Питання для самоконтролю
Які строки статевої та фізіологічної зрілості самок різних видів сільськогосподарських тварин?
Які особливості статевої поведінки биків, баранів, кнурів та жеребців?
Характеристика статевої поведінки корів, овець, свиней та кобил.
Поведінка самців різних видів сільськогосподарських тварин під час взяття сім’я?
8.4. Материнська поведінка сільськогосподарських тварин
Турбота про нащадків (облизування новонароджених, улаштування гнізд, годування новонароджених, кладка та насиджування яєць) є нічим іншим, як проявом материнської поведінки, яка носить вроджений характер. Материнський інстинкт дуже міцний, він не згасає навіть в умовах утримання сільськогосподарських тварин, які істотно відрізняються від умов життя їхніх предків у природному середовищі. Додаток Рис. ІІІ (1-8)
Материнська поведінка у тварин формується задовго до появи потомства. У вагітних самиць зупиняється процес тічки, вони не підпускають до себе самців, та не допускають повторного покриття. По мірі розвитку плода самиці, особливо кобили, стають більш обережними та спокійними, швидше втомлюються.
Велика рогата худоба
Тільні корови менш активні, вони повільніше рухаються, мабуть, оберігаючи себе від напруження. У другу половину вагітності у корів призупиняється ріст рогів, копит, зубів. Роги стають більш тонкими, на них утворюються кільця, за числом яких можна дізнатися про кількість попередніх отелень.
На тваринницьких фермах корів перед отеленням переводять у пологове відділення, де кожній з них відводять окремий станок. Як правило, корови при отеленні не потребують сторонньої допомоги, але робітник ферми повинен бути готовий у важких випадках надати тварині необхідну допомогу.
Як правило, новонароджене теля самостійно стає на ноги і починає смоктати. Якщо ж теля через 5-6 годин після народження ще не смокче матір, то йому допомагають знайти її вим`я.
Корова облизує своє новонароджене теля. Цей акт поведінки матері дуже важливий для малюка: масаж його тіла змушує активно працювати всі органи та тканини, зі шкіряного покриву видаляються навколоплідні води, завдяки лізоциму слини знезаражується пуповина. Корова облизує теля на протязі 30-35 хвилин, особливо ретельно обробляються ділянки пуповини та живота, плечей, стегон, спини та проміжностей, тобто ті місця, які пов`язані з рефлексами сечовиділення, дефікації та гарним тонусом м`язів. Одразу після облизування теля встає і починає шукати дійки матері (рис. 14).
Рис. 14. Теля підвелося на ноги після облизування коровою.
Дослідники В. Аршавський і Є. Пяткін вивчали, як прояв материнського інстинкту впливає на здоров`я корів – матерів та їхніх телят. Враховували інтенсивність і тривалість облизування, термін, через який теля може триматися на ногах і смоктати корову, кількість молозива, прийнятого їм при першому годуванні, випадки захворювання телят молочного періоду і тонус триголового м`язу плеча через 1-1,5 години після народження.
Порівняльні виміри показали, що м`язовий тонус у облизаних телят у 4 рази вищий, ніж у необлизаних. Перші, раніше встають на ноги і міцніше утримуються на них. У них сильніше проявляється смоктальний рефлекс, і вони більше висмоктують молока під час першого годування.
Автори дослідження спостерігали за п’ятьма парами двійнь. Одне теля з кожної пари відділили від матері (контроль), друге залишалось з нею на протязі п`яти діб. Облизані близнюки вставали та тримались на ногах у середньому через одну годину після народження, а контрольні – через дві години. Одразу після підняття на ноги телята дослідної групи смоктали своїх матерів, а контрольних поїли з ріжків. Всі необлизані телята перехворіли важкою диспепсією. У віці 6 місяців у облизаних телят вага тіла на 38% була більше, ніж у необлизаних.
В іншому досліді встановлено, що у 49 корів, які ретельно облизували новонароджених телят, післяпологовий період відбувався без ускладнень, послід відділявся через 2,5 години. А у 32 корів, яким не давали облизувати телят, послід відходив через 9 годин. У цих корів було відмічено 7 випадків затримки посліда, 4 випадки ендометриту, 2 випадки маститу. Обстеження 17 корів у віці 6-8 років, у яких материнський інстинкт був відсутній або спотворений (корови вороже ставилися до новонароджених), показало, що у них порушений обмін речовин, відділення посліду затримується та викликає факти захворювань на ендометрит і мастит.
