11. Система управлінського обліку на підприємстві (суб’єкти, об’єкти, організація)

Управлінський облік розглядають в широкому і вузькому сенсі слова . У широкому сенсі під управлінським обліком розуміють не тільки власне облік , а й саму систему управління , в тому числі структуру підрозділів , органів управління , всю організацію і економіку підприємства . У вузькому сенсі слова управлінський облік практично зводять до виробничого обліку , особливо до проблем калькулювання собівартості і забезпечення беззбитковості продажів товарів.

Суб'єктами управлінського обліку є адміністрація та керівники всіх рівнів управління . Головною метою управлінського обліку є забезпечення керівників і менеджерів необхідною інформацією для прийняття рішень та ефективного управління підприємством . Основні завдання управлінського обліку, які вирішуються в рамках поставленої мети : планування ; визначення витрат і контроль; прийняття рішень. Можна виділити наступні функції управлінського обліку:

1. Планування - центральний елемент управління. Керівництво організації встановлює цілі на перспективу і визначає пріоритетність вирішуваних завдань для їх досягнення.

2. Організація внутрішнього управління. Кожен менеджер у відповідності зі своєю частиною плану знає про те, що від нього очікують. Разом зі своїм керівником він визначає графік і послідовність вирішення поставлених завдань, стежить за їх виконанням.

3. Облік і контроль забезпечують функцію зворотного зв'язку в системі управління організацією. Облік є системоутворюючим елементом управлінського обліку. Управлінський облік відображає фактичну інформацію про виконання планів, бюджетів і кошторисів.

4. Стимулювання. Ця функція управління найтіснішим чином пов'язана з системою управлінського обліку. Саме стимулювання приводить в дію систему і постійно підтримує в ній необхідну рівновагу. Самооцінка і оцінка менеджерів і персоналу можлива на основі інформації управлінського обліку і будується на порівнянні результатів з поставленими завданнями, на точному знанні того, що потрібно зробити і що зроблено.

5. Координація і обмін інформацією. У системі управлінського обліку існує три форми обміну інформацією: - інформація про завдання поставлених менеджерам і інформація від менеджерів вищестоящому керівнику про виконання завдань; - періодичне складання звітних зведень та оглядів, що характеризують загальний стан виконання планів; - неформальне обговорення стану справ та ходу виконання поставлених завдань.

Вище керівництво формує стратегічні цілі управління організацією. Для досягнення цих цілей воно використовує: інтегровані управлінські звіти про результати виробничої, фінансової та інвестиційної діяльності організації та її основні структурних підрозділів за минулий звітний період і на конкретний період; матеріали аналізу впливу внутрішніх і зовнішніх факторів на результати діяльності підприємства і її основних структурних підрозділів; планові та прогнозні показники на майбутній період.

Керівники структурних підрозділів формують оперативну стратегію реалізації довгострокових цілей розвитку організації . Вони отримують управлінські звіти про діяльність підрозділів на конкретний момент, результати їх аналітичної обробки, планову та прогнозну інформацію про підрозділ, а також інформацію про суміжних підрозділах і контрагентів. Фахівці отримують інформацію в межах своєї компетенції про діяльність організації.

Об'єктами управлінського обліку є витрати, доходи та фінансові результати діяльності підприємства, згруповані за їх цільовим призначенням (видами продукції, замовленнями, процесами, стадіями виробництва, агрегатами, сферами діяльності, регіонами збуту продукції, окремими покупцями і т. ін.).

Витрати на збут включають витрати, пов’язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), а саме:

- витрати пакувальних матеріалів для затарювання готової продукції на складах готової продукції;

- витрати на ремонт тари;

- оплата праці та комісійні винагороди продавцям, торговим агентам та працівникам підрозділів, що забезпечують збут;

- витрати на рекламу та дослідження ринку (маркетинг);

- витрати на передпродажну підготовку товарів;

- витрати на відрядження працівників, зайнятих збутом;

- витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов’язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона);

- витрати на транспортування, перевалку і страхування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов’язані з транспортуванням продукції (товарів) відповідно до умов договору (базису) поставки;

- витрати на гарантійний ремонт і гарантійне обслуговування;

- інші витрати, пов’язані зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг.

На рахунку 93 “Витрати на збут” ведеться облік витрат, пов’язаних із збутом (реалізацією, продажем) продукції, товарів, робіт і послуг.

За дебетом рахунку відображається сума визнаних витрат на збут, за кредитом — списання на рахунок 79 “Фінансові результати”.

До витрат на збут, зокрема, належать витрати пакувальних матеріалів, транспортування продукції, товарів за умовами договору, витрати на маркетинг та рекламу, витрати на оплату праці й комісійні продавцям, торговим агентам, працівникам відділу збуту, амортизація, ремонт та утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, що використовуються для забезпечення збуту продукції, товарів, робіт і послуг.