Питання для самоконтролю

1. Які методи використовують в етології для вивчення поведінки тварин?

2. У чому суть методу хронометражу? Коли його використовують?

3. З якою метою використовують метод візуального спостереження?

4. Коли і для чого використовують спортивні крокоміри?

5. У чому полягає суть методу біотелеметрії?

3. Форми поведінки тварин

Пристосування тварин, у процесі еволюції, до відносно постійних явищ і тих, що періодично повторюються у зовнішньому середовищі, виробило у них генетично закріплені, вроджені форми поведінки.

Разом з тим, пристосування до мінливих, нестабільних умов навколишнього середовища формує у кожного покоління тварин динамічні, що виробляються протягом онтогенезу набуті, форми поведінки.

3.1. Вроджені форми поведінки

На різних етапах еволюції можна виділити наступні вроджені адаптивні реакції: таксиси, рефлекси та інстинкти.

Таксиси – найпростіша форма поведінки, яка визначає взаємодію організму із зовнішнім середовищем у одноклітинних та багатоклітинних. Таксисом в етології називають орієнтований (спрямований) рух, який сполучається з якимось комплексом фіксованих дій. Наприклад, коли сірий гусак котить викочене яйце до гнізда, він виконує бічні рухи, які повинні утримувати яйце під дзьобом. Ці спрямовані рухи являють собою таксиси. На наступних етапах еволюції роль таксисів різко знижується і вони замінюються іншими, більш досконалими механізмами адаптації.

Рефлекси – це також вид адаптивної поведінки. У даному випадку розглядається вроджена безумовна рефлекторна реакція, яка служить одним із головних видів адаптації у тваринному світі. Наприклад, курча, яке щойно вилупилося з яйця, починає дзьобати, теля – смоктати.

Інстинкт (від лат. “instinctus” – спонукання) являє собою сукупність вроджених стереотипних актів поведінки, характерних для особин даного виду в певних умовах. Прикладами можуть служити харчовий, імітаційний, стадний, ігровий (у молодих тварин), міграційний.

Кожний такий інстинкт може включати й більш прості інстинктивні акти. Наприклад, звільнення пташенят із гнізда, дзьобання зерна, смоктання молока малюками, орієнтовно – дослідницьку реакцію.

Інстинктивна поведінка, як і всі інші форми поведінки, має певну спрямованість – збереження та розвиток організму в умовах, характерних для життя цього виду тварин.

Згідно вченню І.П.Павлова у фізіологічному розумінні інстинкти являють собою закріплені еволюцією ланцюги складних безумовних рефлексів, які включають спонукаючі та підкріплюючі рефлекторні ланки. Іншими словами, найскладніші безумовні рефлекси (наприклад, гніздобудівельний, ігровий та ін.) представлені не однією рефлекторною дугою, а цілим комплексом безумовно – рефлекторних реакцій.

Цей комплекс включає всі генетично обумовлені механізми, необхідні для формування відповідних актів поведінки: механізм утворення метаболічних потреб, механізм біологічних мотивацій, механізм передбачення і оцінки результатів, механізм досягнення мети (К.В.Судаков). Очевидно, що всі механізми не можуть бути сформовані на момент народження. Деякі з них (наприклад, статева мотивація) формується у процесі онтогенезу, по мірі формування та достигання морфофункціональних та ендокринних систем. Не одразу виникають і координовані рухи крил у птахів під час польоту: ця навичка залежить від навчання.

Учню І.П. Павлова академіку Л.О. Орбелі належить аргументована концепція постнатального дозрівання безумовних рефлексів під впливом й при взаємодії з умовними. Наприклад, будівництво гнізда у щура вроджений ланцюговий рефлекс, але його можна зруйнувати при вирощуванні щура в клітці з гратчастою підлогою, де спроби тварини зібрати матеріал для будівництва гнізда раніше закінчувались невдачею (П.В. Сімонов). Вроджений ланцюговий рефлекс насиджування яєць не проявляється в умовах утримання курей у клітках.

В наш час погляд на виключно генну природу інстинктів змінився. Гени не можуть визначити течію онтогенезу незалежно від навколишнього середовища.

Отже, будь – які типи поведінки представляють собою результат генетичних та середовищних взаємодій. Інстинкт також потребує “навчання”, що ілюструється наявністю так званого імпринтинга.

Замість терміну “інстинкт” в теперішній час переважно використовують вислів “вроджені форми поведінки”, підкреслюючи лише їх відносну незалежність від впливу навколишнього середовища.

В реалізації актів поведінки, заснованих на вроджених реакціях тварин, важливу роль виконують структури проміжного мозку (гіпоталамуса) та лімбічної системи. Завдяки ним реакції поведінки носять адаптивний, пристосувальний характер і здатні підтримувати біохімічний та метаболічний гомеостаз.