5. Метафоричні вирази у мові змк.

Метафора – троп чи фігура мови, яка заснована на вживанні слова, що позначає деякий клас предметів, явищ, дій чи ознак для характеризації чи номінації іншого об’єкта, подібного з даним у якому-небудь відношенні. Метафора припускає використання слова не за його прямим призначенням, внаслідок чого відбувається перетворення його значеннєвої структури. Взаємодія метафори з двома різними типами об’єктів (денотатів) створює її семантичну подвійність, двоплановість. Метафоричне значення формується шляхом добору ознак одного класу предметів щодо їхньої сумісності з іншим класом – суб’єктом метафори

Метафора може виконувати дві функції – характеризації і функцію номінації. У першій метафоричний іменник займає місце присудка, у другій – підмета чи одного з доповнень.

Вживання метафори в позиції підмета чи доповнення вдруге, у ньому зберігається функція, що характеризує, і вона звичайно підтримується вказівним займенником.

Перший тип метафори не виходить за рамки конкретно-предметної лексики. До метафори в цьому випадку прибігають у пошуках імені для якогось звичайно не пойменованого класу реалій. Вторинна для метафори функція використовується як технічний прийом утворення імен предметів. Семантичний процес зводиться до заміни одного дескриптивного значення іншим. Перенос звичайно ґрунтується на подібності зовнішньої ознаки.

Другий тип метафори будується на переході предметного значення в семантичну категорію означуваних слів. Позначаючи властивості, що вже мають у мові, назва, образна метафора, з одного боку дає мовні синоніми, а з іншого боку – збагачує семантичну структуру слова фігуральним значеннями. Зворотний описаному процес переходу значення в категорію конкретної лексики не характерний для метафори.

Метафоризація третього типу протікає в середовищі означуваних слів і полягає в зіставленні суб’єкту метафори ознак, властивостей і дій, характерних для іншого класу об’єктів чи стосовних до іншого аспекту даного класу. Так, прикметник гострий, застосований в буквальному значенні до колючого і предметів, що ріжуть, одержує метафоричне значення в сполученнях: гостра пісня, гострий конфлікт, гострий розум. У цьому типі метафори зазначена підстава для порівняння (класу предметів), що імплітується прямим значенням слова, що метафоризується.

Когнітивна метафора розширюючи кола сполучуваності слова, приводить часто до утворення занадто загальних значень. За таких обставин, можуть бути виділені наступні функціональні типи мовно-образної метафори:

1. метафора образна – є наслідком переходу ідентифікуючого (описового) значення в предикатне, що служить розвитку синонімічних засобів мови.

2. метафора когнітивна – виникає в результаті зрушення в сполучуваності означуваних слів (дієслова, прикметники), таким чином утворюючи полісемію.

3. кінцевим результатом метафори когнітивної – є так звана метафора генералізуюча . Вона в значенні слова стирає границі між логічними порядками і утворює предикати найбільш загального значення. В результаті, рано чи пізно метафора зникає: її значення за законами семантики вирівнюється.

4. метафора номінативна (ґрунтується на переносі назви), яка будується на заміні одного описового значення іншим та омонімії, що служить джерелом.