Закордонні вчені спостерігали, як спосіб вирощування впливає на формування показників поведінки. При проведенні дослідуу було прийнято 4 схеми вирощування теличок: 1) окреме утримання і годування; 2) спільне утримання і годування; 3) окреме утримання і спільне годування; 4) спільне утримання і окреме годування. У результаті досліду, який тривав на протязі всього періоду вирощювання і дві лактації, встановлено вплив системи вирощування на формування реакції стадної поведінки, зокрема на агресивність і особливо на прояв материнського інстинкту дорослої худоби. Первістки, яких вирощували разом, майже байдуже відносилися до телят, облизували їх неповністю та часто не підпускали до вимені, не захищали від небезпеки, тоді як окремо вирощені корови поводилися інакше. Після другого отелення різкі відмінності між коровами вирівнялися.
Телиці, вирощені групами у другому досліді, були більш агресивні і менше турбувалися про своїх телят, ніж ровесниці, яких раніше утримували окремо. Спосіб вирощування не впливав на поведінку корів при доїнні.
Телята, вирощені у групі при недостатньому фронті годування, згодом характеризувалися більшим прагненням до домінування, ніж їхні ровесники, які утримувалися в індивідуальних клітках.
Ставлення матерів до свого та чужого потомства дуже різнилося. Наприклад, деякі корови дозволяють смоктати себе декільком телятам або одне теля може смоктати декілька корів.
Іноді у м`ясному тваринництві тримають телят під коровами-годувальницями на протязі 3-4 місяців. Спочатку приблизно до 11-го дня після народження, телят підпускають до матерів 5 разів на день, а потім віддають на виховання коровам-годувальницям – тваринам спокійним з добре розвинутим материнським інстинктом. До кожної з них підпускають від двох до чотирьох, а іноді і більше телят. За рік корова-годувальниця здатна виростити три серії телят, тобто від 6 до 12 телят. Корів-годувальниць з телятами утримують спочатку в окремих станках, а потім об`єднують взимку 5-10 корів-годувальниць з телятами в одному станку, влітку 15-20 корів з 60-80 телятами.
Свиноматки. У свинарстві, як і в інших галузях тваринництва, матку готують до опоросу заздалегідь, тому що від її правильного годування та утримання, особливо в останній місяць супоросності, багато у чому залежать вага, приплоду під час народження та стан здоров`я. Сильні потрясіння навіть у найсприятливіших умовах годування можуть стати причиною аборту та інших патологічних явищ. щоб запобігти аборту супоросних маток неможна, швидко ганяти, допускати тиск у дверях свинарника, біля годівниць. також їх не можна напувати крижаною водою.
Взаємовідносини між свиноматкою і поросятами будуються таким чином. У перші дні після народження потомства матка допомагає поросятам смоктати її (тобто ініціатива початку годування надходить від неї). Матка лягає на правий бік і повертається вбік найбільшого обігрівання, влаштовуючи сприятливі умови поросятам для початку їхнього годування.
По мірі зростання поросят ініціатива початку годування переходить до них. Починаючи з 20-21-го дня підсосного періоду матка у деяких випадках ухиляється від годування молодняка. Вона лягає на лівий бік і відвертається від зони обігрівання або встає, сідає, лягає на живіт. Поросята переслідують матку, намагаючись смоктати її у будь-якому положенні тіла.
На факт виживання поросят впливають пора року і погодні умови. Поросята, які народилися восени, звичайно зберігаються краще, ніж ті, які народилися навесні. Це природно, тому що матки влітку, отримуючи повноцінне годування, віддають потомству все, що одержали від природи. У той же час весняні поросята народжуються від маток, які вичерпали за зиму запаси вітамінів та інших поживних речовин. Безсумнівно, що для вирощування весняних поросят потрібно більш ретельно складати раціони як для матки, що годує, так і для її потомства. З іншого боку, хоча осінні поросята і більш оснащені їхні біологічні переваги невеликі: восени молодняк підстерігають холодна погода, сирість, а головне, різкі перепади температури повітря.
Вівці. У овець ягніння звичайно проходить легко. При наближенні пологів вівця починає турбуватися, то лягає, то встає, стогне. При нормальному ягнінні спочатку показуються ніжки, потім голівка, що прилягає до ніжок. Після пологів матка одразу облизує ягня. Занепокоєння і тужіння, що продовжуються, вказують на те, що невдовзі з`явиться друге ягня. Після того, як матка оближе ягня та заспокоїться, її переводять у інше приміщення, де формують загін з новонародженими ягнятами.
При промисловій технології вівчарства ягніння овець проводять у стислі строки. Після ягніння вівцематок з ягнятами одноденного віку групують у сакмани (не більше 15 маток з ягнятами). У такій групі малюки чудово запам`ятовують матерів і, як правило, не губляться.
