В-1

Паразитизм його поширення Паразити це такі організми, які використовують організми іншого виду (хазяїна) як джерело харчування середовище існування, завдаючи їм шкоди; при цьому паразит не вбиває свого хазяїна одразу, на відміну від того, як це робить хижак зі своєю жертвою. Не завжди паразитизм є єдиною формою існування організму, тому його поділяють на факультативний і облігатний.Факультативнийхарактерний для тих організмів, які звичайно вільноживуть у природі, але, випадково потрапляють доорганізму іншого виду (хазяїна) і ведуть паразитичне існування (деякі круглі черви)Облігатний характерний для тих організмів, що не здатні вільно жити у природі. Для них паразитизм умова існування.Від справжніх паразитів слід відрізняти псевдо паразитів та омеопаразитів.Псевдопаразитице вільноживучі організми, які в разі випадкового проникнення до іншого організму деякий час там перебувають, іноді викликають кишкові розлади.Омеопаразити це подібні до паразитів утвори (згортки слизу з кишківника), які можуть нагадувати, наприклад, аскариду.Буває, що паразити випадково потрапляють не до свого звичайного хазяїна, а до іншого, і продовжують в ньому жити; таких паразитів звуть ксенопаразитамитобто чужо паразитам. Класифікація паразитів:1. Залежно від кількості ймовірних хазяїнів:2. Залежно від терміну паразитування:

• тимчасові такі, що живуть поза організмомхазяїна і нападають на нього лише для живлення

кров'ю • постійні 3. Залежно від місця локалізації • зовнішні живуть на зовнішніх покривах ха-

зяїна (воші, блохи, комарі);• шкірніживуть у товщі шкірного покрив•порожнинніживуть у порожнинах тілавнутрішніх органів(гострик);• тканинніу м'язовій, нервовій тканинах(трихінела);

Лаборат.діагностикаурогенітального трихоманозуПіхвова трихомонада(Trichomonasvaginalis) єзбудником урогенітальноготрихомонозуюОсновні шляхи зараження: при статевих контактах, через вологі рушники,через гінекологічні й урологічні інструменти.Локалізація: у жінок у піхві,бартолинових залозах,сечоводах,сечовому міхурі,у чоловіків в уретрі,сім'яних мішечках, простаті. Трихомонозу жінок перебігає у виглядігострого запалення піхви.після зараження з'являються серозно гнійні виділення зпіхви, що супроводжуються свербіжем, печією,Виділення в'язкі, пінисті,жовтоCзеленого кольору з неприємним запахом.Трихомонозу чоловіків перебігає зазвичай безсимптомно. Іноді розвивається трихомонадний уретрит, що виявляється виділенням крапель серозної рідини з уретри.Лабораторна: виявлення вегетативних форм у нативних пофарбованих мазках із піхви й уретри.Лікування. Застосовують антипротозойні препарати:

Статевих партнерів лікують одночасно.Профілактика. Особиста: відмова від безладних статевих стосунків, використання презервативів.

Профілактика лейшманіозуГрупа найпростіших роду Leishmania ~ збудники лейшманіозів.

Для людини патогенні кілька видів лейшманій, і викликають наступні хвороби:вісцеральний лейшманіоз (збудникLeishmaniadonovanietLeishmaniainfantum); шкірний лейшманіоз Старого Світу (збудник LeishmaniatropicamajoretLeishmaniatropicaminor); лейшманіозиНового" Світу (збудник Leishmaniamexicana,peruviana, brasiliense).Вісцеральний лейшманіоз

Leishmaniadonovaniзбудник індійського лейшманіозу.Leishmaniainfantumзбудник середземно-

