Курчата

Курчата, які щойно вилупилися й обсохли, вже здатні клювати корм, причому віддають перевагу великим зернам, наприклад, пшону або гранулам такої ж форми. Зір у пернатих (особливо диких) відіграє велику роль у пошуку корму.

В досліді, курчатам у віці 2 днів згодовували скибочки яєчного жовтка і білка, потім замінили скибочки жовтка шматочками апельсинових кірок такого ж розміру. Курчата спочатку схоплювали апельсинові кірки, але відразу ж їх відкидали, колихаючи головою і кігтями, очищаючи клюв. Після заміни апельсинових кірок жовтком, курчата відносились до нього з підозрою і тільки після багатьох обережних спроб, починали клювати жовток.

Дослідження показали, що птахи розрізняють фізичну форму (розмір часток), колір і смак корму. Цю здатність, намагались використати в промисловому птахівництві, для підвищення рівня поїдання кормів птахами.

Кури

Кури розпізнають зерно пшениці на відстані більш ніж 1 метр, кукурудзяне зерно бачать за 4,5 метра, а купу кукурудзяних зерен за 6 метрів. У дослідах на 400 курях-молодках білий легорн вивчали вплив різного кольору гранул та годівниць, а також освітлення годівниць на поїдання корму. Використовували 4 кольори: блакитний, зелений, жовтий, червоний. Кури віддавали перевагу гранульованому корму блакитного кольору, при цьому менш всього вживали червоні гранули. У той же час червоний колір годівниці їм дуже подобався, і вони переважно клювали корм з неї, а до жовтої годівниці, наближались неохоче. Кращим розташуванням годівниць для вживання корму, були годівниці, поставлені ближче до води і джерел природнього освітлення.

Роль наслідування (імітації) для тварин

У харчовій поведінці, наслідування відіграє важливу роль і притаманне усім сільськогосподарським тваринам. Часто можна бачити, як групи телиць лежить (відпочиває), але варто одній телиці підійти до годівниці і шурхнути сіном, як поступово одна за іншою починають підніматися інші тварини і незабаром майже вся група буде жувати сіно. Цю властивість використовують для раннього привчання тварин до процесу поїдання трави або сіна.

У корів, при груповому утриманні, інколи виникає перекручений рефлекс смоктання. Вони висмоктують молоко в себе, чи в інших корів. Ця звичка, швидко поширюється серед інших тварин. Діючих засобів боротьби з нею немає, тому корову, у якої проявляється цей порок, відразу ж ізолюють від інших тварин групи. Для дослідження наслідування у овець було взято з отари 50 тварин і їх було розбито на дві рівні групи. Одну групу, пасли на гарному пасовищі без підгодівлі, другу – пасли на такому пасовищі, але підгодовували. Виявилось, що друга група витрачає на пастьбу менше часу, чим перша. Потім групи об`єднали, і хоча вівці другої групи продовжували отримувати підгодівлю, а перші ні, обидві групи витрачали на пастьбу однаковий період часу.

Кури також схильні до наслідування. Курка №1 була нагодована. До неї підсадили голодну курку №2, і як тільки вона прийнялась клювати корм, курка №1 відразу приєдналася до неї. За компанію сита курка здатна склювати на 60% корму більше, ніж звичайно. Якщо до ситої курки підсадити 3-х голодних курей, то перша склює ще більше корму.

в останні роки при вивченні харчової поведінки, значний вплив приділяють виявленню фактору нейрогуморальної регуляції поїдання кормів, що має велике практичне значення. Надходження їжі в організм регулює харчовий центр, що за крилатим висловлюванням І.П. Павлова, знаходиться «на різних поверхах центральної нервової системи».

На думку П.К.Анохіна, за регуляцією споживання енергетичних речовин і води, несе відповідальність складний корково-підкірковий комплекс. І дійсно, центри секреції травних соків знаходяться у довгастому мозку, центри голоду, насичення і спраги, у ядрах гіпоталамуса, а вищі центри травлення у корі великих півкуль.

