1. Охарактеризувати облікову політику банку

ОБЛІКОВА ПОЛІТИКА БАНКУ (accounting policy of a bank) – сукупність визначених у межах чинного законодавства принципів, методів і процедур, які використовує банк для ведення бухгалтерського обліку, складання і подання фінансової звітності.

 

Свою облікову політику кожен банк визначає самостійно на основі «Положення про облікову політику банку», відповідно до якого розроб­ляє систему та форми управлінського обліку, внутрішньої звітності та контролю операцій, визначає права працівників на підписання документів, затверджує правила документо­обігу та технологію обробки облікової інфор­мації, додаткову систему рахунків і регістрів аналі­тич­ного обліку.

2. Охарактеризувати основні складові облікової політики банку

Основні складові облікової політики Банку визначені Положенням про організацію бухгалтерського обліку та фінансової звітності в банках України.

Користувачами облікової політики Банку є відповідальні працівники, які здійснюють облік та складають звітність, користувачі облікової інформації і звітності, а також розробники внутрішніх нормативних актів Банку - положень, правил, інструкцій, технологічних карток тощо.

 Основними принципами облікової політики Банку є:

принцип безперервності, який означає оцінку активів Банку із припущення, що його діяльність буде продовжуватись у майбутньому, тобто Банк не має наміру і необхідності ліквідувати або суттєво скоротити свою діяльність;

принцип послідовності (постійності) правил бухгалтерського обліку означає, що облікова політика Банку, тобто принципові правила бухгалтерського обліку не змінюються (за виключенням випадків, які випливають зі змін в законодавчій та нормативно-правовій базі), що забезпечує співставність показників фінансових звітів різних звітних періодів;

3. Охарактеризувати методи оцінки активів і зобов’язань

Методи оцінки вартості сукупних активів підприємства здійснюються на підставі трьох підходів: доходного, витратного і ринкового (порівняльного).

У доходному підході визначальним фактором є доход, що впливає на величину вартості об'єкта. Чим більший доход приносить підприємство, тим вище ціна його ринкової вартості.

Витратний підхід застосовується для оцінки об'єктів спеціального призначення, нового будівництва, з метою страхування майна тощо.

Метод ринку капіталу ґрунтується на аналізі цін придбання контрольних пакетів акцій аналогічних підприємств.

4. У чому полягає сутність внутрішньобанківського контролю? Хто і в якому порядку здійснює первинний контроль банку?

Банківський контроль (самоконтроль) - це нагляд, що ведеться банком і звернений їм на самого себе. Нижче наведені витримки з відомого листа Базельського комітету з банківського регулювання «Базові принципи ефективного нагляду за банківською діяльністю» (Базель, 1997 р.). Якщо в тексті замінити слово «нагляд» на «контроль», то можна отримати перше вірне уявлення внутрішньобанківського контролю.

Основною метою нагляду є підтримання стабільності і атмосфери довіри у фінансовій системі, що веде до мінімізації ризику втрат вкладників та інших кредиторів.

Органи нагляду повинні сприяти підтримці ринкової дисципліни шляхом заохочення кваліфікованого керівництва і стимулювання ринкової відкритості і контролю.

Порядок проведення первинного та подальшого контролю визначається службою бухгалтерського обліку банку самостійно, тобто банк встановлює перелік операцій, які вимагають додаткового контролю; визначає обсяг та частоту перевірок окремих ділянок роботи працівників бухгалтерської служби, порядок здійснення логічного та арифметичного контролю за достовірністю звітності.

Первинний контроль здійснює працівник банку, який, на підставі змісту документів, наданих в електронному або паперовому вигляді, перевіряє правильність їх оформлення і наявність порушень процедур бухгалтерського обліку. Після перевірки документ підписується працівником банку.

5. Охарактеризувати структуру плану рахунків банківських установ України

Структура цього Плану рахунків не відображала нових реалій в економіці, розвиток ринкових відносин, інтеграційних процесів України в світову економіку, появу нових операцій відповідно до існуючого бюджетного процесу.

З метою недопущення порушення нормального бюджетного процесу в умовах запровадження нової бюджетної класифікації та неповної комп'ютеризації фінансових та казначейських органів необхідно було негайно створити нову систему бухгалтерського обліку.

6. Джерела формування капіталу банк

Джерела формування банківських ресурсів відображаються у правій частині балансового звіту і називаються пасивами банку. За джерелами формування пасиви не однорідні і складаються з власного капіталу та зобов’язань банку перед вкладниками і кредиторами

За економічним змістом капітал банку — це власні кошти засновників або акціонерів (власників банку), внесені ними на свій ризик для отримання доходів. Ризик власників полягає в тому, що рівень дохідності капіталу може бути низьким або діяльність спричиниться до збитків, банк збанкрутує, через що вони можуть втратити свої кошти.

7. Охарактеризувати основні складові власного капіталу банку

Найважливішою складовою власного капіталу банку є його статутний капітал, який включає вартість вкладів учасників (засновників) банку, що передаються йому власниками вкладів у повне господарське відання.

Мінімальний розмір статутного капіталу для банків установлюється законодавчо і на момент реєстрації банку не може бути меншим 120 млн грн.

8. Які функції виконує капітал банку

- захисна функція пов'язана з тим, що розмір власних банківських ресурсів повинен забезпечувати захист вкладників і кредиторів шляхом виплати їм компенсацій у випадку виникнення збитків або банкрутства банку, а також підтримувати платоспроможність банку при загрозі появи збитків за рахунок створених резервів;

- оперативна функція має допоміжний характер і особливо важлива в період утворення нового комерційного банку, тому що за рахунок власного капіталу фінансується придбання (будівництво, оренда) необхідних для банку приміщень, їх обладнання меблями, оргтехнікою і комп'ютерними системами тощо;

- регулятивна функція тісно пов'язана з діяльністю НБУ щодо контролю за додержанням обов'язкових нормативів регулювання діяльності комерційних банків, в основу розрахунку яких покладено розрахункову величину власного капіталу (регулятивний капітал).