морського лейшманіозу. Лейшманіозтрансмісійне захворювання.Живлячись на хворих тваринах і людях, москітивсмоктують паразитів з кров'ю. З біологією переносника пов'язана сезонністьхвороби в основному з травня по листопад (максимум випадків у серпнівересні). Клінічна: лихоманка, вираженезбільшення селезінки, темноCсіре забарвлення шкірипри індійському типі лейшманіозу.Лабораторна: виявлення паразитівмазкахклітин червоногокістковогомозкувиявлення паразитів у товстій краплі кровіпри індійському типі хвороби; Особиста: захист від укусів москітів Громадська: своєчасне виявлення і лікування хворих; знищеннямоскітів.Шкірний лейшманіозШкірний лейшманіоз можуть викликати лейшманії декількох видів:Leishmaniatropicaminorзбудник шкірноголейшманіозу міського типу, що пізно проявляєтьсяLeishmaniatropicamajorзбудник шкірного лейшманіозу сільського типу, що гостро некротизується.Leishmaniaaethiopiaзбудник дифузного лейшманіозу, що не проявляєтьсяПаразити проникають у шкіру при укусі москіта. На місці вхідних воріт лейшманії розмножуються, утворюються специфічні виразки, які заживають рубцем.Міський лейшманіозантропоноз, джереломзараження є хворі люди, рідшесобакиСільський лейшманіозРезервуарні хазяїнигризуни.Лабораторна: мікроскопія зішкрібків горбиків,що не розпалися, чи країв виразки;серологічні реакції;Лікування. Так, як і в лікуванні вісцеральноголейшманіозу, застосовують препарати сурми.Профілактика. захист від укусівмоскітів.знищення гризунів у осередкахшкірного лейшманіозу.

В-2

Паразит хазяїн Вплив паразита на хазяїна дуже різноманітний.Перш за все паразит, знаходь чись у тілі хазяїна, діємеханічно. Так, міхур ехінокока тисне на органи, по-

рушує їх функціонування. Стьожкові черви й аскариди можуть викликати кишкову непрохідність. Киш-кова непрохідність може бути наслідком не тільки механічної закупорки, а й рефлекторних спазмів увідповідь на подразнення стінки кишок паразитами.Печінкові сисуни й аскариди можуть закупорювати жовчні протоки і стати причиною жовтяниці.Паразити кишок використовують частину їжі, яка перетравлена їх хазяїном, що може зумовити виснаження хазяїна. Продукти життєдіяльності, що їх виділяють паразити, постійно завдають шкоди отруйними хімічними речовинами токсинами. Токсини малярійних плазмодіїв викликають напади малярії. Аскариди й анкілостоми виробляють речовини, які руйнують еритроцити стьожак впливає на моторну функцію кишок.Слина кровосисних членистоногих також має токсичні властивості.волосоголовці, анкілостоми, личинки аскариди порушують цілісність стінок кишок, сприяють проникнен-

ню хвороботворних мікроорганізмів у порожнинутіла.Збудники деяких хвороб проникають в організм хазяїна через укуси кровосисних членистоногих,тобто трансмісійним шляхом.

Продукти життєдіяльності багатьох паразитів токсичні. Вони призводять до нападів гарячки,недокрів'я, загального нездужання, зниження працездатності,до затримки розвитку в дітей. Патогенна дія паразитичних червів часто супроводжується алергічною реакцією.

Профілактика лейшманіозуГрупа найпростіших роду Leishmania ~ збудники лейшманіозів.

Для людини патогенні кілька видів лейшманій, і викликають наступні хвороби:вісцеральний лейшманіоз (збудник LeishmaniadonovanietLeishmaniainfantum); шкірний лейшманіоз Старого Світу (збудник LeishmaniatropicamajoretLeishmaniatropicaminor); лейшманіози Нового" Світу (збудник Leishmaniamexicana,peruviana, brasiliense).Вісцеральний лейшманіоз

Leishmaniadonovaniзбудник індійського лейшманіозу.Leishmaniainfantumзбудник середземно-

