4. Система адаптивної поведінки

Під адаптивною поведінкою розуміють діяльність систем організму у процесі пристосування до навколишнього середовища. Разом з морфологічними ознаками поведінкові ознаки виду тварин створюють адаптивний комплекс (Хайнд, 1975). Адаптивна поведінка включає в себе як спадково обумовлені гомеостатичні процеси та явища (терморегуляція, тканинна адаптація, імпритинг, безумовні рефлекси, біологічні ритми, популяційна адаптація та інш.), так і індивідуально придбані форми поведінки тварини (умовні рефлекси, навички і т_. інше).Особливе місце у системі адаптивної поведінки займають стресові стани сільськогосподарських тварин (Устінов, 1976). При утриманні тварин на тваринницьких комплексах доки ще неминучим є факти відхилення від комфортних, популяційних, просторових (гіподинамія, порушення стереотипу), а звідси і температурних, вологісних та інших зоогігієнічних умов, що веде до стресових ситуацій. Факторами, які призводять до стресів є: відключення електроенергії, води, відсутність тепла, неякісна і несвоєчасна годівля та доїння.

В умовах промислового тваринництва проблема стресу стала однією з центральних проблем як при розробці норм технологічного проектування, так і при селекції тварин.

Найбільш розповсюдженим і надійним показником стресового стану є рівень гормонів кори надниркових залоз. Про стан напруженості організму тварин судять по зміні лейкоцитарної формули (Устінов, 1975). Оригінальним показником стресового стану корови є рівень соматичних клітин у молоці (Віттлстом, 1970; Велікжанін та Кісельова, 1975).

Адаптивна поведінка сільськогосподарських тварин проявляється у користуючих та сигнальних діях, спрямованих на активну адаптацію до умов існування.

5. Система рухової поведінки

Рухова поведінка - система поведінки, що проявляється у специфічній та неспецифічній руховій активності тварин. Як результат життєдіяльності м'язової системи організму специфічна рухова активність проявляється у м’язових скороченнях, які відрізняються за силою, амплітудою та тривалістю, а також у кінетичній діяльності кінцівок та рухливих частин тіла.

Неспецифічна система рухової поведінки проявляється у цілісній діяльності організму тварин , або будь-якій системі поведінки (статевої, харчової, адаптивної, популяційної, продуктивної) де спостерігається той чи інший вид активності. Всіляка поведінка проявляється у руховій активності, яка приймає той чи інший характер у залежності від початкових потреб, зовнішніх умов та особливостей нейрогуморальної системи тварини.

В умовах тваринницьких комплексів однією з актуальних проблем є питання керування руховим балансом сільськогосподарських тварин. Співвідношення внутрішньої потреби організму з можливостями її реалізації є насамперед функція рухової зони кори головного мозку тварини. Найважливішу роль при цьому відіграє комплекс зовнішніх аналізаторів, які здійснюють просторовий аналіз, тобто аналіз найбільш загальних відносин між організмом тварини та предметами навколишнього середовища. Вивчення фізіологічних механізмів та генетичної детермінації рухової активності сільськогосподарських тварин має важливе значення як в селекції свійських тварин з оптимальним балансом рухової активності в умовах промислової технології, так і в розробці методів оцінки поведінки тварин.

У дослідах В. І. Велікжаніна (1974) була встановлена позитивна кореляція загальної рухової активності з молочною продуктивністю корів.

Реалізація рухової поведінки здійснюється у користуючих та сигнальних діях тварини.