1.3. Інноваційні методи та прийоми, які застосовуються для підвищення ефективності релігійно-туристичної діяльності

Інновації та інноваційна діяльність традиційно представляються як напрямок науково-технічного прогресу (високотехнологічної його складової) і як процес, пов'язаний із впровадженням результатів наукових досліджень і розробок у практику. Проте сенс і зміст поняття «інновація» більш широкий.

Сфера інновацій всеосяжна, вона не тільки охоплює практичне використання науково-технічних розробок і винаходів, а й включає зміни в продукті, процесах, маркетингу, організації. Інновація виступає в якості явного фактора зміни, як результат діяльності, втілений у новий чи удосконалений продукт, технологічні процеси, нові послуги і нові підходи до задоволення соціальних потреб [69].

Проблемами вивчення інновацій у сфері туризму займалися ряд вчених. Так, М. Ізотова та Ю. Матюхіна в своїй книзі “Інновації в соціально-культурному сервісі та туризмі” детально зупиняються на сутності поняття “інновації в туристичній галузі”, , досліджують сучасні види туризму, а також вивчають питання модернізації та удосконалення старих туристичних маршрутів та розробку на їх основі нових.

Робота В.С. Новікова “Інновації в туризмі” є надзвичайно інформативною. У ній проаналізовано теоретичні аспекти вивчення інноваційних технологій, надано класифікацію інновацій, розглянуто їх функції, а також управління інноваційною діяльністю в туризмі та сфері послуг. У книзі також розкриті принципи стійкого розвитку туризму, впровадження допоміжного рахунку туризму як методу оцінки його економічної ефективності, а також вплив науково-технічного прогресу та інновацій у суміжних з туризмом галузях на нововведення в туристській сфері.

А. М. Клейменов та Б. І. Сергєєв займалися дослідженням регіонального впровадження інновацій в туризмі на прикладі Криму. М. А. Міхно [66] розглядає інновації як необхідний пункт у програмі розвитку та реалізації туристичного продукту на ринку. Н. Є. Козлітіна та Н. А. Вєлітіна у статті “Інноваційні технології в індустрії туризму” акцентують увагу на тому, що одним із найважливіших аспектів інновацій є новітні інформаційні технології.

Термін “інновація” (від анг. Innovation-нововведення) характеризує якісні зрушення в процесі виробництва. Тобто інновація – це кінцевий результат інноваційної діяльності, що одержав втілення у виді нового або удосконаленого продукту, впровадженого на ринку, нового чи удосконаленого технологічного процесу, використовуваного в практичній діяльності або в новому підході до соціальних послуг.

Вивчення тенденцій і закономірностей комплексного освоєння інновацій, планування позитивних результатів і керування ними – складна методологічна проблема у сфері туризму, пов'язана насамперед з класифікацією нововведень. В якості значущих для визначення суті інновацій в туризмі виділяють такі класифікаційні ознаки:

• джерело ідеї (потреби туристів, відкриття, винаходи);

• вид інновації (атрактори, інфраструктура туризму, турпродукт, способи і засоби розподілу турпродукту/послуги, управління, фактори виробництва);

• ступінь новизни (покращені, проривні);

• широта впливу, масштабність, зв'язність (локальні, глобальні, системні);

• інвестиційне наповнення (некапіталомістких, малокапіталоємкні, капіталомісткі) [79].

Інновації в туризмі слід розглядати як системні заходи, що мають якісну новизну і призводять до позитивних зрушень, що забезпечує стале функціонування і розвиток галузі в регіоні. Так, ідея створення та реалізація туристських проектів, навіть не приносять спочатку істотного прибутку, може дати поштовх розвитку туризму і тим самим активно сприяти створенню додаткових робочих місць та зростання доходів населення.

Інноваційний процес в туризмі достатньо специфічний. Він отримує, як

правило, своє визнання, з одного боку, через туристський ринок і ступінь задоволеності клієнта, а з іншого боку, в основному завдяки прийняттю спільних рішень туристськими організаціями, органами управління галуззю в регіоні, органами місцевого самоврядування та громадськими організаціями, діяльність яких пов'язана з туризмом, а також завдяки оцінці галузі місцевим населенням.

Тільки така взаємодія всіх елементів (суб'єктів та об'єктів) інноваційного процесу може привести до появи істотного синергетичного ефекту, вираженого в якості зростання (розвитку) сфери туризму та окремих його видів. Комплексність і трансформованих відкриттів, коли впровадження нового в одній області дає ефект (і можливо, більш сильний) в іншій, що становить їх суть в галузі, тому потребують науково обґрунтованої організації та управлінні.

До основних принципів інновацій в туризмі відносять:

1. Принцип науковості, що полягає у використанні наукових знань і методів для реалізації інновацій, відповідних потребам туристів.

2. Принцип системності. Розробляється стратегія інноваційного розвитку сфери туризму в регіоні повинна враховувати фактори і умови, необхідні для задоволення потреб людей у ​​відпочинку; ресурсні можливості регіону (економічні, фінансові, кадрові та інші); соціальний вплив на суспільство; фактори зовнішнього середовища.

3. Принцип відповідності інновації потребам туристів. Пропонуються тільки ті нововведення, які дійсно потрібні клієнтові, а не ті, які може виробити і впровадити туристська організація.

4. Принцип позитивності результатів, що складається у попередженні нерозумного, не продуманого створення та впровадження нововведення, яке може бути небезпечно, по-перше, для туриста, по-друге, для конкретного підприємства, по-третє, для біосфери і суспільства в цілому.

5. Принцип іманентності інвестиційним процесам. Для проведення необхідних досліджень, розробки та матеріалізації інновацій використовуються інвестиційні ресурси, ефективність яких визначається ступенем значущості і

масштабністю нововведень.

6. Відповідність інноваційної діяльності та її результатів (нововведень) рівню розвитку суспільства.

7. Принцип зв'язності. Процес нововведення закінчується появою на ринку продукту, який має на певному етапі свого життєвого циклу викликати потребу (стимулювати ідею) створення наступного нововведення і забезпечувати фінансову підтримку цього процесу.

8. Принцип безпеки. Будь-яке нововведення повинне гарантувати відсутність шкоди для людини і навколишнього його середовища [79].

Інноваційна діяльність – комплекс наукових, технологічних, організаційних, фінансових, комерційних заходів, які приводять до інновацій. Діяльність є інноваційною, якщо в неї приносяться нові знання, технології, прийоми, підходи для отримання результату, який широко затребуваний в суспільстві. Інноваційну діяльність підприємства можна визначити як спільну роботу всіх працівників, направлену на створення і впровадження нововведення. Інноваційна діяльність носить системний характер, систему утворюють суспільство і суб'єкти інноваційної діяльності.

Основні напрями інноваційної діяльності в сфері релігійного туризму:

• випуск нових видів туристського продукту, ресторанного продукту, готельних послуг і т.д. для паломників;

• використання нової техніки і технології у виробництві паломницьких продуктів;

• використання нових туристсько-релігійних ресурсів, що раніше не використовувалися;

• новий маркетинг, новий менеджмент;

• виявлення і використання нових ринків збуту продукції.

Таким чином, інноваційна діяльність у сфері релігійного туризму спрямована на створення нового або зміна існуючого продукту, на вдосконалення транспортних, готельних та інших послуг, освоєння нових ринків, впровадження передових інформаційних та телекомунікаційних технологій, методів та прийомів і сучасних форм організаційно-управлінської діяльності в релігійному туризмі. Також використання інновацій дасть змогу підвищити ефективність релігійного туризму в регіонах України [69].