Спостереження за вівцями у природних умовах показує, що в перші дні після народження ягнята не розрізняють облік матері і можуть прямувати за вівчарем або собакою. Перш за все, вони запам`ятовують голос матки і у тижневому віці доволі впевнено знаходять її в групі овець. З моменту народження ягняти вівця безупинно на протязі години або півтори мекає. Вона нібито втовчує в його пам’ять свій голос. А ягня відповідає рідко, коли мати випадково штовхає його ногою чи носом. Матка ж спочатку запам`ятовує запах ягняти, а потім його голос. “...Для овець головним є запах ягняти, за яким вони його впізнають, а зовнішність ягняти вівця знає дуже приблизно. Вівці можуть прийняти за ягня і кинуту на землю шубу, і собаку, підбігти до них, обнюхати, так само як обнюхують всіх підряд ягнят, яких зустрічають, поки не знаходять свого...” Л.М.Баскін (1986). вівці реагують на крики і стурбованість не тільки своїх, але і сусідських ягнят навіть у тому випадку, якщо власне ягня знаходиться поруч.
Якщо на пасовищі ягнята гублять матерів, їх підсажують до інших багатомолочних маток. Звичайно ягнята, які загубилися, і зголодніли гучно і жалібно мекають. Вівці неохоче приймають чужих ягнят, відганяючи їх від себе ударами голови. “...Матері, обнюхавши ягня різко відступають назад, б`ють ягня лобом і тікають. Виявилося, що інша вівця підпускає до себе ягнят і годує їх молоком. При цьому вона передає їм свій запах, а справжні матері їх не приймають через чужий запах...” Л.М. Баскін (1986).
Щоб вівця прийняла чуже ягня, його обприскують її молоком або, якщо це можливо, натирають послідом.
У 4 місячному віці молодняк відлучають від маток. Ягнят однієї статі та розвитку формують у групи, в яких вони впізнають один одного, що сприяє подальшому нормальному співіснуванню тварин в отарі. Матки, у свою чергу, залишившись без ягнят, встигають до початку злучки відпочити та відгодуватися.
Коні. Жеребі кобили, яких утримують у табунах, вибирають затишне місце та усамітнюються. Пологи проходять у положенні лежачи. Втомившись від пологів, кобила встає не відразу, а через деякий час, повертає голову у бік новонародженого, обнюхує і потім облизує його, висушуючи тим самим вовну лошати і покращуючи циркуляцію крові. Кобила звичайно турбується про потомство. У перші дні після народження лошати вона не відходить від нього, на пасовищі постійно тримає його у полі свого зору. Кобили з новонародженими тримаються окремо, неподалік від табуна, і тільки після тижневого строку приєднуються до нього. Кобили у табуні добре відрізняють своїх лошат за зовнішністю та запахом. Лошата починають виразно виділяти матерів серед інших коней, приблизно через добу після народження. Переляк змушує їх шукати матір і кликати її, якщо кобили немає поблизу. Якщо лоша загубилося у табуні, кобила енергійно розшукує його, гучно починає іржати, викликаючи неспокій серед коней. Кобила підпускає до вимені лише власне лоша, а чужих відганяє. Впізнає його за запахом. Щоб кобила у необхідних випадках прийняла чуже лоша, треба її власного і чужого оприскати однією й тією ж пахучою речовиною. Наприклад, слабким дезинфікуючим засобом або настойкою якої-небудь рослини (зокрема, кореня валеріани).
Рис. 15. Проявлення материнського інстинкту
В умовах традиційного пасовищно-стійлового утримання роль матері, головним чином, обмежується забезпеченням лошати молоком.
За табунної системи утримання кобили турбуються про своє маля і захищають його від нападу ворогів (рис 15).
У перші 2 місяця лошата харчуються виключно молоком матері.
Якщо кобила вигодовує двох лошат, то їх потрібно підгодовувати коров`ячим молоком.
Кобил, що працюють, від яких молодняк ще не відбитий, потрібно приводити до лошат для годівлі через кожні 4-5 годин. Якщо лоша відбивають одразу, то це призводить до стану великого нервового напруження матері. Так чи інакше кобила зазнає стресового стану, попередня поведінка її змінюється, вона стає неспокійною, відмовляється від їжі, починає іржати, молочна залоза її набрякає. Частіше за все, лошат відлучають від кобили у 5-7 місячному віці.
Кури. Батьківська поведінка курей пов`язана з віком. Кури живуть до 20 років, але несуть яйця до 10 років. Чим старіша курка, тим менше вона відкладає яєць. Молода курка, яка знесла більше 240 яєць у перший рік, до 9-річного віку знижує несучість до 20-25 штук яєць на рік. По мірі старіння у курей знижується не тільки кількість яєць, але й їхнє запліднення.
