
- •7. Ферменти
- •Будова ферментів
- •Апофермент Кофактор Холофермент
- •Теорія ферментативного каталізу
- •Кінетика ферментативних реакцій
- •Властивості ферментів
- •Залежність швидкості ферментативної реакції від концентрації субстрату при постійній концентрації ферменту
- •Загальна схема інгібування ферменту
- •Оборотне інгібування
- •Конкурентне інгібування
- •Конкурентне інгібування при різних концентраціях інгібітору в подвійних обернених координатах
- •Неконкурентне інгібування при різних концентраціях інгібітору в подвійних обернених координатах
- •Безконкурентне інгібування
- •Інгібування субстратом
- •Класифікація і номенклатура ферментів Номенклатура ферментів
- •Класифікація ферментів
- •Характеристика окремих класів ферментів та їх промислове використання і. Оксидоредуктази
- •1. Дегірогенази
- •1.1. Піридинові дегірогенази.
- •1.2. Флавінові дегідрогенази
- •1.3. Убіхінони.
- •3. Цитохроми.
- •2. Трансферази.
- •2.1. Фосфотрансферази.
- •2.2. Амінотрансферази.
- •2.3. Глікозілтрансферази.
- •2.4. Ацилтрансферази.
- •3. Гідролази.
- •3.1. Естерази.
- •3.1.1. Карбоксиестерази.
- •3.1.2. Фосфоестерази (фосфатази).
- •3.1.3. Пектинестерази (пектази).
- •3.2. Глікозидази (карбогідрази).
- •Пектиназа
- •3. Пептидгідролази (протеази).
- •3.1. Протеїнази
- •3.2. Пептидази.
- •3.3. Дипептидази.
- •4.4. Амідази
- •5. Ізомерази
- •Всі ізомерази відіграють важливу роль в обміні речовин.
- •6. Лігази
- •Локалізація ферментів у клітині
1. Дегірогенази
Небілковою частиною дегідрогеназ є у більшості випадків динуклеотиди. Залежно від виду динуклеотиду дегідрогенази поділяються на піридинові та флавінові.
Ті оксидоредуктази, які переносить атоми Н або електрони безпосередньо на кисневі атоми, називають аеробними дегідрогеназами або оксидазами. На відміну від них оксидоредуктази, що переносить атоми Н і електрони від одного компонента окислювального ланцюга ферментів до іншого без передачі їх на кисневі атоми називають анаеробними дегідрогеназами або редуктазами.
Якщо фермент каталізує реакцію віднімання Н безпосередньо від окислюваної речовини (первинного субстрата), то його називають первинною дегідрогеназою. Якщо фермент прискорює віднімання водневих атомів з вторинного субстрата, який отримав атоми Н за посередництва первинної дегідрогенази (вторинним субстратом може бути кофермент самої первинної оксидоредуктази), його називають вторинною дегідрогеназою.
1.1. Піридинові дегірогенази.
Більше половини відомої в даний час оксидоредуктаз містить нікотинамідаденіндинуклеотид (НАД+) в якості коферменту. З'єднуючись з тим або іншим специфічним білком і утворюючи таким чином двокомпонентний фермент, який скорочено називають піридинпротеїном, НАД+ різко підсилює свою здатність відновлюватися по ядру нікотинаміду. В результаті піридинпротеїни здатні віднімати від субстратів (спирти, альдегіди, дикарбонові і кетокислоти, аміни і ін.) атоми Н у вигляді гідрид-іонів (Н–) і протонів (Н+), окислюючи, таким чином, вказані сполуки. Всі піридинпротеїни є анаеробними дегідрогеназами, тобто не передають відняті від субстрату атоми водню на кисень, а посилають їх на найближчий в окислювальному ланцюзі інший фермент.
Окрім НАД+ піридинферменти містять в якості коферменту нікотинамідаденіндинуклеотидфосфат (НАДФ+). Цей кофермент є похідним НАД+, в якого водень ОН-группы 2-го вуглецевого атома рибози аденозину заміщений на залишок фосфорної кислоти.
НАДФ+, з'єднуючись із специфічними білками, утворює велику групу піридинпротеїнів, що характеризується своїм набором субстратів. Механізм окислення за участю НАДФ+ в якості коферменту аналогічний НАД+.
Коферменти НАД+ та НАДФ+ є динуклеотидами, в яких мононуклеотиди зв’язані між собою через залишки фосфорної кислоти. До складу одного з нуклеотидів входить амід нікотинової кислоти (вітамін РР), інший представляє собою АМФ.
Каталізовані піридинзалежними дегідрогеназами реакції можна зобразити так:
Субстрат-Н2 + НАД+ = Субстрат + НАД.Н+ + Н+
Здатність НАД+ та НАДФ+ відігравати роль проміжного переносника водню пов’язана з наявністю в їх структурі аміду нікотинової кислоти. Зворотне гідрування - дегідрування (приєднання та віддача протона та електронів) цих коферментів представляють наступним чином (див. схему).
При перенесенні двох воднів від субстрату на НАД+ один з них включається у кофермент, а інший водень залишається в середовищі у вигляді H+. Для простоти відновлені форми НАД та НАДФ зображають символами НАДН2 та НАДФН2.
Піридинові дегідрогенази, активною групою яких є НАД беруть участь у спиртовому бродінні (алкогольдегідрогеназа), молочнокислому бродінні (лактатдегідрогеназа).
Піридинові дегідрогенази, активною групою яких є НАДФ беруть участь у процесі фотосинтезу, окисленні жирних кислот, аеробних процесах окислення піровиноградної кислоти.
НАДН і НАДФ+, так само як і НАДФН і НАД+, при каталітичній участі спеціального ферменту - трансгідрогенази - здатні обмінюватися атомами водню і електронами:
НАД(Ф)+ - трансгидрогеназа
НАДФН + НАД+ <==========================> НАДФ+ + НАДН