Робота редактора над структурною одиницею видання.
Як ми зазначали вище, в структурі довідкових видань знаходять відображення особливі способи подання матеріалу та його оптимізації, й у ряді випадків матеріал подається у вигляді довідкових статей, що є мінімальними структурними одиницями видання. Робота редактора над окремою структурною одиницею – це важливий самостійний етап підготовки довідкової книги, на якому практично реалізуються принципи, сформульовані у ході розробки концепції та уточнені редактором у моделі видання. Розглянемо особливості редагування структурної одиниці видання на прикладі словникової статті.
Словникова стаття (структурна одиниця словника чи енциклопедії) є відносно самостійним текстом, який містить заголовне слово (словосполучення, вислів, поняття, термін) і його пояснення (визначення, тлумачення, еквіваленти іншими мовами тощо), вона відображає мікроструктуру словника.
Передусім необхідно повною мірою враховувати ту обставину, що словникову статтю не можна розглядати поза відповідним контекстом, тобто поза сукупністю статей і видання в цілому, інакше вона втратить зв’язки з іншими подібними до неї одиницями, а також визначеність, масштаб, перестане бути очевидним охоплення матеріалу, обсяг, відбір фактів, їх повнота та інтерпретація. У зв’язку з цим редактор прослідковує, чи виконується однаковість при описі однорідних об’єктів, тобто об’єктів одного класу. Статті, присвячені поняттям одного логічного плану, в яких однакове змістове навантаження, повинні мати схожу структуру, а їх обсяги – бути приблизно однаковими. Це, звісно, не означає, що такі статті повинні механічно приводитися до однієї структури чи обсягу – важливо витримати їхню пропорційність та структурно-композиційну схожість, однаковими для них повинні бути ступінь повноти подання матеріалу і згортання інформації, форма і метод викладу, рівень наукової глибини. Під час аналізу словникової статті потрібно встановити логічні зв’язки (часто доволі складні) між заголовним словом (як мовною одиницею) й об’єктом опису. Заголовне слово, або “чорне слово”, – це не більш, ніж графічний образ, знак, щоб перейти від нього до об’єкта опису, потрібно виділити такі аспекти або власне мовної одиниці, або денотату, “захованого” за цим знаком, які знаходять безпосереднє відображення у статті (в описі об’єкта).
Одне із найважливіших завдань редактора полягає, таким чином, у встановленні статусу об’єкта опису. На макрорівні (тобто рівні видання у цілому) статус об’єкта обумовлений типоутворювальними ознаками видання. Перехід на мікрорівень (тобто рівень окремих статей) передбачає конкретизацію об’єктів, що належать до різних класів (наприклад, у енциклопедичному словнику це предмети, наукові терміни, персоналії, процеси, події тощо). Конкретний спосіб опису об’єкта характеризується відбором кадрів, типом композиції статті, її обсягом, оцінкою об’єкта з певних сторін тощо.
Редактору потрібно визначити, чи послідовно поданий набір семантичних компонентів у словниковій статті, виявити кількісні та якісні складники. До перших належать кількість елементів статті, їх допустимий обсяг, до других – міра й глибина опрацювання кожного елемента, науковий рівень інформації, поданої в елементах, послідовність елементів, особливості їхньої взаємодії. Важливо визначити необхідний і достатній набір елементів, що організовує побудову загальної схеми словникової статті, яка повинна враховувати властивості об’єктів на рівні роду. Для груп статей, що описують об’єкти одного класу (підкласу), параметри статті конкретизуються на рівні виду (підвиду). Після цього можливий перехід до аналізу окремих статей.
Усі елементи статті також потребують прискіпливої уваги редактора. Тут обов’язковий детальний порівняльний аналіз великої кількості статей на предмет схожості побудови кожного елементу та його повноти. Як і у статті в цілому, тут задається певний набір відомостей та їхня послідовність, яких потрібно дотримуватися у всіх статтях. Крім того, необхідно контролювати правильність вживання приміток, якими супроводжуються статті.
За допомогою приміток дається коротка характеристика слова, виражена вибраними скороченнями відповідного терміна. Граматичні помітки відображають морфологічні та синтаксичні властивості слова: ім. – іменник, перех. – перехідне дієслово. Стилістичні примітки вказують на сферу використання слова, його належність до письмового чи усного мовлення, історичну належність, емоційне забарвлення: поет. – поетичне, арх.– архаїчне. До особливих приміток належить етимологічна характеристика іншомовного слова.
Потрібно пам’ятати, що в сучасній лексикографії виділилась тенденція упорядкування системи приміток, спрощення окремих із них, деякі примітки вийшли з ужитку.
Що стосується статті в енциклопедичному словнику (енциклопедії), то, на відміну від статті у мовному словнику, вона є закінченим текстом і характеризується цілісністю та зв’язністю, послідовністю викладу, змістовною та граматичною завершеністю. Енциклопедична стаття дає характеристику не мовній одиниці, а предмету, поняттю, явищу, тобто її реально-предметному наповненню. Можливі й відхилення від цього принципу: енциклопедичний словник може містити статті-тлумачення, досить близькі до лінгвістичного опису. У цьому випадку в них фіксуються як власне предметні аспекти заголовного слова, так і ті, що стосуються властивостей як одиниці мови.
Для енциклопедичної статті характерні основні складові процесу читацького сприйняття щодо зв’язного тексту – інформаційна, логічна, психологічна, естетична.
Енциклопедична стаття більш-менш відкрита для впливу суб’єктивних факторів (наприклад, індивідуально-авторського начала), що виявляються на всіх рівнях статті як тексту.
Інформаційна насиченість енциклопедичної статті визначається кількістю використаних для опису об’єкта фактів, узятих у чистому вигляді, без оціночних суджень, засобів зв’язку структурних компонентів статті, посилань, цитат тощо. Це об’єктивний показник довідково-інформаційної цінності статті, її корисності для споживача, зорієнтованого на об’єктивну, перевірену інформацію з певного питання.
Ступінь розгорнутості інформації. Цей аспект логічно продовжує попередній: у статтях із однаковим рівнем інформаційної насиченості можуть використовуватися різні засоби, що лаконізують виклад чи, навпаки, розширюючи його межі. Потрібно, зазначити, що компактність опису може призвести до виключення якоїсь частини інформації, при цьому стаття може втратити такі якості, як доказовість, переконливість, доступність, виразність. Компактні описи (при високій інформаційній насиченості) тяжіють до уніфікованих форм подачі матеріалу. Розгорнуті описи підвищують рівень комунікативності статті, активніше впливають на читача, гнучкіші у композиційному плані та здатні створювати набагато більше варіантів (схем) подачі матеріалу.
Необхідно підкреслити, що інформаційна насиченість, ступінь розгорнутості інформації, рівень індивідуалізації є критеріями редакторського аналізу енциклопедичної статті при обов’язковому врахуванні першочергових типологічних параметрів видання. Суттєве значення мають також схеми типових статей, без яких неможливо правильно вирішити питання про обсяг і якість запропонованого автором матеріалу.