21. Держава, як суб’єкт макроекономічного регулювання. Необхідність державного регулювання економікою.

Основним регулятором змішаної еконо­міки є ринок. Він об'єднує виробників і споживачів у єдину економічну систему, підпорядковує виробництво суспільним потребам у формі платоспроможного попиту, сприяє ефективному розподілу ресурсів. Це озна­чає, що він спрямовує ресурси на виробництво тих товарів, які найбільш потрібні суспільству, примушує підприємців застосовувати найбільш ефективні комбінації використання обмежених ресурсів, сприяє розробленню та впровадженню нових, найбільш ефективних технологій.

Проте ринок має певні обмеження, які відображають необхідність державного регулювання економікою, а саме:

1) ринок не володіє досконалим механізмом, здатним протистояти такому явищу, як економічна неста­більність;

2) ринок не має механізмів забезпечення людей суспільними благами, до яких належать послуги державного управління, національної армії, міліції, охорони здоров'я, освіти, науки, культури тощо;

3) ринковий механізм не здатний самостійно протистояти монополізму;

4) ринковий механізм породжує “зовнішні ефекти”, такі, як надмірна нерівність у доходах, нерівномірний розвиток окремих регіонів, порушення екологічних умов життя населення, відхилення від стан­дартів якості споживчих товарів тощо.

Державне регулювання економіки — це цілеспрямована діяльність держави щодо створення правових, економіч­них і соціальних передумов, необхідних для найбільш ефективного функціонування ринкового механізму й мінімізації його негативних наслідків.

До го­ловних функцій державного регулювання економіки відносять такі:

1. Розроблення політики соціально-економічного розвитку країни, за допомогою якої визначаються головні цілі, пріоритети та засоби розвитку економіки.

2. Забезпечення економічної та національної безпеки держави, конкурентоспроможності національної економіки;

3. Формування правових засад функціонування еконо­міки.

4. Координуюча функція: взаємодія саморегулювання та державного регулювання

5. Стимулювання та підтримка конкуренції.

6. Перерозподіл доходів і ресурсів.

7. Стабілізація економіки через стимулюючу й стримуючу політику.

8. Аллокаційна ф-ція: коректування розподілу ресурсів з метою зміни структури національного продукту

9. Контролююча ф-ція: дотримання законодавчих норм та постанов, стандартів та вимог

10. Управління державною власністю

11. Інформаційна ф-ція: рівний доступ до інформаційних ресурсів.

22. Класичні й кейнсіанські концепції макроекономічного регулювання

Теоретичною базою державного регулювання економіки є кейнсіанська теорія. На відміну від класиків, прихильники кейнсіанської теорії відстоюють думку, що ринковий механізм самостій­но не може гарантувати досягнення в економіці повної зайнятості. Для цього вони наводять такі аргументи:

• У кейнсіанській економічній теорії обґрунтовується, що повна зайнятість у нерегульованій економіці може виникнути тільки випадково. Рівновага попиту та пропозиції, як правило, не збігається з повною зайнятістю ресурсів: тобто якщо в економіці дотримується рівність АD = AS, то рівноважний обсяг виробництва У < У*.

Однієї з причин такої розбіжності є невідповідність планових інвестицій і заощаджень, що здійснюються різними економічними агентами за різними мотивами і визначаються різними факторами.

Мотивами заощаджень домашніх господарств є:

_ придбання коштовних товарів;

_ забезпечення у старості;

_ страхування від непередбачених обставин (хвороба, нещасний випадок);

_ забезпечення дітей у майбутньому.

Мотиви інвестицій фірм:

_ максимізація норми чистого прибутку;

_ врахування реальної ставки відсотка як плати за придбання грошового капіталу для інвестування.

• кейнсіанці ставлять під сумнів класичне положення про високу еластичність цін і заробітної плати.

