власне, між цими двома лексичними групами визначити певну чітку межу, що їх розділяє, дуже важко, а то й зовсім неможливо.

Суспільно-політична термінологія часто зустрічається у публіцистичних текстах, статтях та газетно-інформаційних виданнях, тож існує необхідність виділення й окремого тлумачення публіцистики. По-перше, вона має велике значення у житті суспільства. Будучи сьогодні одним з потоків журналістської інформації, публіцистика функціонувала і продовжує функціонувати і поза ЗМІ. По-друге, публіцистика у пресі, на телебаченні відіграє не тільки особливу роль, але й своєрідно впливає на інші потоки журналістської інформації.

Об’єктом публіцистики, як і науки та мистецтва, є реальна суспільна дійсність у всій її складності і взаємозв’язках (включаючи економіку, виробництво, право, побут, мораль і т.д. ). Предмет же публіцистики (тобто вичленувана з метою пізнання частина, “сектор” об’єктивної дійсності) – насамперед соціальні стосунки між людьми, соціально-політичний, людинознавчий аспект виробничих, економічних, морально-етичних, мистецьких та всіляких інших явищ.

Організація публіцистичного тексту зумовлена особливостями стилю. Оскільки основним його призначенням є інформувати, висловлювати певну громадянську позицію, переконати людей в її істинності, а деколи й сформувати думку, то для цього журналісти мобілізують усі ресурси мови. При чому вибір мовних засобів зумовлений їх соціально-оцінними характеристиками і можливостями ефективного, цілеспрямованого впливу на масову аудиторію. Це часто досягається шляхом поєднання логічності викладу з емоційним забарвленням, що є визначальною рисою текстів публіцистики.

Дослідження семантики суспільно-політичних термінів англійської мови на фоні термінолексики дало змогу розкрити низку її особливостей.

У роботі вважаємо, що суспільно-політичні терміни як слова входять до словникового складу мови і не ізольовані від законів, що впливають на розвиток лексичної системи взагалі.

Проаналізовано також способи утворення суспільно-політичної термінології, внаслідок чого і вдалося виявити, що досліджувана термінологічна лексика англійської мови доволі схожа з українською.

Загалом досліджувані терміноодиниці англійської мови характеризуються вищою термінологічною поліфункціональністю, ніж їх українські відповідники. Це свідчить про те, що в українській науковій термінології сильніші тенденції до її закріпленості за меншою кількістю наук, ніж в англійській мові, а отже уніфікації терміносистем.

Дослідження семантичної основи суспільно-політичних термінів української та англійської мов виявило спільні та відмінні риси їх системно-структурної організації, поглибило знання про теоретичну базу англійської термінології, а також вказало на потенційну здатність суспільно-політичних термінів пов’язуватися з елементами різних лексичних груп.

Усього в нашій роботі було проаналізовано і перекладено на українську мову 100 суспільно-політичних термінів. До більшості з них ми знаходили відповідники в словнику, інші перекладали за допомогою різних способів перекладу.

Проаналізувавши певні способи перекладу термінів та використання різних типів трансформацій при перекладі, ми прийшли до висновку, що найчастіше при перекладі суспільно-політичних текстів використовується метод транскрибування, трохи рідше калькування та еквівалентний переклад ті в деяких випадках метод експлікації.

З поміж лексичних трансформацій найчастіше всього вживаються перестановка, заміна частини мови та додавання, трохи рідше використовуються конкретизація та смисловий розвиток.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Законодавство України про охорону праці: У 4-х т. – К,: Основа, 1990.

2. Закон України “Про Охорону Праці” [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua

3. Алєксєєва І.С. Професійний тренінг перекладача. // вид. «Союз», 2001. - 288с.

4. Арнольд І. В. Стилістика. Сучасна англійська мова. // Підручник для ВНЗ-4-е вид. 2002. - 384с.

5. Бархударов Л.С. Язык и перевод: Вопросы общей и частной теории перевода. - М., 1975. - 239с.

6. Бойчук К.В. Мова газетних текстів як засіб впливу на читача // Наукові записки. – Вип. 11. – Острог, 2009. – С. 135-139.

7. Желтухина М.Р. Функции масс-медиального дискурса // Жанры и типы текста в научном и медийном дискурсе: Межвузовский сборник научных трудов. – Вып. 5. – Орел, 2007. – С. 191-201.

8. Зиборова Г.М. Трудности перевода общественно-политического текста с английского на русский 3-е изд., исп. и доп. М., “РОССПЭН”, 2000. - 228с.

