4.1.2. Роль і.М. Сеченова та і.П. Павлова у вивченні фізіології великих півкуль

Вивчення функцій кори мозку тривалий час було однією із найскладніших та нерозв’язаних проблем. Тільки на початку ХІХ століття вивчення функцій вищого відділу головного мозку було поставлено на наукову основу завдяки працям І.М. Сеченова та І.П.Павлова.

І.П.Павлов, базуючись на роботі І.М.Сеченова “Рефлекси головного мозку“, розробив вчення про умовні рефлекси. Високо оцінюючи роботу І.М.Сєченова як “геніальний зліт сеченовської думки ”, Павлов разом із своїми співробітниками експериментально довів, що і вищі відділи головного мозку функціонують по типу рефлексу. За допомогою методу умовних рефлексів І.П.Павлов створив вчення про вищу нервову діяльність. В основу цього вчення покладені три матеріалістичні принципи: детермінізму, аналізу і синтезу та структурності.

Принцип детермінізму полягає в тому, що психічна діяльність, як і всі явища природи, причинно обумовлена. Будь – який нервовий акт виникає не спонтанно, а під впливом того чи іншого подразника.

Принцип аналізу та синтезу полягає у наступному. У звичайних умовах на організм діє величезна кількість подразників. Центральна нервова система, головним чином кора головного мозку, здатна розкладати, аналізувати подразнення, що діють на рецептори, виділяти з них окремі елементи. Аналіз виявляється у здібності розрізняти форму різних предметів, їхні кольори, запахи, різницю температур та ін. Але за аналізом завжди іде синтез, з’єднання окремих елементів у певні комплекси. Відчуття від різних властивостей предмета зливаються у цілісний образ цього предмета. Наприклад, запах їжі, її форма, колір, смак синтезуються корою і виникає цілісне сприйняття певної їжі. Розвиток аналізуючої та синтезуючої здібності кори пов'язаний з пристосуванням організму до мінливих умов зовнішнього середовища.

Принцип структурності, пов'язаний з тим, що кожний нервовий процес виникає у певних морфологічних утвореннях. Такою структурою є нейрони мозку. Функція та структура взаємопов’язані, взаємно визначають одне одного. Сприймаючі області кори, де закінчуються аферентні шляхи від різних рецепторів, мають не тільки різну локалізацію, але й будову.

4.2. Умовні рефлекси

І.П. Павлов розробив методику вироблення умовних рефлексів, яка дозволила в умовах хронічного експерименту вивчити найскладнішу функцію кори півкуль головного мозку. Його класичні експерименти по умовно – рефлекторному виділенню травних соків дозволили відкрити, так звану “психічну фазу секреції”, яка подібно вродженим рефлексам, має рефлекторну природу та протікає за обов’язкової участі кори півкуль головного мозку та підкоркових утворень. Всі умовні рефлекси утворюються насамперед на базі вроджених, безумовних рефлексів. Разом з тим умовні рефлекси мають цілий ряд відмінностей від безумовних рефлексів.

4.2.1 Відмінності умовних рефлексів від безумовних

1. Усі безумовні рефлекси є вродженими і передаються за спадковістю. Так, тільки що вилуплене з яйця курча одразу ж починає дзьобати, новонароджене теля – смоктати і т.д. Це безумовний харчовий рефлекс.

2. Умовні рефлекси виробляються при певних умовах у процесі всього життя тварин. Так, якщо цуценят до певного віку годувати тільки одним молоком, то в них виробляється стійкий умовний рефлекс на молоко: за наявності запаху молока у них виділяється слина та виникає рухова харчова реакція. При цьому хліб і м'ясо не викликають ніякої реакції. Але якщо 1–2 рази нагодувати цуценят м’ясом, то вигляд і запах м’яса викликатимуть слиновиділення.

3. Безумовні рефлекси – видові рефлекси. Всі кішки у разі небезпеки якої вони не можуть уникнути, вигинають спину та пирхають. Собаки при нападі на них гарчать та гавкають. Їжаки згортаються у клубок. Це захисні безумовні рефлекси. У різних видів тварин вони виявляються по різному, але у тварин одного виду безумовні рефлекси однакові.

4. Умовні рефлекси індивідуальні. Кожний організм по своєму реагує на один і той же подразник. Наприклад, одна тварина відгукується на одну кличку, а друга – на іншу. Для кожної особі існує свій комплекс умовних рефлексів, свій життєвий досвід.

5. безумовні рефлекси можуть здійснюватися і при відсутності вищих відділів центральної нервової системи. Якщо у кішки або собаки видалити кору великих півкуль, а потім вливати до рота кислоту, то і в цьому випадку у них буде виділятися слина. Усі безумовні рефлекси після видалення кори зберігаються. Отже, вони являють собою результат дії нижчих відділів центральної нервової системи. Умовні ж рефлекси зникають після видалення кори. Собаки без кори великих півкуль не реагують на кличку, не впізнають господаря, не виявляють рухових та слиновидільних реакцій на вигляд і запах їжі. Умовні рефлекси протікають за обов’язкової участі вищих відділів центральної нервової системи – кори великих півкуль та підкіркових структур головного мозку.

6. безумовні рефлекси виникають при подразненні певних рецепторних полів. Для кожного безумовного рефлекса є певна рецепторна зона і рефлекторна дуга. Умовні рефлекси можуть мати безліч рецепторних зон і рефлекторна дуга умовних рефлексів, її аферентна частина також різноманітна. Один і той же умовний рефлекс, наприклад слиновиділення, можна виробити при подразненні різних рецепторів: на світло лампочки, на звук дзвіночка, на дотик до шкіри тощо.

7. рефлекторна дуга безумовних рефлексів є постійною, а умовних рефлексів – тимчасовою. Не постійною є коркова частина рефлекторної дуги умовних рефлексів між нервовими центрами умовного та безумовного подразників.