морського лейшманіозу. Лейшманіоз трансмісійне захворювання.Живлячись на хворих тваринах і людях, москіти всмоктують паразитів з кров'ю. З біологією переносника пов'язана сезонність хвороби в основному з травня по листопад (максимум випадків у серпні вересні). Клінічна: лихоманка, вираженезбільшення селезінки, темноCсіре забарвлення шкірипри індійському типі лейшманіозу.Лабораторна: виявлення паразитів мазках клітин червоного кісткового мозку виявлення паразитів у товстій краплі крові при індійському типі хвороби; Особиста: захист від укусів москітів Громадська: своєчасне виявлення і лікування хворих; знищення москітів.Шкірний лейшманіоз Шкірний лейшманіоз можуть викликати лейшманії декількох видів:Leishmaniatropicaminorзбудник шкірного лейшманіозу міського типу, що пізно проявляється Leishmaniatropicamajorзбудник шкірного лейшманіозу сільського типу, що гостро некротизується.Leishmaniaaethiopiaзбудник дифузного лейшманіозу, що не проявляєтьсяПаразити проникають у шкіру при укусі москіта. На місці вхідних воріт лейшманії розмножуються, утворюються специфічні виразки, які заживають рубцем.Міський лейшманіоз антропоноз, джереломзараження є хворі люди, рідше собаки Сільський лейшманіоз Резервуарні хазяїни гризуни.Лабораторна: мікроскопія зішкрібків горбиків,що не розпалися, чи країв виразки;серологічні реакції;Лікування. Так, як і в лікуванні вісцеральноголейшманіозу, застосовують препарати сурми.Профілактика. захист від укусівмоскітів.знищення гризунів у осередках шкірного лейшманіозу.

Діагностика дифілоботріозуСтьожак широкий (Diphyllobothriumlatum) збудник дифілоботріозуОстаточний хазяїн людина, м'ясоїдні тварини.Локалізаціятонка кишка.людина,Патогенна дія: токсичноалергічнар-я; механічнеушкодження слизової оболонки.Клініка. Захворювання перебігає безсимптомно,проявляється тільки виділенням члеників черв'яка.

Можливий розвиток дифілоботріозної анемії,Переважають кишкові прояви (нудота, блюво-

та, болі в животі, діарея), шкірна висипка..Лабораторна: овоскопія фекалій, іноді можна

знайти частини стробіли (гельмінтоскопія).Лікування. Застосовують антигельмінтніпрепа-

ратиПрофілактика. Особиста: термічна обробкариби. Громадська: виявлення і лікування хворих,запобігання фекального забруднення водойм

Популяція Популяція сукупність організмів, що займають обмежений ареал, мають спільнепоходженняза фенотипом та географічно ізольовані від інших популяцій даного виду.В еволюційній теорії популяція - група особин, здатна до більш-менш сталого самовідтворення (як статевого, так і безстатевого), вона відособлена (зазвичай географічно) від інших груп, з представниками яких (при статевій репродукції) потенційно можливий генетичний обмін.Зазвичай говорять про популяції як про групи в складі виду абопідвиду.В сучасних еволюційних теоріях (наприклад, в синтетичній теорії еволюції) популяція вважається елементарною одиницею еволюційного процесу.Популяції притаманні:спільність еволюційної долі;здатність до невизначено довгого (в еволюційному масштабі часу) існування;наявність займаної території;Формування генетичної системи, що характеризується вільним, заснованим на випадковому, рівноможливому поєднанні всіх типів гамет, схрещування особин всередині популяції (панміксія), значна ізольованість від інших популяцій;адаптивне реагуванням на зовнішні впливи як цілого;наявність специфічного екологічного гіперпростору (екологічної ніші).Популяція, як і будь-яка складна система, характеризується динамікою, структурою і системними (груповими) властивостями - характеристиками.Кожне угруповання особин, що належить до одного виду, має окреслену генетичну структуру, яка виражена в певних морфологічних особливостях виду.Одночасно для популяції характерна певна екологічна структура, яка є результатом відмінності демографічного типу, наприклад, вікова структура, народжуваність, смертність.В залежності від розмірів займаної території, розрізняють 3 типи популяцій:Елементарна (локальна) популяція - сукупність особин виду, що займають невелику ділянку однорідної території. В залежності від характеру умов у біогеоценозі, будь-який вид розпадається на кілька елементарних популяцій. Чим одноманітніші умови, тим менша кількість елементарних популяцій у кожного виду. У природі особини елементарних популяцій часто змішуються, тому кордони між ними стираються.1)Екологічна популяція - сукупність елементарних популяцій, приурочених до конкретних біогеоценозів. Наприклад, білка заселяє різні типи лісу, тому виділяють декілька її екологічних популяцій - соснові, ялицево-смерекові і т.д. Ці популяції слабо ізольовані одна від другої і обмін генетичною інформацією між ними відбувається досить часто, але рідше, ніж між елементарними популяціями.2)Географічна популяція - сукупність екологічних популяцій, що охоплює групи особин одного виду, які заселяють територію з географічно однорідними умовами. Чітко розмежовані одна від одної і відносно ізольовані. Вони різняться між собою плодовитістю, розмірами особин, екологічними, фізіологічними, поведінковими та іншими особливостями. Наприклад, популяції білки в заенісейській тайзі і змішаних лісах України, степова і тундрова популяції вузьчерепної полівки. У природі межі і розміри популяцій визначаються не стільки особливостями територій, скільки властивостями особин однієї популяції.