9. Зражевская Т.А., Гуськова Т.И. Трудности перевода общественно-политического текста с английского на русский 2-е изд.,исп. и доп. Москва “Высшая школа” 1986. - 240с.

10. Комісаров В.Н. Теория перекладу. // М.: ВШ, 1990. - 167с.

11. Комісаров В.Н., Рецкер Я. І., Тархов В. І. Посібник по перекладу з англійської мови на російську. // вид. «Вища школа» 1985. - 268с.

12. Кутателадзе С.С. Russian - English in writing. Советы эпизодическому переводчику. - 4-е изд., испр. и доп. - Новосибирск 2000. - 195с.

13. Латышев Л.К. Курс перевода: эквивалентность перевода и этапы его достижения. -- М.: Просвещение, 1980. -- 160 с.

14. Мостовий М. І. Лексикологія англійської мови. // Харків 1993. - 256с.

15. Рецкер Я. И. Теория перевода и переводческая практика. Очерки лингвистической теории перевода. - М.: Р. Валент, 2004. - 240 с.

16. Флорин Сидер “Муки переводческие” М., 1983. - 183с.

17. Худолій А.О. Динаміка функціональних змін у мові американської публіцистики кінця ХХ – початку ХХІ століття: Автореф. дис. … канд. філол. наук: 10.02.04 / Київський національний лінгвістичний університет. – К., 2004. – 20 с.

18. Швейцер А.Д. Литературный английский язык в США и Англии. - М., 1971. - 200с.

19. Швейцер А.Д. Теория перевода. - М., “Наука”,1988. - 216с.

20. Korunets I. V. Theory and Practice of Translation. - Vinnytsia.: 2001. - Nova Knyha Publishers. - 446 p.

21. http://www.bbc.com/news/uk-scotland-scotland-business-27517225

22. http://www.bbc.com/news/world-europe-26014387

23. http://www.bbc.com/news/uk-politics-22754297

24. http://www.bbc.com/news/world-europe-26338411

25. http://www.bbc.com/news/world-asia-22355383

26. http://www.bbc.com/news/world-europe-26302572

27. http://www.bbc.com/news/world-middle-east-23199336

28. http://www.bbc.com/news/world-europe-27513321

29. http://www.bbc.com/news/world-europe-27540360

30. http://www.bbc.com/news/world-europe-27320806

31. http://www.bbc.com/news/world-europe-26398112

32. http://www.bbc.com/news/world-europe-26249330

33. http://www.bbc.com/news/world-europe-26345300

34. http://www.bbc.com/news/world-europe-27369980

35. http://www.bbc.com/news/world-europe-27369980

36. http://www.bbc.com/news/magazine-25374638

37. http://www.bbc.com/news/world-europe-27567079

38. http://www.bbc.com/news/world-europe-27559537

39. http://www.bbc.com/news/world-asia-27563615

40. http://www.bbc.com/news/uk-politics-27563903

41. http://www.bbc.com/news/world-latin-america-19914142

42. http://www.bbc.com/news/business-27563782

43. http://www.bbc.com/news/world-asia-india-27482166

44. http://www.bbc.com/news/world-us-canada-27226000

45. http://www.bbc.com/news/world-europe-27464998

46. http://www.bbc.com/news/world-us-canada-27475327

47. http://www.bbc.com/news/world-europe-26866989

48. http://www.bbc.com/news/world-europe-27520570

49. http://www.bbc.com/news/world-us-canada-27504837

50. http://www.bbc.com/news/world-europe-27569057

51. http://www.bbc.com/news/world-europe-27515514

52. http://www.bbc.com/news/world-middle-east-27514256

53. http://www.bbc.com/news/business-27563782

54. http://www.nbcnews.com/id/38071684/ns/world_news-south_and_central_asia/t/kyrgyzstan-swears-new-leader-after-ethnic-violence/#.U5gSsXJ_tw4

55. http://www.bbc.com/news/technology-27587551

56. http://www.bbc.com/news/world-africa-27655842

57. http://www.bbc.com/news/world-africa-27638951

58. http://news.bbc.co.uk/2/hi/asia-pacific/8116044.stm

59. http://www.asianews.it/news-en/Charter-08,-a-plea-for-human-rights-in-China-%7C-complete-text-14313.html

60. http://www.bbc.com/news/world-middle-east-27656300

61. http://www.bbc.com/news/world-europe-27653359

62. http://www.bbc.com/news/uk-politics-27668145

63. http://www.bbc.com/news/education-27399512

64. http://www.bbc.com/news/world-latin-america-19390164