МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ

Етологія

сільськогосподарських

тварин

Навчальний посібник для бакалаврів напрямку підготовки 6.090102 – «Технологія виробництва і переробки продуктів тваринництва у вищих навчальних закладах ІІ-ІV рівнів акредитації Міністерства аграрної політики України

Рекомендовано

Міністерством аграрної політики України

Харків, 2009

УДК 636:591.5

ББК 45.2.

Рекомендовано Міністерством аграрної політики України

(лист № 18-28-13/116 від 21 липня 2009 року)

Рецензенти:

Ю.Д. Рубан, доктор сільськогосподарських наук, професор,

академік Нью-Йоркської академії наук.

В.В. Цюпко, доктор біологічних наук, професор.

С.А. Михальченко, доктор сільськогосподарських наук,

завідувач відділом годівлі Інституту тваринництва УААН.

С.Л. Антіпін, К.Д. Югай, О.М. Бобрицька. Етологія сільськогосподарських тварин. Навч. посіб. Х.:ХДЗВА, 2009.

Антіпін С.Л. Етологія сільськогосподарських тварин. Для студентів вищ. навч. закладів / С.Л. Антіпін, К.Д. Югай, О.М. Бобрицька Х – 2009.

В навчальному посібнику розглянуті вроджені та набуті форми поведінки тварин.

Підкреслена роль і значення мотивацій, емоцій та пам'яті у формуванні основних форм поведінки. Наведені характеристики основних біологічних форм поведінки сільськогосподарських тварин.

Представлені дані про основи вищої нервової діяльності і зв'язок типу нервової системи з поведінкою та продуктивними якостями сільськогосподарських тварин.

Навчальний посібник рекомендований для студентів аграрних навчальних закладів з спеціальностей «Технологія виробництва і переробки продукції тваринництва», «Ветеринарна медицина» та працівників тваринництва

ЗМІСТ

Передмова 5

1. Етологія – наука про поведінку тварин 5

1.1. Задачі етології сільськогосподарських тварин 7

1.2. Історія розвитку етології 8

1.2.1. Роль вітчизняних вчених у розвитку етології 11

2. Методи етологічних досліджень 15

3. Форми поведінки тварин 25

3.1. Вроджені форми поведінки 25

3.2. Набуті форми поведінки 26

4. Вища нервова діяльність 30

4.1 Структура і функції кори великих півкуль головного мозку 30

4.1.1. Методи вивчення функцій кори 32

4.1.2. Роль І.М. Сеченова та І.П. Павлова у вивченні

фізіології великих півкуль 33

4.2. Умовні рефлекси 34

4.2.1 Відмінності умовних рефлексів від безумовних 35

4.2.2. Методики утворення умовних рефлексів 36

4.2.3. Механізм утворення умовних рефлексів 37

4.2.4. Класифікація і значення умовних рефлексів 40

4.3. Види гальмування в корі мозку 41

4.4. Аналітико – синтетична діяльність кори головного мозку. 43

4.5. Біологічне значення умовних рефлексів 44

4.6. Динамічний стереотип 45

4.7. Дві сигнальні системи дійсності 45

4.8. Основні типи вищої нервової діяльності 46

4.9. Практичне значення вчення про типи вищої нервової діяльності 49

^{5. Мотиви поведінки тварин 51}

5.1. Внутрішні мотиви поведінки 51

5.1.1. Саморегуляція 51

5.1.2. Біологічні мотивації 53

5.2. Цілеспрямована поведінка 58

6. Емоції і пам’ять 61

6.1. Значення емоцій у формуванні поведінки тварин 61

6.2. Пам’ять та її роль у формуванні поведінки тварин 67

7. Розумові здібності тварин 68

7.1. Використання тваринами знарядь 68

7.2. Культурні аспекти поведінки 70

7.3. Мова і психічні уявлення 71

7.4. Навчання вищих мавп розмовляти 72

8. Класифікація біологічних форм поведінки

сільськогосподарських тварин 75

8.1. дослідницька поведінка сільськогосподарських тварин 81

8.2. Харчова поведінки сільськогосподарських тварин 85

8.3. Статева поведінка сільськогосподарських тварин 92

8.3.1. Статева поведінка самців під час злучки 92

8.4. Материнська поведінка сільськогосподарських тварин 99

8.5. Групова (соціальна) поведінка сільськогосподарських тварин 106

9. Поведінка та її адаптивне значення 116

10. Значення етології у тваринництві 122

Предметний покажчик 124

Іменний покажчик 126

Список використаних джерел 128

Додатки 129

Передмова

При уважному спостереженні за вільною поведінкою будь – якої істоти - мурахи або птаха, собаки або мавпи одразу ж можна відмітити, що вся їхня поведінка – це постійне досягнення визначених цілей, що спрямовані, більшою частиною, на задоволення біологічних, життєво важливих потреб, пов’язаних зі збереженням їхнього життя або продовженням роду.