Харчовий центр збуджують імпульси, що надходять від рецепторів органів травлення, які сигналізують про ступінь наповнення травного тракту, а також від рецепторів різних органів, що подразнюються “голодною” кров`ю. на основі отриманої інформації Харчовий центр спрямовує поведінку тварини на процес добування і прийняття їжі.

У визначені періоди життя у тварин з`являються специфічні апетити. Вони виникають при відсутності в кормі тих, чи інших життєво необхідних речовин, чи елементів. Кури в період кладки яєць, набагато інтенсивніше клюють ракушку. Собаки і кішки навесні їдять траву. Вівці при нестачі кобальту у організмі бажають пастись на ділянці, де були внесені кобальтові добрива. При низькому вмісті у кормах мінеральних речовин, корови поїдають землю і глину, а при нестачі клітковини в раціоні чи отриманні корму у сильно подрібненому вигляді, гризуть кору дерев. В процесі пошуку необхідних елементів корму коні, велика рогата худоба і вівці нерідко йдуть на далекі відстані. Наприклад, відомі випадки, коли коні, що відчувають мінеральне голодання самостійно відшукують на відстані за 50-100 км солоні озера, природні запаси солі. Велика рогата худоба, коні, вівці, кози після пастьби на разнотравних лугах і пасовищах із соковитою рослинністю при поверненні в стійло, часто починають охоче їсти сіно, солому і навіть малоїстівний корм. Таким чином, тварини компенсують потребу організму у тих елементах, що були відсутні у складі лугової трави. Харчова поведінка тварин залежить також і від годівлі. У сучасному скотарстві застосовують кілька способів годівлі: вільний доступ до корму при годівлі уволю, режимна годівля з обмеженим доступом до корму, годівля у спеціальних їдальнях.

Вільний доступ до корму надають худобі як при прив`язному, так і при безприв`язному утриманні. Корм роздають 2-3 рази на добу в годівниці, що знаходяться в секції, або де безприв`язно містяться тварини, або годівниці, що стоять перед тваринами. Корм роздають за допомогою стрічкових транспортерів чи пересувних механізмів. Перевага цього способу годівлі полягає у тому, що тварини в будь-який час мають можливість одержати корм, що значно знижує конкуренцію тварин за місце біля кормового столу. Але цей спосіб годівлі має істотні недоліки. По-перше, через те, що корм довго лежить у годівниці, знижується його якість. По-друге, тварини постійно бачать корм перед собою, що не сприяє розвитку у них апетиту. При режимній годівлі тварин декількох груп по черзі годують на одному кормовому столі, що знаходиться в цьому ж приміщенні. Негативна риса цього способу полягає у тому, що годівля однієї групи тварин відбувається на очах в інших груп тварин, які приходять у збуджений стан. Останнім часом у практиці тваринництва одержує широке поширення годівля тварин у їдальнях (кормових залах). Їдальні звичайно знаходяться у тому ж приміщенні, але відділені від зони відпочинку.

Корів відразу після доїння направляють у кормовий зал, де на 1,5-2 години автоматично фіксують біля годівниць. Час перебування у кормовому залі визначається в основному технологією утримання тварин на даній фермі, тобто пропускною здатністю їдалень. При режимній дворазовій годівлі у кормовому залі корови привчаються дуже швидко поїдати корм. Так, при триразовій годівлі у приміщенні вони затрачають 13-14 хвилин на поїдання одного кг кормосуміші (силос, солома, буряк), а при двохразовому 7-8 хвилин. Сумарний час поїдання корму при цьому у приміщенні складає 318-378 хвилин, а в кормовому залі 147-240 хвилин. Одночасно зі зменшенням часу прийому корму у тварин значно збільшується час жуйки, у результаті чого, за загальною харчовою активністю (час прийому корму + час жуйки) значної різниці не спостерігається.

Найбільший ефект застосування їдалень надає їх винос в окремі приміщення. У цьому випадку значно знижується шумове навантаження на тварин і забезпечується більш спокійний їхній відпочинок.

Перевага застосування їдалень полягає у тому, що тут тварини одержують на протязі усього часу свіжі корми. Фіксація тварин під час годівлі цілком знижує рангову конкуренцію за корм, і усі тварини незалежно від рангу мають однаковий доступ до корму.