У природних умовах кури відкладають 11-17 яєць, тобто стільки, скільки здатні вкрити своїм тілом при висиджуванні, після чого кладка яєць припиняється, і курка починає виводити потомство. В умовах птахофабрики курка може відкладати до 300 яєць на рік.
Протягом доби інтенсивність відкладання яєць курами змінюється таким чином: з 7 до 9 години ранку відкладають яєць 15-20% несучок; з 9 до 11 години 25-30%; з 11 до 13 години 25-30%; з 13 до 15 години до 20%; з 15-17 години 5-10% курей.
Таким чином, основна кількість яєць буває знесена до 13 години. Якщо яйця знесені з 15 до 17 години, не прибрати і залишити у гніздах на ніч, то у курей починає проявлятись інстинкт висиджування. Кури, які зносять яйця наприкінці дня, нерідко зовсім не виходять із гнізда або одразу до нього повертаються. Контакт з яйцем протягом ночі, а іноді й на протязі більшого періоду часу породжує батьківську поведінку, тобто схильність до висиджування.
Висиджування, хоча і є природною властивістю птахів, проте у курей різних порід, ліній і навіть окремих особин не однакове. У птахів важких порід (м`ясних, м’ясо-яєчних) проявляється більша схильність до висиджування, ніж у легких яєчних порід.
В природних умовах у курей спостерігається чітко виражений сезонний характер відкладання яєць. Навесні вони відкладають найбільшу кількість яєць. Цьому сприяє тепло і достатня тривалість світлового дня. На початку літа з`являються перші квочки, у першій половині літа у багатьох курей посилюється інстинкт висиджування: потрібно встигнути вивести і виростити курчат до настання осінніх холодів.
У промисловому птахівництві природний процес відтворення собі подібних замінений штучною інкубацією яєць і вирощуванням молодняка під обігрівачами. Квочки виявилися непотрібними: використання їх невигідно, так як висиджування та вирощування молодняка займає 1,5-2 місяці, протягом яких курка не дає яєць.
Інстинкт висиджування проявляється у курей і при клітковому утриманні, хоча і в незначній мірі. Як правило таких птахів вибраковують.
Курка, що готується стати квочкою, вибирає собі найбільш затишне, непомітне місце. Курка не відрізняє своїх яєць від чужих, однак кількість яєць, що лежать у гнізді – важливий фактор. Чим більше їх у гнізді, тим швидше курка-несучка перетворюється на квочку. На яйцях вона сидить 21 день, обігріваючи їх своїм тілом (t0, при якій розвивається зародок, + 37,5 ºС).
Періодично курка перевертає яйця та перекочує крайні до середини гнізда та навпаки. Квочка безбоязно залишає гніздо, даючи яйцям охолонути, причому чим ближче до виведення курчат, тим більш довгий період часу може бути відсутня курка. Курчата з одночасно відкладених яєць виводяться нерівномірно: з мілких яєць раніше, з крупних на 6-10 годин пізніше.
У птахів батьківські турботи зводяться до обігрівання курчат, пошуку корму та захисту від нападів. Квочка остаточно залишає гніздо через 24-36 годин після вилуплення першого курчати та відводить за собою потомство. Пересуваючись у дворі курка весь час шукає корм, квокче, скликаючи курчат.
Знайшовши місце, де лежить зерно, комахи або інший корм, курка нахиляючи голову, дзьобом як би вказує курчатам на наявність їстівних предметів. Енергійними рухами ніг за допомогою кігтів вона розгрібає ґрунт, дістаючи на поверхню новий корм для курчат. У той же час практично безперервно курка пильно слідкує за небом і при появі хижака-шуліки, яструба, навіть ворони звуком збирає курчат і в той самий час відводить їх у схованку: кущі, крони дерев, намети та ін.
Тут вона збирає курчат під себе, прикриваючи крилами. Курка-мати захищає своїх курчат не тільки від пернатих, але і від наземних хижаків, безстрашно кидаючись у бійку з тваринами, які є нерідко набагато сильнішими за неї.
Коли змерзлі курчата гучно і тривожно пищать, курка, вибравши зручне місце, збирає їх під себе. Курчата, які сидять під куркою, весь час змінюють своє місце положення у залежності від потреб організму. Якщо курчаті холодно, воно притискається до грудей курки, а пізніше перебирається у більш прохолодне місце і навіть висовує голівку.
Температура під куркою неоднакова: біля грудей + 42 0С, на периферії – нижче.