27. Виразкова хвороба шлунку та дванадцятипалої кишки. Етіологія. Медсестринський процес.

Виразкова хвороба шлунку і дванадцятипалої кишки – хронічне рецидивне захворювання, що характеризується розвитком виразкового дефекту в шлунку або в дванадцятипалій кишці.

В її етіології мають певне значення порушення режиму і характеру харчування, лямбліоз, наявність в організмі хронічних вогнищ інфекції та інтоксикації, тривалі негативні емоції, спадково-конституціональний фактор, алергічний компонент.

Головними чинниками, що призводить до утворення виразки є: хлористоводнева кислота,пепсин,панкреатичні ферменти,жовчні кислоти, helikobakter pilori . 

Клініка: Для виразкової хвороби дванадцятипалої кишки характерний біль натще (голодний біль), рідше — через 2—3 год після їди. Може спостерігатися і нічний біль, що локалізується навколо пупка. Біль при виразковій хворобі періодичний. Одним з її постійних і ранніх проявів е диспепсичний синдром: відрижка, печія, нудота, рідше блювання. Печія буває найчастіше при виразковій хворобі дванадцятипалої кишки, поєднується з відрижкою кислим, блюванням. Якщо виразка локалізується в шлунку, спостерігається пуста відрижка (повітрям). Апетит знижується тільки в період загострення при появі болю. Язик обкладений. Живіт дещо здутий. У період загострення можуть відмічатися напруження м'язів передньої черевної стінки в надчерев'ї, болючість при пальпації. Температура тіла нерідко субфебрильна, запор. Діти і підлітки з виразковою хворобою емоціонально нестійкі. Відмічають розлад сну, підвищену стомлюваність, зниження пам'яті. При виразковій хворобі шлунка нерідко буває відставання в масі тіла. Дії медсестри:

1. Забезпечити госпіталізацію та стаціонарне лікування.

2. Створити фізичний та психічний спокій.

3. Забезпечити дотримання дієти ( стіл 1А-1В) їжу давати подрібнену невеликими порціями 5-6 разів на добу.

4. За призначенням лікаря вводити:

1. Вітаміни С, А, Б, Е.

2. Седативні (діазопам валеріана, сибазон)

3. Препарати вісмуту, макролітами (кларитроміцин), амоксицилін.

4. Препарати що нормалізують моторно-евакуаторну функцію: но-шпа, папаверин, бенциклан.

5. Антациди: вікалін, алмагель, фосфалюгель, кальцію карбонат.

6. Препарати антисекреторної дії: інгібітори синтезу хлористоводневої кислоти: омепрол (омепразол); блокатори Н2 – рецепторів гістаміну: циметидин, ранітидин, гістодил, лецидил; селективний антихолінергічний препарат – гастроцепін, що гальмує секрецію; інгібітори пепсину – амілопектин, аміносульфат, камілозид; антациди – вікалін, вікаїр, альмагель або альмагель А, фосфалюгель, маалокс.

7. Слизоутворювальні препарати для захисту слизової оболонки шлунку – емпрастил, ріопрастил.

8. Метронідозол, омепразол і кларитроміцин протягом 7 днів (для пацієнтів, причиною виразки яких є helikobakter pilori).

5. Комплексна терапія передбачає використання фізіотерапевтичних методів,голкорефлексотерапії.

28.Хронічний холецистохолангіт,дискінезя жовчних шляхів,дуоденіт.Медсестринське обстеження та спостереження.

Хронічний холецистохолангіт– хронічний, рецидивуючий запальний процес жовчного міхура і внутрішньо печінкових жовчних водів, що супроводжується порушенням моторики жовчних шляхів і змінами фізико – хімічного складу жовчі.

Дискінезія жовчних шляхів-це хвороба яка характеризується порушенням моторної і евакуаторної функції жочного міхура і протоків.

Клініка:гіпертонічний тип переймоподібні і короткочасні болі в області пупка і правому підребер’ї,іноді віддає прае плече або лопатку і х-р колючий або ріжучий,t нормальнах-на болючість в ділянці жовч.міхур може бути диспепсія

Гіпотонічний типх-но:постійний ,ниючий,тупий біль,почуття розпирання в правому підребер’ї або навколо пупка.У дітей відраза до жирної іжі та смаженої іжі ,відрижка ,гіркота в роті.нудота,іноді блювання ,прояви диспепсії

Лікування :дієта №5 ,мін.вод,при гострих болях ,ліжковий режим ,протизапальні,жовчогінні препарти.При гіпертонічний – спазмолітини ,фізіотерапія ,електрофорез з платифіліном,сліпе зондування (тюбаж)При гіпотонічний препарти які стимулюють діяльність ч.с, тюбаж,електрофорез,мін.вода