1. Система продуктивної поведінки

Під системою продуктивної поведінки розуміють поведінку свійської тварини, пов^’язану з процесами утворення, накопичування та віддачі (виведення, виділення і т.д.) господарсько-корисної продукції.

Система продуктивної поведінки характеризується наявністю чітко вираженого результату дії загальної функціональної системи поведінкового акту. В якості результату дії виступає кінцевий продукт - молоко, яйце, вовна, маса тіла тварини. Зоотехнічна наука та практика в основному займались вивченням продуктивної поведінки сільськогосподарських тварин, використовуючи показник продуктивності, у якості основного критерію при оцінці племінної, а також господарсько-корисної цінності тварини.

Промислове тваринництво створює нові відносини у системі "Людина -тварина". Виникають нові біологічні мотивації у поведінці тварин у зв"язку з ускладненням системи "людина - машина - тварина".

В цих умовах поряд з системою продуктивної поведінки все більшого значення набуває адаптивна, рухова та популяційна системи поведінки сільськогосподарських тварин.

Разом з цим і у самій системі продуктивної поведінки з'являються особливості, характерні для промислового тваринництва Так, з'явилися нові форми поведінки корови на різних доїльних установках, пов'язані з обмеженням часу доїння, поєднанням двох домінантних фізіологічних станів (лактаційного і харчового), адаптація до постійної зміни операторів доїння і т.д. Багато нових факторів набули свійські тварини у зв'язку з процесами штучного осіменіння.

Мотивації продуктивної поведінки реалізуються через користуючі та сигнальні дії сільськогосподарських тварин.

2. Системи харчової поведінки

Харчова поведінка є головним життєдіяльним процесом для усіх видів тварин. Вона пов'язана з активним пошуком, вибором, поглинанням та переробкою харчових речовин. Харчові мотивації суттєво впливають на всі види діяльності тварини.

В умовах промислового тваринництва першорядне значення набувають питання про витрати часу на поїдання кормів різної якості, різної форми та жуйку. Неабияке значення має питання про швидкість поїдання корму тваринами залежно від умов утримання і породних особливостей.

В основі мотивів харчової поведінки лежать надзвичайно складні процеси, що відбуваються при обміні речовин та в центральній нервовій системі, і обумовлюють потребу у поживних речовинах, відчуття голоду й перевагу у кормі.

Реалізація харчових мотивацій тварин здійснюються в їх користуючих та сигнальних діях.

3. Система статевої поведінки

Статева поведінка - система поведінкових актів, пов'язаних з процесами розмноження і продовження роду тварин.

Статева активність тварин є проявом функціональної активності статевої системи, яка визначається генотипом тварини, рівнем активності ендокринних залоз та фізіологічним станом організму в цілому. Статевій поведінці сільськогосподарських тварин приділяють велике значення, тому що вид активності тісно пов'язаний з продуктивними якостями (репродуктивні здібності, молочна продуктивність та ін.).

Отримані численні дані на різних видах тварин, що показують, як інтенсивність статевої поведінки самця впливає на підвищення плодючості у овець (Wiggins, Terril, Emik 1953), великої рогатої худоби (Kerrish, 1955), птахів (Духно, 1975), а також на підвищення концентрації сперматозоїдів в організмі бугаїв (Prabhn, Sharma, 1955).

Широке використання штучного осіменіння тварин обумовило необхідність вивчення їх статевої поведінки. Оскільки подразники, які впливають на статеву поведінку самців, не є постійними і в значній мірі залежать від розвитку як позитивних, так і гальмівних умовних рефлексів. Гальмування статевої функції може розвиватися в результаті повторних марних спроб та неправильних методів збору сім’я, а також поганого поводження з тваринами, відволікання під час парування або дуже швидкого усунення «дратувальниці після парування» (Edgar,1961).

Вік та порода також впливають на статеву поведінку самців (Fraser, 1960).

Поведінка самок у різних стадіях статевого циклу (стадії збудження, гальмування та урівноваження) має великий інтерес, як у зв'язку з індивідуальними особливостями їх проявлення, так і у зв’язку з необхідністю синхронізації охоти у тварин в умовах промислових комплексів. На успішне осіменіння великий вплив має позитивне емоційне становище самиць. D. Edgar (1961) досяг збільшення відсотку ягніння при штучному осіменінні овець тим, що дозволив вівцям знаходитись на протязі 6 годин після осіменіння з баранами, у яких був видалений сім'явивідний проток. Фізіологічний механізм цього явища може бути пов'язаний, на його думку, з більш сприятливою синхронізацією тічки з овуляцією.

Реалізація статевої поведінки здійснюється у процесі користуючих та сигнальних дій тварин.