1.2. Флавінові дегідрогенази

Партнером відновлених форм піридинпротеїнів в оксидоредуктазному ланцюзі, як правило, служать флавопротеїни. Таким флавопротеїном, наприклад, є фермент, що має активну групу фосфорильований вітамін В2.

Кожна молекула ферменту несе молекулу рибофлавінфосфату (або флавінмононуклеотиду, ФМН), здатного приймати і віддавати два атоми Н по атомах азоту (у 1 і 10 положенні) ізоалоксазинового кільця, тобто два електрони та два протони при відповідній внутрішньомолекулярній перебудові подвійних зв’язків:

І ншим коферментом у флавопротеїнах є флавінаденіндинуклеотид (ФАД):

ФМН та ФАД дуже міцно, на відміну від коферментів НАД та НАДФ, приєднані до апоферменту і не відщепляються від нього ні на жодній із стадій каталітичного циклу.

ФМН і ФАД, з'єднуючись з різними апоферментами, дають початок приблизно тридцяти флавопротеїнам, що відрізняються різною специфічністю по відношенню до субстратів.

Флавінові дегідрогенази також в основному анаеробні, але деякі можуть передавати водень безпосередньо на кисень, тоді їх називають аеробними.

Основна функція флавопротеїнів - перенесення електронів (атомів Н) від відновлених піридинпротеїнов до інших компонентів окислювально-відновного ланцюга, тобто флавопротеїни в більшості випадків є вторинними дегідрогеназами. Проте деякі флавопротеїни, особливо з ФАД у якості коферменту, можуть безпосередньо віднімати атоми Н від субстрату.

1.3. Убіхінони.

Коферментами оксидоредуктаз є також хінони. Так, з'єднуючись з білком, убіхінони утворюють убіхінонпротеїн, який є важливою складовою частиною асоціацій оксидоредуктаз, за допомогою якого здійснюється перенесення атомів Н і електронів.

У біхинони є похідними бензохінону і мають бічний ланцюг, складений з великої кількості ізопреноїдних залишків:

Ч исло ізопреноїдних фрагментів в бічному ланцюзі (n) змінюється від 6 до 10. Встановлено, що убіхінони беруть участь в окислювально-відновних процесах в організмі, здійснюючи передачу атомів Н:

2. Оксидази – аеробні дегідрогенази, для яких акцептором водню слугує лише кисень повітря. Віднімаючи водень від субстрату і переносячи його на кисень повітря оксидаза може утворювати при цьому Н₂О₂ або Н₂О.

Важливими їх представником є:

Поліфенолоксидаза, містить мідь, окислення поліфенольні сполуки до відповідних хінонів, прискорює окислення органічних речовин з утворенням забарвлених продуктів, спричинює потемніння поверхні розрізаного яблука, картоплі, потемніння плодів та овочів під час висушування);

Ліпоксидаза (ліпоксигеназа), містить залізо, каталізує окислення киснем повітря деяких ненасичених вищих жирних кислот та утворених ними ефірів;

Аскорбатоксидаза, окислює аскорбінову кислоту в дегідроаскорбінову кислоту;

Глюкозооксидаза, містить дві молекули ФАД, каталізує окислення глюкози до глюконової кислоти; глюкозооксидаза застосовується як антиокислювач для зв’язування кисню, що міститься в продуктах і запобіганню окислення м’яса, соків.

До окисно-відновних ферментів належать ферменти, що беруть участь у перенесенні водню:

Пероксидаза – ферменти, що каталізують окислення органічних сполук пероксидом водню. Пероксидаза утворює з пероксидом водню комплексну сполуку, в результаті чого пероксид активується і стає здатним діяти як акцептор водню. Ці ферменти можуть окислювати різні сполуки за допомогою пероксиду водню або органічних перекисів. Пероксидаза – двокомпонентний фермент, простетична група якого містить залізо, з’єднане з залишками чотирьох піррольних кілець у вигляді залізопорфірину.

Каталаза – фермент під дією якого відбувається розклад пероксиду водню на воду і молекулярний кисень:

2Н₂О₂  2Н₂О + О₂

Каталаза – двокомпонентний фермент, небілковою частиною є залізо порфірин. Використовується для розкладу пероксиду водню, що утворюється в результаті дії глюкозооксидази, на м’ясокомбінатах за допомогою каталази освітлюють кров, щоб добути безбарвну білкову суміш, яку використовують для виготовлення деяких ковбас і макаронних виробів.