19. Концепція вартості капіталу та ії використання у визначенні вартості інвестиційних ресурсів
Визначення вартості капіталу є ключовим елементом сучасної теорії та практики управління інвестиційною діяльністю підприємства. Основними галузями застосування концепції вартості капіталу є оцінювання економічної ефективності інвестицій, оптимізація структури джерел фінансування проектів, обґрунтування ціни підприємства як суб'єкта на ринку капіталів тощо. Під вартістю капіталу розуміють мінімальну норму дохідності, яку очікують отримати інвестори від альтернативних можливостей вкладення капіталу за незмінної величини ризику. Вона також характеризує ту норму дохідності інвестованого капіталу, яку необхідно забезпечити підприємству, щоб не зменшити свою ринкову вартість.
Вартість власного капіталу розраховується за формулою:
k ΒΚ = Z + (kсер.м. - Z) ⋅β + е ,
де Z – номінальна ставка річної дохідності безризикованих (державних) цінних паперів; km – очікуваний показник річної дохідності в середньому на фондовому ринку; β – показник систематичного ризику активів підприємства; е – показник похибки, що відображає несистематичний ризик залежно від особистих характеристик підприємства.
Оцінка вартості власного капіталу базується на показнику прибутку на
акцію, а не на величині дивідендів:
k ΒΚ = ЧПр /рз,
де ЧПр – величина річного чистого прибутку (після сплати податків та відсотків за довготерміновий борг) у розрахунку на одну акцію.
Ціна підприємства (ЦП) може бути знайдена за такою формулою:
ЦП=
де ЧГНt – чисті грошові надходження в періоді t, грн; п –передбачувана тривалість усіх інвестиційних програм підприємства, років.
20. Методи оптимізації структури інвестиційних ресурсів
Процес оптимізації структури капіталу має здійснюватися у такій послідовності:
1. Аналіз складу капіталу у динаміці за низку періодів (кварталів, років), а також тенденції зміни його структури. При цьому розглядаються такі показники, як коефіцієнт фінансової незалежності, заборгованості, співвідношення між довгостроковими та короткостроковими зобов'язаннями. Далі вивчаються показники оборотності та рентабельності активів та власного капіталу.
2. Оцінка основних факторів, що визначають структуру капіталу. До них належать:
- галузеві особливості господарської діяльності;
- стадія життєвого циклу фірми (молоді компанії з конкурентоздатною продукцією можуть залучати для свого розвитку більше позичкового капіталу, а зрілі використовують, переважно, власні кошти); ^кон'юнктура товарного та фінансового ринків; врівень прибутковості поточної діяльності;
- податкове навантаження на компанію (частка податків, що сплачуються. у виручці прямих і непрямих від продажу - брутто);
- міра концентрації акціонерного капіталу (прагнення власників капіталу зберегти контрольний пакет акцій.
З урахуванням цих та інших чинників управління структурою капітал передбачає вирішення двох основних завдань:
а) встановити пропорції використання власного або зовнішнього капіталу;
б) забезпечити (за необхідністю) залучення додаткового внутрішнього або зовнішнього капіталу.
3. Оптимізація структури капіталу за критерієм прибутковості власного капіталу.
4. Оптимізація структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості (ціни). Вона базується на попередній оцінці власного та залученого капіталу за різних умов його залучення й варіантних розрахунках середньозваженої вартості капіталу.
Найчастіше для вирішення проблем оптимізації структури капіталу використовують ефект фінансового важеля (леверіджу).
(8.27)
Коли фірма бере в борг, вона зобов'язується сплатити проценти і у майбутньому погасити основну суму боргу. Ці проценті! вираховуються з оподатковуваного доходу, отже інвестори отримують більше доходу.