5. Дайте характеристику кальцитоніну і патаргормону за схемою: місце утворення, хімічна природа, регуляція секреції, біохімічні ефекти, механізм дії.

Паратгормон.

Хімічна природа – білок, що складається з 84 амінокислотних залишків;

Місце утворення – пара щитовидна залоза;

Основне місце дії – скелет, нирки, ШКТ;

Біологічні ефекти – діє на обмін кальцію і фосфатів, підвищує вміст кальцію в плазмі крові.

Кальцитонін

Хімічна природа – пептид, що складається з 32 амінокислотних залишків;

Місце утворення – щитовидна залоза;

Основне місце дії – скелет;

Біологічна ефекти – діє на обмін кальцію і фосфатів, знижує вміст кальцію в плазмі крові.

Механізм дії паратгормону на кісткову тканину здійснюється через цАМФ, активування цАМФ-залежних протеїнкіназ, фосфоліпази С, діацілгліцерін, інозітолтріфосфатом та іонів Са. Паратгормон зв'язується з рецепторами, розташованими на мембранах остеокластів і остеобластів, і в клітинах відзначається підвищення цАМФ. При тривалій гіперсекреції паратгормона спостерігається не тільки демінералізація кісткової тканини, але і деструкція матриксу. Це супроводжується підвищенням гідроксипроліну в плазмі крові та екскреції його з сечею.

Механізм дії кальцитоніну опосередковується цАМФ і активацією протеїнкінази, що супроводжується зміною активності лужної фосфатази, пірофосфатазной активності і активності ферментів.

6. Дайте характеристику інсуліну за схемою: місце утворення,хімічна природа, регуляція секреції , біохімічна ефекти, механізм дії.

Інсулін

Хімічна природа – білок, що складається з 51 амінокислотного залишку.

Місце утворення – В-клітини підшлункової залози;

Основне місце дії – більшість тканин ( м’язи, печінка) жирова тканина;

Біологічні ефекти – стимулює утилізацію вуглеводів, синтез глікогену, синтез білка, гальмує утилізацію жирів. Пригнічує ліполіз, стимулює ліпогенез.

Інсулін – невеличкий глобулярний білок, який складається із двох поліпептидних ланцюгів. А – ланцюг містить 21 амінокислотний залишок, В – ланцюг – 30, вона з’єднані двома дисульфідними мостиками. Синтезується інсулін шляхом обмеженого протеолізу.

Швидкість секреції інсуліну залежить від концентрації глюкози в крові. На швидкість синтезу і секреції інсуліну впливають також гормони росту, глюкагон, адреналін, секретин, холецистокінін, соматостатин, причому, за винятком адреналіну і соматостатину, всі інші збільшують секрецію інсуліну.

Механізм регуляторного впливу глюкози на секрецію інсуліну досить складний і зв’язаний із швидкістю транспорту іонів Са2+ через плазматичну мембрану В-клітин і інтенсивністю гліколізу в них.

Біологічні ефекти інсуліну.

Головними мішенями дії інсуліну є клітини м’язів, печінки, жирової тканини. Біологічні ефекти поділяють на 4 групи, залежно від часу, за який вони реалізуються:

1. дуже швидкі ( протягом секунди): підвищення транспорту в клітини та з клітини іонів Н+, К+,Са2+ , в результаті чого має місце гіперполяризація мембрани, а також проникнення в клітини глюкози.

2. Швидкі ( протягом хвилини): зміна активності ферментів. Інсулін активує ферменти анаболізму , гальмує ферменти катаболізму білків, жирів і ферменти глюконеогенезу. Під впливом інсуліну підвищується активність фосфатаз.

3. Повільні ( хвилини – години): підвищення проникнення в клітини амінокислот, індукція синтезу регуляторних ферментів анаболічних шляхів, репресія синтезу регуляторних ферментів катаболічних шляхів і глюконеогенезу.

4. Дуже повільні ( години – дні): стимуляція проліферації клітин. Інсулін діє синергічно з іншими мітогенними факторами.

Дія інсуліну на обмін вуглеводів:

1. Підвищення перенесення глюкози з крові в клітини мязів, жирової тканини, лімфатичної тканини, печінки.

2. Активація глюкокінази, глікогенситетази печінки і в результаті збільшення синтезу глікогену.

3. Стимуляці гліколізу і використання продуктів розпаду для синтезу жирів.

4. Гальмування глюконеогенезу.

Отже інсулін пригнічує утилізацію жирів і стимулює їх синтез.

Дія інсуліну на обмун білків і нуклеїнових кислот:

1. Стимуляція транспорту амінокислот із крові в тканини.

2. Підвищення синтезу білків у тканинах.

3. Гальмування катаболізму білків.

4. Інсулін стимулює синтез ДНК і РНК.

Таким чином, інсулін стимулює синтез білків і нуклеїнових кислот, зумовлює азотистий баланс. Разом із соматотропіном, інсулін стимулює ріст організму.

При недостатності інсуліну внаслідок пошкодження В-клітин різними факторами розвивається цукровий діабет. Розрізняються 2 форми цукрового діабету: інсулінозалежна і інсулінонезалежна.

7. Дайте характеристику глюкагону за схемою: місце утворення,хімічна природа, регуляція секреції , біохімічна ефекти, механізм дії.

Хімічна природа – пептид, що складається з 29амінокислотних залишків.

Місце утворення – А-клітини підшлункової залози;

Основне місце дії – жирова тканина, печінка;

Біологічні ефекти – стимулює ліполіз, стимулює розпад глікогену до вільної глюкози, глюконеогенезу.

Після синтезу глюкагон депонується в гранулах і вивільняється в кров шляхом екзоцитозу. Секреція глюкагону гальмується глюкозою, іонами Са2+ та інсуліном. Секреція одного інсуліну може викликати гіпоглікемію. При споживанні змішаної їжі глюкоза гальмує секрецію глюкагону і попереджує його викид під дією амінокислот.

Органи мішені для глюкагону: печінка, міокард, жирова тканина, але не скелетні м’язи.

Ефекти глюкагону:

1. Стимулює розщеплення глікогену печінки для вільної глюкози.

2. Пригнічує гліколіз внаслідок гальмування активності фосфофруктокінази, піруваткінази, піруватдегідрогенази.

3. Стимулює розщеплення білків, особливо у м’язах, що забезпечує постачання амінокислот для глюконеогенезу.

4. Стимулює глюконеогенез у печінці.

5. Стимулює розщеплення жирів у жировій тканині.

6. Стимулює утворення кетонових тіл у печінці.

7. Гальмує синтез білків, жирів, фосфоліпідів, холестерину.

8. Збільшує клубочкову фільтрацію.

Таким чином, глюкагон і інсулін є функціональними антагоністами . Ефектами глюкагону – це перша лінія захисту організму від гіпоглікемії в період голодування чи підвищення енергетичних затрат.