Лекція 1. Предмет філософії науки

План

1. Специфіка наукового знання.

2. Його основні риси.

3. Функції науки.

1. Наука – це одна з форм, в якій існує знання. Знання – це втілений в тій чи іншій формі зміст діяльності живого організму. Представники тваринного світу демонструють свої “знання” про оточуючу їх дійсність у формах діяльності, притаманних їх біологічному виду. Людина ж фіксує, зберігає та передає набуті знання у мовній формі, завдяки чому людина живе не в біологічному, а вже в соціальному світі.

Знання – це такий, зафіксований у мовній формі, зміст діяльності людини, що стає основним принципом історії, культури та цивілізації.

В процесі історичного розвитку було вироблено багато видів знань, таких як: політичні, економічні, юридичні, філософські тощо. Серед них особливе місце посідають знання наукові.

У першому наближенні можна сказати, що наука – це система знань, яка створена для виробництва нових знань. Це знання, що функціонують таким чином, що результат цього функціонування – нові знання – входять у вже існуючу систему знань, що продукує кількісно та якісно нові знання.

В цілому система наукових знань є організмом, що само розвивається.

Найбільш суттєвим в будь-якому організмі є його форма. Матерія організму змінюється, але форма, що робить цю матерію певною сукупністю функцій, залишається.

Ось як висловлює цю думку Н. Вінер: “Ми є не речовина, яка змінюється, а форма улаштування, яка зберігає себе. Ця форма улаштування є сигналом, що може передаватись у притаманній їй організації”.

Наука є такою ж формою, що певним чином організує свій матеріал і передається із покоління у покоління, створюючи, таким чином, пам’ять суспільства. Наука в даному випадку – це соціальна естафета, якій по певним взірцям відтворюється найбільш продуктивні форми інтелектуальної діяльності.

Слід відзначити, що форма цієї естафети історично змінюється, змінюючи, таким чином, форму культури суспільства. В зв’язку з чим виділяють три типи культур, в залежності від того, хто в кого вчиться у межах даної культури.

Постфігуративна культура – це така культура, де діти вчаться у своїх батьків, тобто теперішнє у минулому.

Кофігуративна культура – це культура, що передбачає стан, в якому і діти, і дорослі навчаються не тільки у своїх попередників, а й один в одного.

Префигуративна культура – це система таких інтенсивних перетворень у межах кривизни, яка змушує батьків навчатись у своїх дітей.

2. Слід відзначити такі риси наукового знання:

• це є система знань про закони, властивості та відношення певних об’єктів, процесів, світу в цілому;

• наукові знання постійно функціонують та продукують нові знання;

• наукові знання фіксуються у спеціалізованій мові – мові науки, яка відзначається високою точністю та задовольняє спеціальним мовним вимогам;

• наукові знання підтверджуються, перевіряються та оцінюються на основі емпіричних досліджень та практикою людської діяльності.

3. У філософів минулого ми знаходимо багато думок відносно наукового знання та його особливостей, однак їм був невідомим досвід того могутнього та інтенсивного впливу науки на повсякденне життя, який ми переживаємо в наш час. В зв’язку з цим важливим є питання про соціальні функції науки.

Соціальні функції науки розвиваються разом із розвитком самої науки. Тому сучасна наука, а, отже, і її функції суттєво відрізняються від тих, які були притаманні науці ще сто років тому.

Маючи на увазі сучасну науку, слід виділити три групи її функцій. Це, по-перше, функція культурно-світоглядна, по-друге, функція науки як безпосередньої продуктивної сили, та, по-третє, її функції як соціальної сили.

В період розвитку науки в епоху Відродження та Новий час (ХV – ХVІІІ ст.) наука стала виконувати роль могутньої світоглядної сили у боротьбі із теологією, котра протягом всього середньовіччя була найвищою інстанцією у питаннях будови Всесвіту, місця у ньому людини, сенсу та вищих цінностей життя.

Теорією Коперніка, відкриттям Галілеєм основ механіки та експериментального методу пізнання наука вперше розкрила перед людиною можливості створити принципово нові світоглядні засади, що набули подальшого розвитку разом із формуванням Ньютоном механічної картини світу та появою еволюційної концепції Дарвіна.

З часом ці та інші питання стали необхідними елементами освіти, перетворившись в складову частину культури суспільства.

Відносно функцій науки як безпосередньої продуктивної сили, то в наш час вони є найважливішими. До середини 19 ст. суспільна практика спиралась в основному на власні емпіричні засади свого розвитку, які з часом виявили свою нездатність бути чинником процесу в практичній та технічній сферах. Це змінило ставлення до науки, яка швидко виявила свій потенціал сили, що здатна на революційні перетворення.

Почали створюватись канали для постійного використання наукових знань в сфері виробництва, звідси сама наука стала отримувати могутній зворотній імпульс для свого розвитку. Для сучасного виробництва та практичної діяльності та взагалі все більш зростаюче використання наукових знань стає незалежною умовою розвитку, який у ХХ ст. перейшов у бурхливу науково-технічну революцію.

В умовах науково-технічної революції наука набуває ще однієї функції: вона починає виступати у якості могутньої соціальної сили.

У цій якості вона стає впливовим елементом соціального розвитку, безпосередньо використовується для розробки планів і програм соціальних та економічних процесів, корегуючи та виправляючи їх.

Слід відмітити, що ця функція науки спричинила появу таких загроз, як економічна екологічна, термоядерна, демографічна та ін..

Разом з тим тільки наука зможе запропонувати вихід із ситуації, що склалася. В зв’язку з цим виникає питання про особливості наукового пізнання та його співвідношення з іншими формами пізнавальної діяльності.

Термінологічний словник:

Наука – сфера дослідницької діяльності, що направлена на виробництво знань про природу, суспільство, мислення та те, що включає в себе всі умови і моменти цього виробництва: вчених, наукові заклади, лабораторії тощо.

Знання – продукт суспільної та духовної діяльності людей, виражений у знаковій формі.

Мова – знакова система, що виконує пізнавальну та комунікативну функції в процесі людської діяльності

Форма – спосіб організації елементів змісту.

Світогляд – сукупність принципів, поглядів та переконань, що визначає напрямок діяльності як окремої людини. Так і соціальної групи, або суспільства в цілому.

Продуктивні сили – категорія, що характеризує стан та рівень виробництва матеріальних благ.

Механічна картина світу – модель всесвіту, що пояснює його існування, функціонування та розвиток законами механічної форми руху матерії.

Науково технічна революція – докорінні та якісні зміни, що відбуваються в системі науки і техніки та розповсюджуються на всі компоненти цієї системи та суспільства в цілому.