Гаряче попереднє вапнування

За умов гарячого попереднього вапнування досягається висока швидкість хімічних реакцій, масообмінних процесів осадження малорочиних солей Са та високомолекулярних сполук. При цьому розкрадається значна кількість моносахаридів і приріст забарвленості соку буде значно вищим ніж у випадку розкладання моносахаридів за умов високої лужності під час основного вапнування. Тривалість процесу гарячого попереднього вапнування складає 5 хв, температура впливає на гідратацію ВМС. З підвищенням температури гідратація зменшується і покращуються фільтраційні властивості шаре осаду. У разі перероблення конденційних буряків, гаряче і холодне попереднє вапнування забезпечують високу якість дифузійного соку.

Тепле попереднє вапнування

Цей спосіб проведення переднього вапнування дифузійного соку є компромісним між холодним та гарячим. При теплому попередньому вапнуванні (60 – 65°С) відзначається досить висока швидкість хімічних реакцій та осадження ВМС дифузійного соку. Для завершення осадження ВМС достатньою є тривалість 8 – 10 хв. Значне підвищення швидкості розкладання моносахаридів відбувається після 63 °С. За умов проведення теплого попереднього вапнування розкладання моносахаридів переноситься на основне вапнування. При високій концентрації СаОН під час основного вапнування забарвленість соку в наслідок розкладання моносахаридів зростає менше ніж при розкладанні під час попереднього вапнування.

Ефективність повертань на попереднє вапнування

Одним із найпоширеніших заходів спрямованих на покращення седиментаційних і фільтраційних властивостей твердої фази в соці після І карбонізації є повернення на попереднє вапнування дифузійного соку нефільтрованого соку після І карбонізації або його згущеної суспензії та згущеної суспензії після ІІ карбонізації. Для осадження твердо фази в соці після ІІ карбонізації та одержання декантату чи одержання соку використовуються відстійники дозрівачи або фільтр згущувач. При цьому за умов проведення обох процесів одержують згущену суспензію з практично чистим карбонатом Са. Є способи очищення дифузійного соку з повертанням розчину суспензії в нефільтрований сік після І карбонізації. Кращій варіант повертання на початок процесу попереднього вапнування. Існують способи повертання згущеної суспензії ІІ карбонізації в кавітаційну установку яка розташовується перед апаратом попереднього вапнування. В неї подається дифузійний сік та згущена суспензія ІІ карбонізації і пара після ІІ корпусу випарної станції.

При потраплянні пари в дифузійний сік пара конденсується з виділенням великої кількості енергії, за рахунок чого асоціати (комплекси) сахарози та нецукрів розділяються на інтермедіати. Тобто на деякий час сахароза перебуває в незв’язаному стані з нецукрами і в цей час на місце нецукрів до сахарози приєднується Са який позитивно впливає на ефект очищення соку.

Особливим видом повертань є частково карбонізований на 35 – 40 % вапнований сік до складу входить: СаОН, тверда фаза СаСО₃ та різно лігантні сахарозокарбонатні комплекси Са. У разі повертання частково карбонізованоговапнованого соку на попереднє вапнування справедливо говорити про проведення попереднього вапнування дифузійного соку частково карбонізаного вапнованим соком. Кількість повертань складає: нефільтрованого соку І сатурації 80 – 100%, суспензія ІІ карбонізації – 100%, суспензія соку І сатурації 30 – 35% і частково карбонізований сік 35 – 40%.

Основне вапнування

основне вапнування

Назву цей технологічний процес отримав після виділення із дифузійного соку ВМС і РКД відносно невеликої кількості вапна. Під час основного вапнування відбувається розкладання нестійких при високій лужності Нцр що містяться в розчині та осаджених. наслідком цих процесів - підвищення забарвленості соку, погіршення сидементаційно-філтраційних властивостей фази в соці. Отже під час основного вапнування знижується чистота соку або має місце від’ємний ефект очищення. Але не зважаючи на чистоту соку, розкладання моносахаридів необхідно провести до випарюваної установки. Цим досягається підвищення стійкості соку, під час одержання сиропу у випарювальній установці, це є запорукою одержання високоякісного цукру. Розкладання моносахаридів з утворенням кислот, та взаємодія моносахаридів з моносполуками, з утворенням меленоїдинів, важливо завершити до І карбонізації, це дає змогу значну частину аніонів кислот і барвних речовин вилучати із соку в наслідок їх адсорбції на поверхні карбонату кальцію.