В-3

1.Класифікація паразитів за типом паразитування.

Паразити класифікують: 1)залежно від кількості ймовірних хазяїв

-евриксенні(мають широке коло хазяїнів)

-моноксенні(паразитують на хазяїні певного виду)

-стеноксенні(мають певний вид хазяїна,але можуть паразитувати і на інших)

-гетероксенні(проходять складні цикли розвитку за рахунок кількох хазяїнів)

2)залежно від терміну паразитування

-тимчасові(живуть поза орг хазяїна і нападають лише для живлення)

-постійні(живуть в орг хазяїна чи на його покривах)

3)залежно від місця локалізації

-ектопаразити: *зовнішні(на зовн покривах хазяїна)

*шкірні(у товщі шкірного покриву і на його поверхні)

*порожнинні(у порожнинах що сполучаються з зовн. сер)

-ендопаразити: *порожнинні( у порожнинах тіла,внутрішніх орг)

*тканинні(у м’язовій,нервовій тканині)

*внутрішньоклітинні

2.Профілактика Дифілоботріозу

Збудником дифілоботріозу є стьожак широкий- Diphyllobothrium latum.

Це захворювання перебігає без симптомно,проявляється лише виділенням члеників черв’яка.Профілактика особиста полягає у вживанні лише добре термічно обробленої риби. Громадська профілактика: виявлення і лікування хворих,запобігання фекального забруднення водойм.

3.Діагностика Гіменолепідозу.

Збудником гіменолепідозу є Карликовий ціп’як- Hymenolepis nana.

При цьому захворюванні вражається слизова оболка кишківника,порушуються процеси травлення,розвивається дисбактеріоз.

Лабораторна діагностика: овоскопія свіжовиділених фекалій,тому що яйця ціп’яка швидко руйнуються в зовнішньому середовищі.Дослідження повторюють тричі з інтервалом 5-7 днів при невеликому ступені інвазії.

4.Що таке деми і ізоляти?

Деми- це малі популяції які налічують 1500-1400 чоловік

Ізоляти- це число людей не більше 1500

Причини існування демів: -географічні національні, расові , соціальні

В-4

1Класифікація паразитів

Паразит-це організм,який використовує інший живий організм як місце поселення,джерело живлення.Причому організм хазяїна є посередником між паразитом та навколишнім середовищем.

Не завжди паразитизм є єдиною формою існування,тому їх поділяють на факультативних і облігатних.

