3. Структура лексеми.

Лексема — слово як самостійна смислова одиниця, що розглядається в мовознавстві в усій сукупності своїх форм і значень. Cлово, що розглядається як одиниця словникового складу мови в сукупності його конкретних граматичних форм і висловлюють їх флексій, а також можливих конкретних смислових варіантів; абстрактна двостороння одиниця словника. Представляючи собою сукупність форм і значень, властивих одному і тому ж слову у всіх його вживаннях і реалізаціях, лексема характеризується як формальним, так і смисловим єдністю.

Термін «лексема» дає можливість розмежувати його парадигматичні властивості.

Формальна єдність лексеми забезпечується єдністю словоизменительной основи її словоформ, приналежністю до певної частини мови (єдністю так званого категоріального значення), належністю до певного словозмінна типу, а смислову єдність - семантичної зв'язком між окремими лексико-семантичними варіантами однієї лексеми.

Лексема - слово-тип, абстрактна одиниця мови, інваріант, у якому абстрагуються від його форм.

Іншими словами, лексема - це слово в сукупності його форм і можливих значень у всіх його вживаннях і реалізаціях. Так, у реченні Людина людині друг є три слова і дві лексеми, бо слова людина і людині є формами (варіантами) однієї лексеми.

Лексема може варіюватися і в плані вираження, і в плані змісту. Формальними варіантами, тобто варіантами у плані вираження, є, наприклад, співати і співать, сміятися і сміятись, би і б, рос. прочитать і прочесть, хнычет і хныкает, а варіантами в плані змісту є різні значення багатозначного слова, які прийнято називати лексико-семантичними варіантами.

4. Пряме й переносне значення слова.

Пряме значення є переважно первинним значенням слова.

Переносне номінативне значення —це одне зі значень слова, яке виникло внаслідок перенесення найме­нувань одних явиш, предметів, дій, ознак на інші і закріпило­ся в ньому як додаткове. Переносне значення завжди похідне, вторинне.

На перенесенні значення слів за певною ознакою формуються художні засоби мови: тропи, метафора, епітет, метонімія, порівняння, синекдоха.

Тропи (з гр. tropos — поворот, зворот) — це перенесення значень слів способом змін у лексичних значеннях (звуження чи розширення): язик до Києва доведе.

Прості художні засоби — епітет і порівняння. Складні — метафора, метонімія, синекдоха, алегорія, іронія, гіпербола, перифраз.

Метафора (з гр. metaphora — перенесення) — це перенесення назви з одного предмета на інший за схожістю ознак, якостей, властивостей. Ця подібність може бути очевидною, іноді — віддаленою або уявною. Тому значення, що виникає на перенесенні ознак, називається метафоричним: Там море дере свою синю одежу об гострі скелі на білі лапті і закидає ними весь берег.

Епітет (з гр. epitheton — додаток, прикладна, прізвисько) — це переносне значення слова, що виконує роль образного означення. Переносне значення не є абсолютно довільним, а обумовлене схожістю або асоціацією: квітуча земля, дощик золотий, чарівниця-зима, біг підскакуючи, козак молоденький, кінь вороненький, ясная зброя, шлях битий, залізна стійкість, людина-гора, мудрющий осел.

Метонімія (з гр. metonimia — перейменування) — це перенесення значення за суміжністю: Незрячі голови наш вік клянуть.

Синекдоха (з гр. synekdoche — спільне переймання, витлумачення) — це перенесення значення слова, яке формується на заміні назви цілою назвою його частини, тобто наявна кількісна заміна понять, найчастіше — це вживання однини в значенні множини: Чекає на ката ганьба й домовина, де б чоботом він не ступив.

Таким чином, внаслідок перенесення назви з одного предмета на інший у словах з’являються нові, вторинні значення.