Розділ 3 розробка нового туристичного продукту у сегменті релігійного туризму агенцією “трайдент хіт”, м. Луцьк

3.1. Використання системного підходу при розробці нового туристичного продукту у сегменті релігійного туризму

Розробка туристичного продукту – це складний, багатоступінчастий процес, що вимагає комплексного, системного підходу. Системний підхід – один з спеціальних способів дослідження, за яким досліджуваний об'єкт розчленовують на елементи, що їх розглядають в єдності, тобто як систему.

Саме системний підхід набуває сьогодні найбільшої популярності під час розробки нового туристичного продукту у сегменті релігійного туризму. Стає загальновизнаним, що системна методологія є найбільш впорядкованою надійною основою для управління складними сферами взаємозв'язаної діяльності, дозволяючи розкривати й аналізувати складові компоненти системи і послідовно поєднувати їх один з одним [78].

Головне призначення системного підходу полягає не просто в аналізі якихось систем, а в системному розгляді деяких сукупностей елементів і зв'язків між ними, які є складовими туристичного продукту.

Однак при всій важливості поняття “система” не існує єдиного загальноприйнятого визначення. Перше наукове визначення системи належить Л. фон Берталанфі, який розуміє під системою комплекс взаємодіючих елементів або сукупність елементів, що знаходяться у визначених відносинах один з одним і середовищем [44, 45].

Р. Акоф вважає, що реальний об'єкт розглядається як система, якщо результатом діяльності визначається продукт взаємодії йогочастин [44]. Р. Джонсон, Ф. Каст, Д. Розенцвейг пропонують визначати систему як безліч елементів, створених для досягнення визначеної заданої мети [33]. В. Г. Афанасьєв визначає систему як сукупність частин або компонентів, пов'язаних між собою організацією [21]. Завизначенням В.М. Садовського, система – «безліч функціональних елементів і відносин міжними, виділених із середовища відповідно до визначеної мети у рамках визначеноготимчасового інтервалу» [44]. І. Хорват відзначає, що система – це узагальнення частин, щовиражає закономірність їхнього функціонування і розвитку [86].

Філософський енциклопедичний словник пояснює систему як «сукупність елементів, що знаходяться у відносинах і зв'язках один з іншим, що створюють визначену цілісність та єдність».В.Н. Спіцнадель виділяє чотири особливості системи: наявність безлічі елементів; зв'язків міжними; наявність організації та інтегративних властивостей [82]. А.В. Крушевський [72] наводитьзагальну методологію та переваги системного аналізу в дослідженні економічних систем,розкриває основні поняття системного підходу та методи дослідження. С.Л. Оптнер [71] визначає основні поняття при застосуванні системного підходу у процесі дослідження системзагального виду.

Узагальнення розглянутих визначень системи дає академік М. Г. Чумаченко та Р.І. Заботіна. Автори вказують, що визначення системи здійснюється на принципах, згідно зякими система: має загальну мету; складається з взаємозалежних елементів, що утворюють її внутрішню структуру; існує в оточенні та через це разом із внутрішніми елементами маєзовнішнє оточення, що утворює обмеження системи; має визначені ресурси, що забезпечуютьїї функціонування; очолюється управляючим центром, що забезпечує її рух до означеної мети. Отже, сукупність елементів, відповідних зазначеним принципам, які характеризуютьдосліджуваний об'єкт, може вважатиметься системою.

З вищенаведеного можна зробити висновок, що система – це сукупність взаємопов'язаних між собою елементів, спрямованих на одержання корисного результату.

Застосування системного підходу при розробці туристичного продукту

передбачає взаємопов’язаного і логічного виконання низки умов: проведення маркетингового дослідження ринку для визначення потенційного споживчого попиту на різні види туристичного продукту; розгляд видів, форм, елементів туристичного продукту, аналіз реальних витрат на розробку і реалізацію передбачуваного до продажу туристичного продукту; оцінювання економічної ефективності й доцільності розробки туристичного продукту на основі даних про його передбачувані доходи і витрати.