Факультативні-вільно живуть в природі,але,випадково попавши в організм іншого виду,ведуть паразитичне існування.облігатні-не здатні жити поза межами організму.для них паразитизм є умовою існування

Від справжніх паразитів слід відрізнити псевдопаразитів(вільноживучі організми,які в разі випадкового попадання до іншого організму,деякий час там перебувають і можуть викликати кишкові розлади) та омеопаразитів (подібні до паразитів утвори,які можуть нагадувати,наприклад,аскариду.)

1.залежно від кількості ймовірних хазяїв:евриксенні(мають широке коло хазяїв.це комарі,іксодові кліщі),моноксенні(паразитують на хазяїні певного виду.цекривоголовка,головна воша),стеноксенні(мають певний вид хазяїна,але можуть паразитувати і на інших.це коростяний кліщ,блохи),гетероксенні(проходять складні цикли розвитку за рахунок декількох хазяїв.це собачий кліщ)

2.залежно від терміну паразитування: тимчасові(живуть поза організмом і нападають для живлення.це комарі,блохи,кліщі) та постійні.

3.залежно від місця локалізації: екто- (поділяються на зовнішніх,шкірних та порожнинних)та ендопаразити(порожнинні,тканинні,внутрішньоклітинні) профілактика опісторхозу

Опісторхоз-хвороба,що викликана сисуном котячим або опісторхом(Opisthorhis felineus)

Профілактика:особиста-споживати в їжу тільки добре термічно оброблену рибу.дотримуватись правил при виготовленні кулінарних виробів.суспільна-забороняється годувати сирими рибними відходами домашніх собак та котів,охороняти водойми від забруднень фекальними масами,санітарно-просвітницька робота.виявлення і лікування хворих діагностика фасціольоз

фасціольоз-гельмінтоз,що викликаний печінковим сисуном(fasciola hepatica)

Клінічна:хронічний холангіт і холецистит у поєднанні з алергічними проявами.

Лабораторна:серологічні реакції у перших три місяці після зараження,коли статевонезрілі фасціоли ще не виділяють яєць;овоскопія дуоденального вмісту або фекалій(після 12 тижня хвороби).Яйця у фекаліях можуть виявлятися при вживанні в їжу печінки хворих тварин(«транзитні» яйця).через це за день перед дослідженням необхідно виключити яловичу печінку з раціону пацієнта. закон харді-вайнберга

Математичну залежність між частотами алелів і генотипів в ідеальний популяції встановили одночасно і незалежно один від одного англ. матем. ДЖ.харді та нім.лікар В.вайнберг.ця закономірність відома як закон харді-вайнберга(закон генетичної рівноваги),який є основним законом популяційної генетики.закон читається так: у вільносхрещуваній популяції частоти алелів залишаються постійними з покоління в покоління за певних умов.Певні умови-це : а)чисельність популяції повинна бути нескінченно великою,щоб забезпечити вільне схрещування б)не повинен відбуватися мутаційний процес за даним геном в)не повинен відбуватися природний добір за ознакою,яку кодує даний ген г)не повинні відбуватися міграції особин у популяцію із популяції.Цим умовам відповідає тільки ідеальна популяція.в ній частоти гомозиготних і гетерозиготних генотипів швидко досягають певних рівноважних частот відповідно до частот алелів і залишаються постійними від покоління до покоління. Математично закон описується таким чином:

Нехай в популяції присутній ген, що має два алелі — А та а. Тоді у особин цієї популяції можуть зустрічатись такі комбінації даних алелів: АА, аа та Аа. Якщо позначити через p та q частоту, з якою зустрічаються індивідууми з алелями А та а відповідно, то, згідно із законом Харді—Вайнберга,

р2+2pq+q2=100%,

де р2 — частота, з якою зустрічаються носії генотипу АА, 2pq — генотипів Аа та аА, а q2 — з генотипом аа. Ці частоти, при дотриманні вищезазначених умов, будуть сталими із покоління в покоління, незалежно від зміни кількості індивідуумів в популяції і від того, наскільки великі або малі значення p та q.

В-5