4.9. Практичне значення вчення про типи вищої нервової діяльності

Відомо, що організм тварини без зовнішнього середовища не може існувати, оскільки саме із зовнішнього середовища надходять до орга­нізму поживні речовини й кисень, що потрібний для окислювання метаболітів. Проте фактори зовнішнього середовища є вельми мінли­вими. Фізіологічним механізмом адаптації тварини до цих змін є утво­рення умовних рефлексів на дію факторів зовнішнього середовища.

Виявлено, що адаптаційні можливості організму зі збереженням високих продуктивних якостей багато у чому визначаються типологіч­ними особливостями вищої нервової дільності. Доведено, що стійкий високий рівень молочної продуктивності є характерним для корів силь­ного, урівноваженого та рухливого типу вищої нервової діяльності. Тва­рини такого типу краще пристосовуються до умов утримання та годівлі, стійкі до різних стрес-факторів, краще засвоюють поживні речовини корму у порівнянні з тваринами іншого типу нервової системи.

Тварини з сильним, рухливим та неврівноваженим типом вищої нервової діяльності також відрізняються високими адаптаційними мож­ливостями та продуктивними якостями. Однак вони більш схильні до функціональних розладів нервової системи за умов зовнішнього галь­мування умовних рефлексів. У таких тварин переважає тонус симпа­тичної нервової системи та у крові міститься більше катехоламінів (ад­реналіну, норадреналіну, дофаміну), що підсилюють катаболічні процеси у тканинах, зокрема ліполіз. У зв'язку з цим у молоці корів з неврівноваженим типом нервової системи, як правило, є підвище­ним вміст жиру, оскільки до молочної залози надходить кров з більш високою концентрацією продуктів ліполізу у тканинах. Бики-плідники з сильним, урівноваженим, рухливим типом нервової діяльності да­ють сперму у великій кількості та з високою запліднювальною власти­вістю. За умов повноцінного харчування та оптимальних умовах утри­мання з моціоном, такі плідники здатні працювати повноцінно з підви­щеним навантаженням протягом тривалого часу.

У свиноматок сильного, рухливого та урівноваженого типу народ­жується більше поросят з більшою масою, які стійкіші до захворювань, мають високу енергію росту, а також більшу молочність. При відгодівлі тварин найбільш бажаним є сильний, урівноважений, малорухливий та інертний тип. Тварини з таким типом найменш піддаються дії стрес-факторів, оскільки у них нижча збудливість нервової системи. У тва­рин такого типу нервової системи значно меншими є й енергетичні витрати, що мають зв’язок з рухливістю, тому поживні речовини кор­му краще трансформуються у білки тканин організму, у них також більший приріст маси тіла.

Тварини слабкого типу вищої нервової діяльності найменш при­датні для будь-якого використання. Вони мають низьку адаптаційну здатність до умов середовища, які постійно змінюються, та низьку при­родну резистентність. Вони з легкістю підлягають впливу факторів, що зумовлюють зовнішнє гальмування, малопродуктивні та схильні до за­хворювань, мають низьку господарську цінність, займають найнижче рангове місце.

За даними Е.П. Кокориної, у молочному скотарстві біля 49 % корів можуть бути зарахованими до сильного, рухливого та неврівноваженого типу; біля 27 % —до сильного, врівноваженого, інертного типу; біля 13 % — до слабкого типу вищої нервової діяльності.

Серед овець переважаючим (біля 42 %) є сильний, урівноважений, рухливий тип; сильний, рухливий, неврівноважений тип складає біля 29 %; сильний, урівноважений, інертний тип — біля 8,2 %; слабкий тип — 20,8 % (за І.І. Домановим).

Таким чином, треба вважати, що у скотарстві, у вівчарстві та й у інших галузях тваринництва домінують тварини з типами: сильний, рухливий, урівноважений та сильний, рухливий, неврівноважений. Тварини цих типів, як правило, відрізняються високими адаптаційни­ми можливостями та господарсько-корисними якостями.