15. Організація зовнішнього податного контролю діяльності підприємства та облік його результатів

У ринкових умовах господарювання підвищення ефективності виробництва, розподілу, обміну і споживання суспільно необхідного продукту неможливе без належного контролю за використанням товарно-грошових відносин.

Науковці виділяють види контролю за різними критеріями, тому розглянемо головні з них.

За суб’єктами господарський контроль в Україні поділяється на зовнішній та внутрішній (внутрішньогосподарський).

Зовнішнім слід вважати контроль, що його здійснюють спеціальні, вищі стосовно до об’єкта, що перевіряється, або незалежні від нього органи господарського контролю.

Відповідно, внутрішнім контролем є контроль у межах однієї організації або галузі силами їх структурних підрозділів і штатних працівників. Внутрішній (внутрішньогосподарський) контроль слід розглядати у двох напрямах: галузевий (за радянських часів його називали відомчим) і контроль власника. Своєю чергою, галузевий контроль здійснюється на державних (у тому числі казенних) підприємствах (установах і організаціях) відповідно до чинного законодавства на рівні штатних ревізорів. Контроль власника здійснюється з його ініціативи органом (міністерством, державним комітетом, акціонерним виробничим об’єднанням), якому підпорядковане підприємство на правах власності згідно з законодавчими актами.

За органами, що здійснюють фінансовий контроль, фінансовий контроль в Україні поділяється на державний, контроль органів місцевого самоврядування, незалежний (аудиторський) і контроль власника.

Державний контроль в Україні згідно з чинним законодавством здійснюють у міру необхідності та в межах своєї компетенції різноманітні органи державного управління України та підвідомчі їм організації: Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та відповідні ради, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації та виконавчі органи відповідних рад (їхні місцеві фінансові управління), Національний банк України, Міністерство фінансів України, Державна контрольно-ревізійна служба України, Державна митна служба України, Державне казначейство України, Державна податкова служба України, Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку, Фонд державного майна України, Агентство з питань банкрутства, служби галузевого контролю. Можливий також поділ даних органів на органи зовнішнього державного фінансового контролю (Верховна Рада України, Президент України, Кабінет Міністрів України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим та місцеві ради) та внутрішнього державного фінансового контролю. Внутрішній державний фінансовий контроль здійснюється в системі виконавчої влади спеціально створеними для цього органами, які не є частиною організаційної структури підконтрольних об’єктів. Спеціалізовані органи контролю: Державний комітет України зі стандартизації, метрології та сертифікації (Держстандарт України), Державний митний комітет України, Державний комітет України у справах захисту прав споживачів (Держспоживзахист), Державна інспекція України з контролю за цінами, Державна автомобільна інспекція, Державна пожежна інспекція, Державна санітарна інспекція та ін.

Контроль органів місцевого самоврядування здійснюють органи місцевого самоврядування на місцях відповідно до покладених на них повноважень.

Незалежний (аудиторський) контроль (як різновид зовнішнього контролю) здійснюється на договірних платних засадах під час перевірки достовірності звітних даних, балансів і водночас надає консультаційні послуги з питань обліку, фінансів, економіки тощо. Такий контроль призначений здебільшого для об’єктів недержавного сектору економіки.

Контроль власника можна поділити: на галузевий (його іноді називають внутрішньосистемний) — це контроль міністерств, державних комітетів, концернів — і внутрішньогосподарський (здійснюваний власниками підприємств, бухгалтерською і фінансово-економічною службою підприємств).

Органи державної влади і посадові особи, уповноважені здійснювати державний контроль і державний нагляд за господарською діяльністю, їх статус та загальні умови і порядок здійснення контролю і нагляду визначаються законами.

Незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб’єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб під час здійснення ними державного контролю та нагляду забороняються.

Органи державної влади і посадові особи зобов’язані здійснювати інспектування та перевірки діяльності суб’єктів господарювання неупереджено, об’єктивно й оперативно, додержуючись вимог законодавства, поважаючи права і законні інтереси суб’єктів господарювання.

Основними органами, які мають право здійснення контролю в межах своєї компетенції є:

— органи і посадові особи податкової служби (Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 4.12.1990);

— органи і посадові особи державної контрольно-ревізійної служби (Закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» 26.01.1993);

— органи і посадові особи Державної служби з боротьби з економічною злочинністю МВС України (Закон України «Про міліцію» 20.12.1990);

— органи і посадові особи санітарно-епідеміологічної служби (Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24.02.1994);

— органи і посадові особи Державної пожежної охорони (Закон України «Про пожежну безпеку» 17.12.1993);

— органи і посадові особи Державного комітету з нагляду за охороною праці (Закон України «Про охорону праці» від 14.10.1992);

— органи і посадові особи служби у справах захисту прав споживачів та ін.

У певних випадках господарська діяльність потребує попереднього проведення екологічної експертизи відповідно до Закону України «Про екологічну експертизу» від 09.02.1995.

Існують спеціалізовані установи щодо контролю якості різних видів продукції, наприклад, ліків (Закон України «Про лікарські засоби» від 04.04.1996), харчових продуктів (Закон України «Про якість та безпеку харчових продуктів і продовольчої сировини» від 23.12.1997) та ін.

Держава зобов’язує суб’єктів господарювання вести бухгалтерський облік та звітність відповідно до вимог, установлених законодавством (Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999).

Деякі науковці в даній класифікації виділяють галузевий і позагалузевий контроль, а внутрішньогосподарський контроль відокремлюють.

Галузевий контроль здійснюється контрольно-ревізійними підрозділами міністерств, що фінансуються за рахунок бюджету, підпорядковуються як вищому органу державного контролю, так і відповідному міністерству. Його основна функція — детальний контроль за правильністю витрачання бюджетних коштів. На галузевий контроль відповідно до чинного законодавства покладений обов’язок періодичного проведення ревізій господарсько-фінансової діяльності підлеглих підприємств. На сьогодні частково ліквідовано галузевий контроль, не приділяється належна увага організації внутрішнього контролю в державних установах.

Позагалузевий контроль здійснюють державні органи управління та органи спеціалізованого контролю, зокрема Міністерство фінансів України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Державна інспекція з контролю за цінами та ін.

У процесі цього контролю особливе місце має вивчення інформації про результати діяльності: виконання рішень; перевірка кошторисно-фінансової і розрахункової дисципліни; додержання чинного законодавства у здійсненні операцій із цінними паперами; контроль за державною реєстрацією суб’єктів підприємницької діяльності та порядком видачі ліцензій; перевірка бухгалтерських документів і облікових регістрів, пов’язаних з установленням і застосуванням цін, тощо.