Головною причиною падіння виробництва кейнсіанці визнають недостатність сукупного попиту. На їх думку, відставання сукупного попиту від сукупної пропозиції породжують два головних фактори:

Перший — психологія споживачів: зі збільшенням доходу споживачів зменшується частка споживання і збільшується частка заощадження- «основний психо­логічний закон» Кейнса. Внаслідок дії цього закону споживання від­стає від виробництва, що викликає падіння виробництва.

Другий — зниження ефективності капіталу. Зі збіль­шенням обсягів нагромадження капіталу норма прибутку падає відповідно до закону спадної продуктивності капі­талу. Таким чином, згідно з кейнсіанською теорією, не про­позиція створює попит, а попит створює власну пропозицію. Тому головним об'єктом державного втручання повинен бути сукупний попит, який у кейнсіанській теорії дістав назву «ефективний попит». Це означає, що, збільшуючи сукупний попит, держава може ефективно впливати на рівень виробництва.

При цьому пріоритетна роль у регулюванні економіки відводиться фіскаль­ній політиці(під час спаду виробництва грошово-кредитна політика є неефективною, бо інвестиції слабо реагують на зниження відсоткової ставки). Для покриття бюджетного дефіциту, що виникає за умов використання державного бюджету для стимулювання сукупного попиту, кейнсіанці пропонують використовувати державні займи, податки і в певних ме­жах грошову емісію.

Прихильники класичної теорії вважають, що ринковий механізм здатний автоматично забезпечувати повну зайнятість без державного втручання в економіку, тобто повна зайнятість є нормою для економіки з ринковими відносинами. У класичній теорії доводиться, що в економіці рівень сукупних витрат У = С+I+G+Xn (AD) завжди відповідає АS за умов повної зайнятості. Тому AD завжди відповідає AS, якщо AD скорочується, то і AS зменшується, при АD = AS, У = У*.

Відповідно до класичної економічної теорії основним фактором, що визначає динаміку заощаджень і інвестицій, є ставка %, якщо вона зростає, то домашні господарства більше зберігають і менше споживають з кожної додаткової одиниці доходу. Ріст заощаджень домашніх господарств згодом призводить до зниження ціни кредиту, що забезпечує ріст інвестицій.

Класики

Кейнсіанство

Сукупні витрати є стабільною величиною: зменшення витрат домашніх господарств компенсується ростом інвестицій фірм (роль регулятора виконує позичковий процент). Класики цілком покладаються на еластичність цін, з допомогою яких підтримується рівновага та функціонування економіки на рівні потенційних можливостей. Якщо скорочуються споживчі витрати, то скороченню ВВП можна запобігти, знижуючи рівень цін. Резервом для зниження рівня цін є зменшення заробітної плати. Класики вважають, що ринковий механізм здатний автоматично забезпечувати повну зайнятість без державного втручання в економіку. Тобто повна зайнятість є нормою для економіки з ринковими відносинами

1. Сукупні витрати – змінне явище. Вони акцентують увагу на елементах сукупних витрат і досліджують їх фактории ВВП = СВ+ВІ+ДЗ+ЧЕ. 2. Кейнсіанці виходять з того, що ціни не еластичні і не спроможні регулювати економіку. 3. Економіка не спроможна власними силами переборювати порушення рівноваги, скорочення виробництва та безробіття, тому необхідне державне регулювання економіки. Головним об’єктом державного втручання в економіку повинен бути сукупний попит, який у кейнсіанській теорії дістав назву “ефективний попит”. Це означає, що держава, збільшуючи сукупний попит, може ефективно впливати на рівень виробництва. Кейнсіанці пропонують стимулювати сукупний попит: 1) за рахунок збільшення державних закупівель або зниження податків (фіскальна політика); 2) за рахунок зниження процентних ставок за кредит, що підніме “граничну ефективність капіталу” і збільшить інвестиції приватного сектору економіки (грошово–кредитна політика). Перевага надається фіскальній політиці.