Основою використання системного підходу при формуванні туристичного продукту у сегменті релігійного туризму – є розгляд його як складового елемента туристичної системи. Туристична система розглядається у вигляді відносин між

“туристичним суб’єктом” та об’єктом туризму, що є елементами даної системи, а водночас її субсистемами, оскільки мають складну внутрішню організацію і виконують свої специфічні функції (додаток Н). “Суб’єкт туризму” – це людина, турист з його мотивами до подорожей (зокрема релігійними), потребами, доходами, соціальним станом тощо. Об’єкт туризму – це та організована єдність послуг, здатних задовольнити потреби споживача [30].

Таким чином можна сформулювати цільову функцію туристичної системи у релігійному сегменті, яка полягає у виробленні комплексу туристичних послуг з метою задоволення потреб споживачів у сегменті релігійного туризму при розумному використанні туристичних ресурсів територій та одночасній економічній та соціальній вигоді для суспільства.

Підсистему “об’єкта туризму” у релігійному сегменті утворюють такі складові:

1. Підсистема “туристичні ресурси”, до якої належать такі елементи:

– природні ресурси (географічне положення, наявність лікувальних джерел, святих озер, річок, що мають релігійне значення (наприклад річка Йордан) тощо);

– історико-культурні ресурси (наявність сакральних об’єктів,

особливості релігійних церемоній різних конфесій тощо);

– соціально-економічні туристичні ресурси (економіко-географічне положення, транспортна доступність релігійних об’єктів тощо).

Наявність та склад туристичних ресурсів великою мірою визначають доцільність та ефективність функціонування системи релігійного туризму. Специфіка туризму і полягає у його прив’язаності до визначених територій, придатних за структурою своїх ресурсів до відпочинку та подорожей.

2. Підсистема “загальна інфраструктура” утворена сукупністю елементів суспільного користування, які дають можливість здійснювати економічну та суспільну діяльність. Сюди входять: транспорт; комунальне господарство(дороги, водопостачання, каналізація тощо); інформаційне забезпечення; система харчування.

3. Підсистему “туристична інфраструктура” утворюють такі елементи:

– установи з розміщення туристів (готелі, пансіони, квартири, мотелі, бази, кемпінги);

– туристичні оператори (підприємства, що займаються створенням релігійних та паломницьких турів);

– туристичні агентства (підприємства, що збувають релігійні тури туроператорів та окремих виробників первинних туристичних послуг);

– установи громадського харчування та розваг, якщо вони є невід’ємною частиною підприємств розміщення туристів, а також ті, які переважно орієнтовані на обслуговування туристів;

– туристичні транспортні засоби (підйомники, туристичні поїзди тощо).

Елементи туристичної інфраструктури забезпечують перебування туристів у певній місцевості та ознайомлення з її сакральними пам’ятками. Крім вищезгаданих, до підприємств туристичної галузі належать також підприємства з випуску місцевих путівників та карт, страхові, інформаційні та рекламні агентства, підприємства з випуску товарів туристичного попиту,

підприємства роздрібної торгівлі з продажу товарів туристичного попиту [30].

Створення нового турпродукту у сегменті релігійного туризму послідовно проходить через такі етапи [25]:

1) генерування ідей відносно турпродукту, його кількісних і якісних властивостей на основі постійного вивчення дійсного і потенційного попиту. Ця робота винна проводитися постійно, тому що бажання туристів, переваги об’єктів релігійного туризму часто змінюються;

2) розробка концепції нового релігійного турпродукту. Полягає в наданні йому конкретних споживчих властивостей, що відповідають попиту цільового ринку і матеріально-технічним та фінансовим можливостям туристичної фірми. Мається на увазі вибір маршруту, програми, сакральних об’єктів огляду, набору послуг, місця розміщення тощо;

3) пробний маркетинг, що означає продаж на ринку першої партії нового турпродукту з метою визначення відносин до нього потенційних покупців, а також виявлення й усунення можливих недоліків;

4) комерціалізація нового турпродукту в релігійному сегменті, що полягає в організації його масового продажу.