ЗМІСТ

ВСТУП 3

1. КЛАСИФІКАЦІЯ ТА СПЕЦИФІКА ВИКОРИСТАННЯ НАКОПИЧУВАЧІВ ІНФОРМАЦІЇ 4

1.1. Загальні відомості про накопичувачі інформації та їх основні характеристики 4

1.2. Основні технічні характеристики. 6

1.3. Класифікація 6

1.4. Накопичувачі з послідовним та прямим доступом. Накопичувачі на магнітній стрічці, стримери 8

1.5. Магнітні накопичувачі інформації 13

1.6. Накопичувачі на оптичних дисках 19

1.7. Накопичувачі Flash-пам'яті 22

1.8. SSD накопичувачі 23

2. КЛАСИФІКАЦІЯ ЕЛЕКТРОВИМІРЮВАЛЬНИХ ПРИЛАДІВ 29

2.1. Призначення електровимірювальних приладів 29

2.2. Класифікація електровимірювальних приладів 30

2.2.1. Класифікація за точністю 30

2.2.2. За умовами впливу механічних чинників та за видом захисту від дії зовнішніх магнітних та електричних полів 30

2.2.3. За способом перетворення електричної енергії на механічну 31

2.2.4. За способом перетворення моменту протидії 34

2.2.5. За конструкцією опори рухомої частини вимірювального механізму 35

2.3. Додаткова класифікація електровимірювальних приладів 36

2.3.1. За видом відліку показів та за положенням нульової позначки 36

2.3.2. За характером шкали і положенням її робочої частини 36

2.3.3. За принципом дії перетворювача 37

3. ОХОРОНА ПРАЦІ ТА ГІГІЄНА КОРИСТУВАЧА ЕОМ 38

ВИСНОВОК 40

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 41

ВСТУП

В умовах сучасного сьогодення, зі збільшенням об’єму та кількості інформації, збільшується необхідність у великих за обсягом пристроїв накопичення інформації, що дозволять довгостроково зберігати та обробляти необхідні дані. При цьому зі збільшенням ємності носія, збільшується необхідність до зменшення габаритів накопичувачів.

Пристрої збереження даних (накопичувачі інформації) відносяться до зовнішньої пам'яті ПК - вони дозволяють зберегти інформацію для наступного її використання незалежно від стану (ввімкнений або вимкнений) комп'ютера.

Сьогодні електроприлади набули великої популярності і всі вони працюють на своїй робочій напрузі, хоча всі підключаються до однієї і тієї ж мережі. Багато пристроїв не дуже добре переносять напругу в розетках, і для того, що б знати, з якою напругою працює пристрій, необхідні вимірювальні прилади. На сьогоднішній день їх існує велика різноманітність, і поділяються вони не лише за видом характеристик, які вимірюють. В цій дипломній роботі я розгляну основну класифікацію електровимірювальних приладів, а також класифікацію, принцип роботи та специфіку використання накопичувачів інформації.

1. Класифікація та специфіка використання накопичувачів інформації

   1. Загальні відомості про накопичувачі інформації та їх основні характеристики

Накопичувач інформації (data medium) — матеріальний об'єкт або середовище, призначений для зберігання даних. Останнім часом носіями інформації називають переважно пристрої, призначені для зберігання файлів даних у комп'ютерних системах, відрізняючи їх від пристроїв для введення-виведення інформації та пристроїв для обробки інформації.

Пристрої збереження даних (накопичувачі інформації) відносяться до зовнішньої пам'яті ПК - вони дозволяють зберегти інформацію для наступного її використання незалежно від стану (включений або виключений) комп'ютера.

Зовнішня пам'ять - це комп'ютерна пам'ять, що реалізована у вигляді зовнішніх, відносно материнської плати, пристроїв із різними принципами збереження інформації і типами носія, призначених для довготривалого зберігання інформації. Зокрема, в зовнішній пам'яті зберігається все програмне забезпечення комп'ютера. Пристрої зовнішньої пам'яті можуть розміщуватись як в системному блоці комп'ютера так і в окремих корпусах. Фізично зовнішня пам'ять реалізована у вигляді накопичувачів.

Зовнішня пам'ять принципово відрізняється від внутрішньої (оперативної і постійної) способом доступу процесора (програми, що виконується,) до цієї пам'яті. Накопичувачі оперують не байтами або словами, як, наприклад, оперативна пам'ять, а блоками інформації. Ці блоки (часто їх називають кластерами) звичайно мають фіксований розмір, кратний ступені числа 2. Блок може бути переписаний із зовнішньої пам'яті у внутрішню або назад тільки цілком, і для виконання будь-якої операції обміну з зовнішньою пам'яттю потрібна спеціальна процедура. Процедури обміну з пристроями зовнішньої пам'яті прив'язані до типу пристрою, його контролеру і способу підключення пристрою до системи (інтерфейсу).

Накопичувач складається з двох частин: носія – пристрою, на якому зберігається інформація, та приводу – пристрою, призначеного для зчитування інформації з носія і запису інформації на носій.

У пристроях збереження даних можуть бути реалізовані різні фізичні принципи збереження інформації -- магнітний, оптичний, електронний у будь-яких їхніх сполученнях.

По методу доступу до інформації пристрої зовнішньої пам'яті розділяються на пристрої з прямим (або безпосереднім) і послідовним доступом. Традиційними пристроями з прямим доступом є дискові накопичувачі, і часто поняття "диск" і "пристрій зовнішньої пам'яті прямого доступу" вживають як синоніми. Так, наприклад, віртуальний диск в ОЗП і електронний диск на флеш -- пам'яті не мають ніяких круглих, а тим більше обертових деталей.

Традиційними пристроями з послідовним доступом є накопичувачі на магнітній стрічці (стрімери). Тут кожен блок інформації теж може мати свою адресу, але для звертання до нього пристрій збереження повинен спочатку знайти деякий маркер початок стрічки (тому), після чого послідовним "холостим читанням" блоків дібратися до необхідного місця і тільки тоді робити саме операції обміну даними. Звичайно, щораз повертатися на початок стрічки необов'язково, однак необхідність послідовного сканування блоків (вперед або назад) - невід'ємна властивість пристроїв послідовного доступу. Однак стрімери продовжують застосовуватися в зв'язку з високою надійністю збереження ними інформації.

Рис. 1.1. Класифікація накопичувачів інформації