29. Обґрунтування форм виведення інвестиційного проекту з інвестиційної програми

Обґрунтування управлінських рішень про "вихід" проекту з інвестиційної програми є дуже відповідальним і складним процесом. Підвищена відповідальність ухвалення таких інвестиційних рішень пов'язана з тим, що вони спричиняють, у багатьох випадках, втрату не тільки очікуваного інвестиційного прибутку, але й частини інвестованого капіталу. Складність же ухвалення таких рішень полягає у тому, що вони повинні базуватися на глибокому аналізі системи зовнішніх і внутрішніх чинників, що визначають ефективність реального інвестування.

Якщо за реалізовуваними інвестиційними проектами через негативну дію окремих з вищеперелічених (або інших) чинників слід чекати подальше істотне зниження ефективності реального інвестування, то повинна бути розглянута можливість виходу окремих таких проектів з інвестиційної програми підприємства і обґрунтовані найефективніші форми такого виходу. 

До основних форм виведення (припинення інвестування) з інвестиційної програми відносять:

1. Відмова від реалізації продукту до початку будівельно-монтажних робіт

2. Продаж об’єкту незавершеного будівництва

3. Продаж об’єкту інвестування на стадії введення в експлуатацію як цілісного майнового комплексу

4. Розпродаж основних активів по окремості

5. Залучення сторонніх інвесторів з мінімізацією власної участі

6. Банкрутство на постінвестиційній стадії

Можливості й форми швидкого "виходу" проекту з інвестиційної програми підприємства повинні розглядатися ще на стадії його розробки (при оцінці і страхуванні інвестиційних ризиків). У процесі вибору конкретних форм такого "виходу" слід виходити з економічних критеріїв і, перш за все, з мінімізації втрат інвестованого капіталу.

З метою забезпечення формування запланованого інвестиційного прибутку паралельно з обґрунтуванням рішення про "вихід" проекту з інвестиційної програми повинно готуватися рішення про можливі форми найефективнішого реінвестування капіталу.

30. Фінансування інвестиційних проектів

При розробці схеми фінансування інвестиційного проекту розглядаються, зазвичай, п'ять основних її варіантів:

1. Повне самофінансування передбачає фінансування інвестиційного проекту виключно за рахунок власних фінансових ресурсів, сформованих з внутрішніх джерел. Цей метод фінансування використовується, в основному, для реалізації невеликих реальних інвестиційних проектів.

2. Акціонування як метод фінансування використовується, зазвичай, для реалізації великомасштабних реальних інвестиційних проектів при галузевій або регіональній диверсифікації інвестиційної діяльності.

8. Кредитне фінансування застосовується, як правило, для реалізації невеликих короткострокових інвестиційних проектів з високою нормою рентабельності інвестицій. Ця схема фінансування застосовується в окремих випадках і для реалізації се-редньострокових інвестиційних проектів за умови, що рівень рентабельності згідно з ними істотно перевищує ставку відсотка за довгостроковим фінансовим кредитом.

4. Лізинг або селенг використовуються при недостатності власних фінансових коштів або при високій вартості фінансового кредиту для реалізації інвестиційних проектів, пов'язаних з модернізацією або реконструкцією підприємства (особливо інвестиційних проектів з високим ступенем змінності технологій).

б. Змішане (пайове) фінансування базується на різних комбінаціях перелічених вище схем і може бути використано для реалізації всіх видів інвестиційних проектів за всіма формами реального інвестування.

З урахуванням перерахованих схем фінансування окремих інвестиційних проектів визначаються пропорції в структурі джерел інвестиційних ресурсів.