Охарактеризуйте методологію структурного аналізу інформаційних систем sadt. Наведіть коротку порівняльну характеристику її складових та приклади з відомих вам методологій аналізу.

SADT – методологія структурного аналізу з допомогою технічного дизайну. Структурний аналіз-це метод дослідження системи, який

починається з її загального огляду, а потім деталізується, утворюючи ієрархічну структуру з все більшою кількістю рівнів. Для методів структурного аналізу характерне розбиття на рівні абстракції з обмеженим числом елементів (3-8), обмежений контекст, який включає лише суттєві деталі кожного рівня; використання строгих формальних правил записів; послідовне наближення до результату.

Опишіть технологію idef0. Нарисуйте елементи нотації і наведіть їх інтерпретацію. Наведіть приклади діаграм.

1. Основу методології IDEF0 складає графічна нотація опису функціональних процесів, а модель складається із ієрархічної сукупності взаємозв’язаних діаграм, які розміщені на окремих листах. Модель може містити 4 типи діаграм: контекстна (context) (єдина у кожній моделі), діаграма декомпозиції (decomposition (child)), діаграма дерева вузлів (node tree), діаграма тільки для експозиції (feo). Контекстна діаграма є вершиною деревовидної структури діаграм і подає найбільш загальний опис функціональної системи і її зовнішні взаємодії. Діаграми декомпозиції представляють собою крупні фрагменти, які утворюються у результаті функціонального аналізу і розбиття системи. Така процедура триває до досягнення потрібного рівня деталізації процесів. Діаграма дерева вузлів показує ієрархічну залежність процесів, а не їхні взаємозв’язки. Таких діаграм в моделі може бути скільки завгодно і вони можуть бути побудовані на різну глибину.

2. В CASE засобі BPwin для побудови діаграм потоків даних використовують нотацію (графічний синтаксис) Гейна-Сарсона.

Наприклад, прямокутники з округленими кутами описують функції обробки даних (data process); найменовані стрілки (arrow) – потоки документів або спосіб передачі даних між джерелами, процесами обробки і сховищами даних (data flow); прямокутники описують об’єкти, співробітників або відділи, які використовують дані або працюють з ними, тобто, беруть участь в обробці інформації, т.з., зовнішні посилання або джерела даних(data source, external references); прямокутники з вертикальною рискою зліва – таблиці для збереження документів або сховища даних (data store). На відміну від IDEF0 для стрілок нема понять таких як: вхід, вихід, управління, механізм; і, крім того, неважливо в яку грань роботи або процесу обробки даних входять або виходять стрілки. В DFD використовують також двонаправлені стрілки для опису діалогів «команда - відповідь» між

роботами, між роботами і зовнішніми сутностями. В DFD стрілки можуть зливатися і розгалужуватися, що дозволяє описати декомпозицію стрілок. Кожен новий сегмент може мати своє ім’я.

Розщеплення і злиття моделей у технології idef0. Що означають стрілки, які розгалужуються або зливаються в методології idef0? Правила іменування стрілок, які розгалужуються або зливаються.

1. Злиття моделей забезпечує можливість колективної роботи над проектом. Окрема гілка може бути використана для використання в якості незалежної моделі, для доопрацювання або архівування. Програма BPwin використовує для злиття і розщеплення стрілки виклику.

Для реалізації злиття необхідно виконати наступні вимоги:

Обидві моделі, які об’єднують повинні бути відкриті в програмі;

Ім’я моделі - джерела, яку приєднують до моделі – мети повинно співпадати з іменем стрілки виклику в моделі – меті;

Стрілка виклику має виходити із недекомпонованої роботи;

Ім’я контекстної роботи в моделі – джерелі і роботи в моделі – меті, до якої під’єднують модель – джерело, мають співпадати;

Модель – джерела має містити хоча б одну діаграму декомпозиції.

Для злиття моделей вибирають у контекстному меню стрілки виклику в моделі – меті команду Merge Model.

Під час об’єднання моделей також відбувається об’єднання словників стрілок і робіт. Якщо існують однакові визначення, то можливим є перезапис визначень або прийняття визначень із моделі – джерела.

Після підтвердження злиття моделей модель – джерело приєднується до моделі – мети, стрілка виклику зникає, а робота з якої виходила стрілка виклику стає декомпонованою, тобто, до неї приєднується діаграма декомпозиції першого рівня моделі – джерела. Стрілки, які стосуються роботи на діаграмі моделі – мети, автоматично не мігрують в декомпозицію, а відображаються як нерозв’язані (unresolved). Їх треба тунелювати.

У процесі злиття моделей модель – джерело залишається незміненним, а до моделі – мети насправді під’єднується її копія. Якщо в подальшому модель – джерело буде редагуватися, то ці зміни автоматично не попадуть у відповідну гілку моделі – мети.

2. Згідно із стандартом стрілки можуть бути як явними, тобто, такими, що мають у якості джерела одну роботу, так і приймача одну роботу, так і такими, що розгалужуються і зливаються. Стрілки, що розгалужуються представляють інформацію або об’єкти, породжені однією роботою і, які можуть використовуватися зразу у декількох інших роботах. З іншого боку, результати породжені в різних роботах, можуть представляти собою однакові або однорідні дані, інформацію, які в подальшому використовують або переробляють в єдиному місці. У цьому випадку застосовують стрілки, що зливаються. При цьому, зміст кожної із стрілок, що галузяться або зливаються, позначається іменуванням її сегментів.

3. Правила найменування таких стрілок полягають у тому, що, наприклад, якщо стрілка іменована до розгалуження, а після розгалуження ні один із сегментів не найменований, то вважається, що кожна гілка моделює ті ж дані і об’єкти, що і до розгалуження. Якщо ж лише якась із гілок не є іменованою, то вона моделює ті ж дані і об’єкти, як і до розгалуження. Недопустимою є ситуація (синтаксична помилка), якщо стрілка до розгалуження немає назви і після розгалуження немає назви одна із гілок. Правила іменування стрілок, що зливаються є аналогічними.