25. Державний бюджет. Державна політика, бюджетний дефіцит.

Державний бюджет - це головний фінансовий план видатків держави та джерел їхнього покриття за звітний період.

Згідно із Законом України "Про бюджетну систему України", бюджет - це план утворення і використання фінансових ресурсів для забезпечення функцій, які здійснюються органами державної влади.

Бюджетну систему України складають державний бюджет і місцеві бюджети.

Сума всіх бюджетів бюджетної системи називається зведеним бюджетом.

Державний бюджет завжди складається з двох частин: доходної і витратної. Доходна частина показує обсяги і джерела доходів бюджету, а витратна – бюджетні видатки та їх обсяги.

Доходна частина формуються насамперед за рахунок:

• Податкових платежів (70%): ПДВ 37.5%, податок на прибуток 29.4%, доходи від зовнішньої ек. дільності 8.4%, ПДФО, акциз, плата за користування надрами, податок на землю, доходи від приватизації.

• Неподаткових платежів (30%): дотації, субсидії, субвенції, внутрішні трансферти, трансферти з позабюджетних фондів.

Витратна частина формується за рахунок:

1.Забезпечення загальних умов діяльності (державне управління, оборона та безпека, формування державних резервів, ліквідація надзвичайних та аварійних ситуацій, проведення зовнішньо-економічної діяльності та ін.).

2. Фінансування соціально-культурного розвитку (освіта, охорона здоров'я, фізкультура і спорт, засоби масової інформації, житлово-комунальне господарство та ін.).

3. Реалізація програм соціального захисту та соціального забезпечення населення (виплата пенсій і допомоги).

4. Фінансування економічної діяльності держави (фінансування та кредитування промисловості, енергетики, будівництва, АПК, транспорту, зв'язку, проведення фундаментальних досліджень та ін.).

5. Обслуговування державного боргу (внутрішнього і зовнішнього).

6. Фінансування державних цільових фондів.

Бюдже́тна полі́тика — це сукупність державних заходів спрямованих на зміцнення доходної частини державного бюджету, посилення соціальної направленості видатків бюджету, створення умовмакроекономічної стабілізації.

Існує три концепції регулювання державного бюджету:

Перша — збалансування бюджету на щорічній основі- державні витрати повинні вирівнюватися з доходами в межах кожного року. Така концепція вступає в суперечність зі стабіліза­ційною функцією фіскальної політики.

Друга — збалансування бюджету на циклічній основі- бюджет повинен балансуватися не щорічно, а в межах економічного циклу. Під час падін­ня виробництва держава, щоб стимулювати економіку, дискреційно зменшує чисті податки і збільшує державні закупки, що спрямовує бюджет до дефіциту.

Третя − концепція функціональних фінансів, згідно з якою бюджет­на функція фіскальної політики повинна бути підпоряд­кована стабілізаційній.

Бюдже́тний дефіци́т — перевищення видаткової частини державного бюджету над дохідною. Є однією з основних причин інфляції, спричиняється економічною нестабільністю, скороченням надходжень до бюджету, зростанням видатків з бюджету.

Існує три джерела покриття дефіциту:

1. Внутрішні позички. В цьому випадку уряд виходить на внутрішній грошовий ринок, де розміщує свої позич­ки, тобто продає державні цінні папери, і за рахунок виручки від їх реалізації отримує необхідні кошти в борг.

2. Зовнішні позички. Ці позички можуть надавати уряду міжнародні фінансові організації, іноземні уряди та приватні іноземні фірми.

3. Грошово-кредитна емісія. Це означає, що Національ­ний банк випускає нові гроші, які не забезпечені зрос­танням товарної маси, і за допомогою певного кредит­ного механізму фінансує уряд.

Держбюджет може бути нормальним, коли видатки дорівнюють надходженням, та дефіцитним, коли видатки перевищують доходи. Дефіцит вважається безпечним для економіки, якщо він перебуває на рівні 2-3 % від ВВП.

Зменшити дефіцит бюджету можна такими заходами: 1) перехо­дом від фінансування до кредитування; 2) зниженням витрат на уп­равління державою; 3) зміною системи оподаткування; 4) ліквідацією дотацій збитковим підприємствам; 5) конверсією; 6) підвищенням ролі місцевих бюджетів.