33.Бронхіт. Етіологія. Класифікація. Медсестринський процес.

Гострий бронхіт – запальний процес слизової оболонки бронхів за відсутності ознак ураження легеневої тканини. Бронхіт є однією з найпоширеніших патології дитячого віку.

Трахеобронхіт рідко зустрічається як самостійне захворювання, частіше як ускладнення при ГРВІ.

Етіологія

Головними чинниками є віруси грипу, парагрипу, RS – віруси, аденовіруси. До вірусів може приєднуватися бактеріальна мікрофлора – стрептокок, гемофільна паличка інфлюенци, стафілокок, пневмокок.

Чинники, що сприяють виникненню гострого бронхіту:

- кліматичні умови,

- переохолодження,

- зниження імунітету,

- вплив токсичних термічних чинників,

- пил, алергени,

- забруднення атмосфери,

- паління батьків.

Класифікація

1.гострий

2,хроничний

Клініка

Клінічні прояви характеризуються тріадою симптомів:

1) кашель

2) виділення харкотиння

3) порушення бронхіальної прохідності, але без ознак обструкції.

Під час обстеження дитини спостерігаються ознаки інтоксикації, яка залежить від виду збудника і віку дитини ( що менша дитина, то частіше спостерігають ознаки інтоксикації).

У дітей хворих на гострий бронхіт, виражений катаральний синдром. При цьому кашель сухий, нападоподібний, посилюється вночі – напади кашлю призводить до порушення сну і виснажують дитину. Тільки з 2-го тижня кашель стає вологим, але не він може тривати 3-4 тижні. При катаральному синдромі дихальна недостатність не спостерігається. У дітей 1-го року життя може збільшуватися частота дихання.

Під час перкусії перкуторний звук залишається незмінним. Під час аускультації вислуховується жорстке дихання, з обох боків сухі та різнокаліберні вологі хрипи. Хрипи вислуховуються як на вдихові, так і видихові.

Мс процес

Комфортний режим

iнгаляцiя

Ліжковий режим, тепле питво, жарознижувальні.

Антибіотики, сульфаніламіди, противірусні.

Антигістамінні.

Відволікаюча терапія.

Відхаркувальні, муколітичні.

Спазмолітини (якщо є задишка).

Вітамінотерапія.Фізіотерапія, ЛФК, масаж.

34. Пневмонія. Етіологія. Класифікація. Медсестринський процес.

Пневмонія — це запальний процес у тканинах легень. Недостатня диференціація легень (ацинусів та альвеол), їх сегментів, слабкий розвиток еластичної, м'язової тканини бронхів, надмірне постачання легеневої тканини кровоносними та лімфатичними судинами, пухка сполу­чна тканина сприяють швидкому залученню в запальний процес легеневої тканини.

У виникненні пневмонії у дітей перших міся­ців життя мають значення захворювання матері під час вагіт­ності, важкі пологи, внутрішньоутробна асфіксія, внутрішньо­черепна травма, недоношеність, внутрішньоутробне інфікування, ателектази, у немовлят — нераціональне вигодовування, перене­сені захворювання, рахіт, гіпотрофія, ексудативний діатез, погані побутові умови.

Етіологія пневмонії у дітей має інфекційний характер. Здебільшого вона є ускладненням ГРВІ. Збудниками пневмонії е пневмокок, стафілокок, стрептокок, гемофільна паличка, кишкова паличка, клебсієли, пневмоцисти, мікоплазма, хламіда.

Класифікація гострої пневмонії
Форма (тип) пневмонії	Важкість (визначається вираженістю клінічних проявів та (або) ускладнень)	Перебіг
Вогнищева бронхопневмонія Сигментарна Крупозна Інтерстеціальна	Неускладнена Ускладнення: дихальна недостатність, токсичні, карді респіраторні, циркуляторні, гнійні (легеневі, поза легеневі), обструктивний синдром, ателектаз тощо	Гострий Затяжний
Класифікація хронічної пневмонії
Форма (тип) пневмонії	Важкість	Період
З деформаціями бронхів (без розширення) З бронхоектазами	Визначається обсягом і характером ураження, частотою і тривалістю загострень, наявністю ускладнень	Загострення Ремісія

М/с процес:

1. Обов’язкова госпіталізація. Дієта залежить від ступеня токсикозу.

2. Забезпеити дотримання ліжкового режиму

3. Оксигенотерапія. Парентерально – інфузійна терапія.

4. Антибіотикотерапія 3-4 тиж – в/м, в/в, цефалоспоріни, пінециліни, аміноглікозиди.

5. Інгаляції з протизапальними, відхаркувальними та бронхолітичними засобами.

6. Антигістамінні.

7. Відхаркуючи засоби.

8. Відволікаюча терапія.

9. Лікувальна фізкультура, масаж, дренаж.

10. Імунна і стимулююча терапія.

11. Фізіотерапевтичне лікування (УВЧ, мікрохвильова терапія, електрофорез).

12. Вітамінотерапія (аскорбінова, нікотинова кислоти, піридоксин, ретинол).

13. Стимулювальна терапія (алое, імуноглобулін, пентоксил).

14. Фітотерапія (звіробій, ромашка).

15. Посиндромна терапія.

• Нейротоксикоз – седативні, проти судомні, глюкокортикоїди, діуретини, гангліоблокатори, інфузійна терапія, жарознижувальні;

• Гіпертермічний – фізичні методи охолодження, антипіретики, літчна суміш (аміназин, димедрол, анальгін);

• Гостра дихальна недостатність – ШВЛ, оксигенотерапія, смазмолітики, серцеві глікозди, седативні, інфузійна терапія, діуретини;

• Кардіоваскулярний – серцеві глікозиди, кортикостероїди, пан ангін, АТФ, ККБ;

• Диспепсичний – дієта, питний режим, корекція об’єму циркулюючої крові, ферментні препарати, імунотерапія:

16. Диспансеризація дітей – протягом року.