3. Словникові видання

Словник – довідкове видання упорядкованого переліку мовних одиниць (слів, словосполучень, фраз, термінів, імен, знаків), доповнених відповідними довідковими даними. У структурному відношенні словникове видання характеризується розчленованим розташуванням матеріалу: кожному слову чи групі слів відводиться незалежний відрізок тексту, що складає словникову статтю. Словникова стаття є структурною одиницею словника, вона включає заголовне слово та його пояснення (визначення, тлумачення, еквіваленти іншими мовами тощо). Стаття може бути суцільною чи поділятися на зони основної та додаткової інформації. Так, у тлумачному словнику вимова слова, етимологія, його синоніми тощо є додатковою інформацією. У етимологічному, навпаки, додатковою інформацією може бути тлумачення слова.

Найважливіші функції словників (насамперед мовних) – інформативна (дозволяють найшвидше отримати знання), комунікативна (дають знання про словниковий склад рідної чи чужої мови як засобу спілкування), нормативна (фіксують значення слів, закріпляються мовну норму).

Значний досвід систематизації мовних словників, великі знання щодо їхнього укладання та опису накопичені у лексикографії. Теоретична лексикографія охоплює, зокрема, такі проблеми:

- розробка загальної типології словників і словників нових типів;

- розробка макроструктури словника (відбір лексики, принципи розташування слів і словникових статей, виділення омонімів тощо);

- розробка мікроструктури словника, тобто окремої словникової статті (виділення і класифікація значень, типи словникових визначень, типи мовних ілюстрацій, система позначень тощо).

Досягнення практичної лексикографії (словникової справи) найтісніше пов’язані з практикою редакторської підготовки словникових видань і знаходять відображення у реальних редакторських вирішеннях.

За характером інформації, статусу об’єкта опису, аспектів слова чи словосполучення, що характеризуються, виділяють три групи словників: мовні, термінологічні, енциклопедичні.

Мовні словники описують лексико-семантичну структуру мови. Відображаючи реальне буття слова у мові та мовленні, вони виводять його значення із уживань у різноманітних контекстах, супроводжують слово примітками й уточненнями, прикладами та ілюстраціями із показом ситуацій, у яких слово використовується. Мовні словники служать меті опису і нормалізації мови, сприяють підвищенню точності та виразності мовлення його носіїв.

Термінологічні словники відображають терміносистему (термінологію) однієї чи кількох спеціальних галузей знань або діяльності. У цих словниках пояснюються поняття, котрі позначаються термінами тієї чи іншої галузі знань. Стаття у термінологічному словнику дає визначення терміна (семантизація терміна), а також може містити формальні (граматичні, фонетичні) та статистичні відомості, еквівалент нашою мовою, вказівки на взаємопов’язані терміни (синоніми, родові поняття), показники допустимості, певні рекомендації, мовні й графічні ілюстрації.

Енциклопедичні словники, як ми вже говорили, містять найважливішу інформацію про сучасний стан тієї чи іншої галузі знань, про найбільш важливі події, персоналії, явища, вони розкривають не слова, а поняття.

Отже, об’єктом розкриття у лінгвістичних словниках є мовні одиниці – слова, стійкі словосполучення, словоформи, морфеми тощо, у термінологічних словниках – поняття, що позначаються термінами, у енциклопедичних – поняття, терміни, персоналії, історичні події, географічні реалії тощо.

За співвідношенням лівої (заголовне слово) та правої (інформація про слово) частин словникової статті словники поділяються на однобічні, що мають лише ліву частину, і двобічні. Двобічні поділяються на перекладні та неперекладні. Перекладні бувають дво- й багатомовними.

За способом розташування заголовного словникового блоку словники поділяються на алфавітні та неалфавітні. Алфавітний принцип розташування статей є традиційним. Систематичні словники будуються за основними розділами і підрозділами дисципліни, що відображається.

Алфавітні словники поділяються на суворо алфавітні (прямі та зворотні) і гніздові (наприклад, словник В. І. Даля). У гніздових словниках матеріал розташовується за алфавітом так званих прообразних слів, при цьому їхні похідні та однокореневі подаються у тій же словниковій статті. Похідні слова подаються в алфавітних гніздах у залежності від їхніх словотворчих зв’язків, що дає можливість подати слова не в механічній послідовності, а враховуючи їх морфологічні та словотворчі властивості.

До групи алфавітних належать і зворотні словники, у яких слова добираються за алфавітом не першої, а останньої букви (потім – передостанньої, третьої з кінця тощо) і вирівнюються не по лівому, а по правому краю.

Неалфавітні словники поділяються на тематичні, у яких слова розташовані за понятійними групами, що позначають ті чи інші фрагменти лінгвістичної картини світу, і статистичні, у яких слова розташовані за частотою, яка зменшується чи збільшується. Так, частотні словники реєструють ті або ж інші мовні одиниці (слова, морфеми тощо) з указівкою на частоту їх вживання у мовленні.

Словники є надзвичайно різноманітним масивом видань, виділяючись за цілою низкою характеристик, котрі часто перетинаються, доповнюють одна одну.

У книгознавчій типології, що багато в чому спирається на лексикографічні дані, словники диференціюються за цільовим призначенням, читацькою адресою (спеціалісти у галузі лінгвістики, учні, широкі кола читачів), характером інформації, структурою.

За цільовим призначенням мовні словники поділяються на наукові, нормативні, навчальні та популярні, термінологічні – на нормативні, навчальні й популярні.

Наукові мовні словники містять матеріали лінгвістичних досліджень і можуть виконувати функції базових при створенні нормативних, навчальних та популярних видань, вони призначені для використання у професійній діяльності спеціалістів.

Нормативні словники містять тільки сталу лексику сучасної літературної мови відповідно до чинної на сьогодні мовної норми. Поєднують функції наукових і нормативних словників багатотомні академічні тлумачні словники.

Навчальні мовні словники мають за мету навчання мові. Вони є засобом розвитку лексичних знань учнів у прямому навчальному процесі та при самостійному вивченні оригінальних чи навчальних текстів, у них фіксуються прийоми та засоби збагачення мовного досвіду учнів. Словник такого видання орієнтований на цілеспрямований відбір лексики, підпорядкований конкретним задачам навчання.

Популярні словники містять найбільш уживану лексику сучасної літературної мови і переслідують загальноосвітню мету: на відміну від навчальних словників їхнє цільове призначення не пов’язано із завданнями навчання мові. До них належать розмовники, короткі кишенькові словники.

Основний масив термінологічних словників складають нормативні словники. У навчальних термінологічних словниках вирішується завдання встановлення адекватних, стійких термінологічних уявлень в учнів та викладачів відповідно до навчального курсу. Популярні словники повинні допомогти непідготовленому читачеві засвоїти терміни певної науки, познайомити його із найбільш уживаними поняттями, доступно розкрити їхній зміст.

До складу апарату словникового видання належать супровідні статті, списки скорочень та умовних позначень, система посилань, допоміжний покажчик (у окремих випадках), бібліографічний список. Найважливіша із супровідних статей – передмова, в якій розкриваються погляди авторів, упорядників на окремі проблеми словникової роботи, вказується мета та завдання словника, тематика тощо. Серед супровідних статей виділяють елементи під назвою “Як користуватися словником”, “Як побудований словник”, “Структура словникової статті” та ін., що полегшують читачеві пошук інформації, користування виданням у цілому.