У сучасних умовах вже недостатньо тих знань, які до цього часу давали загальна та спеціальна зоотехнія, годівля, розведення, генетика тощо. В умовах промислової технології виробництва продуктів тваринництва на зміну ручній праці приходять технічні засоби, які дозволяють інтенсифікувати виробництво. При цьому, тварини зазнають впливу техногенних факторів, які для них є незвичними й не викликають стресові реакції. Нівелювати ці фактори можливо лише при умові наявності глибоких знань особливостей виявлення фізіологічних функцій в цих умовах шляхом зміни технологічних процесів утримання, годівлі та виробництва продуктів тваринництва з урахуванням особливостей реакцій організму на вплив технологічних факторів.

Оскільки поведінка тварин являє собою першу, що підлягає реєстрації, реакцію тварини на зміни умов існування, вона може служити надійним критерієм біологічної оцінки технології, що розробляється. Крім того, дані про поведінку тварин допоможуть здійснювати керування ними. Регулюючи реакції поведінки, людина може збільшувати продуктивність тварин, скоротити затрати праці на їхнє утримання, зводити до мінімуму вплив чинників зовнішнього середовища, які викликають стрес та інші небажані наслідки.

1. Етологія – наука про поведінку тварин

Термін «етологія» походить від грецького слова «ethos», що означає поведінка, характер, звичай.

Під поведінкою слід розуміти сукупність зовнішніх проявів реакцій організму, які лежать в основі взаємодії організму з навколишнім середовищем.

Етологія вивчає біологічні закономірності життєвих проявів тварин.

Етологія як одна з природничих наук стала невід’ємною частиною зоотехнічних досліджень, особливо у зв’язку з впровадженням нових технологій утримання та годівлі тварин.

Етологія – важлива міждисциплінарна наука, яка об’єднує фізіологію, зоологію, екологію і психологію тварин.

Досить тісно етологія пов’язана з екологією (від грецького екос - дім).

Від екологічних причин часто залежать реакції поведінки тварин (холодно – прагнуть до тепла; у спеку – прямують до води, шукають прохолоду; тощо), але є і інші (інстинктивні) причини виявлення тих чи інших внутрішньовидових реакцій поведінки (поведінка пов’язана з розмноженням, вигодовуванням нащадків, пошуком їжі тощо).

Іншими словами, реакції поведінки тварин визначаються, як чинниками довкілля, так і генетичними факторами, які лежать в основі їхньої інстинктивної поведінки.

Відомо, що в основі адаптації організму до факторів навколишнього середовища знаходяться умовні рефлекси, як прояви вищої нервової діяльності. І разом з тим в основі індивідуальної, набутої поведінки лежать вроджені генетично обумовлені рефлекси – інстинкти.

В етології організм розглядають як єдине ціле, а поведінку – як сукупність зовнішніх проявів організму, які орієнтовані на взаємодію тварин з довкіллям.

Фізіологія вивчає нейро – гуморальні механізми, які обумовлюють поведінку тварин.

У спеціальній сільськогосподарський літературі етологія сільськогосподарських тварин не знайшла свого повного відображення. Пояснюється це тим, що етології в рамках тваринництва почали приділяти увагу лише відносно недавно. Так в етології виникла парадоксальна ситуація, коли закономірності життєвих проявів диких тварин виявилися набагато краще вивченими, ніж у сільськогосподарських тварин. Основною причиною тому була незатребуваність знань про поведінку тварин в умовах незначної концентрації поголів’я в господарствах з індивідуальним доглядом у відносно мало мінливих умовах зовнішнього середовища.

Таким чином, етологія вивчає поведінку тварин, а поведінка – це функція організму, яка забезпечує процес адаптації тварин до зовнішнього середовища і спрямована на задоволення їхніх природних потреб.

За В. Садовським (1973) предметом етології є встановлення і вивчення закономірностей в рамках складних форм реагування організмів на дію подразників.

Основною метою етології сільськогосподарських тварин є вивчення життєвих проявів різних видів тварин в умовах зовнішнього середовища, що постійно змінюються, встановлення оптимальних умов для їх утримання і одержання максимальної продукції без додаткових капіталовкладень.

На першому етапі доместикації ( одомашнення ) тварин людина перебуваючи в безпосередньому контакті з ними керувала їхньою поведінкою та господарсько – корисними якостями. Існувала система “ людина – тварина ”.

На другому етапі доместикації людина керує господарсько – корисною поведінкою тварин через складну систему машин, яка існує на промисловому комплексі. Склалася система “людина – машина – тварина ”.

Свійська тварина організує свою поведінку не тільки виходячи із своєї біологічної генетично обумовленої природи, мотивацій але головним чином, пристосовуючись до волі людини та навколишніх умов, які нею створюються, шляхом вироблення умовних рефлексів. (В.К. Судаков, 1971),

Тому вивчення поведінки сільськогосподарських тварин та управління ними необхідно здійснювати з урахуванням складних взаємовідносин в системі “організм – середовище “.