1. Розробити приблизну програму психологічної реабілітації з урахуванням усіх можливих порушень розвитку для дітей та підлітків з хронічними соматичними захворюваннями.

При важких соматичних захворюваннях у дітей певну роль у виникненні психічних розладів грає спадкова схильність, а також вроджені чинники: токсикоз вагітності у матері, асфіксія в пологах, недоношеність, травми голови, важкі інфекції на першому році життя і т. д. Виявляється достовірний зв'язок між преморбідні особливостями характеру, взаєминами в родині, типом виховання і формами психічних порушень. Патогенний вплив соматичного захворювання на психіку хворих призводить до порушення комунікативних функцій, зміни ігрової діяльності, вираженого психічного виснаження. Патогенний вплив на мозок складається з наслідків ураження внутрішніх органів, кровотеч, інтоксикації, гіпоксії, порушень гомеостазу в цілому. Значними етіопатогенетичними факторами є психотравмуючі обставини пов'язані з хворобою, такі як: усвідомлення і переживання хвороби, госпіталізація, відрив від сім'ї, лікування, уявлення про майбутнє і прогнозі хвороби.

Метою реабілітації дітей, хворих на соматичні захворювання, є профілактика та корекція кризових і психопатологічних реакцій. Безпосереднє завдання - подолати ефекти депривації, а також психологічна корекція переживань, пов'язаних з уявленнями про життя, смерть, майбутнього у хворих дітей. Ефективним методом є індивідуальна психотерапія.

Залежно від психологічного стану, ситуації провідного психологічного синдрому, застосовуються різні методи психотерапії.

Раціональна, роз'яснювальна терапія проводиться у дітей старше 10-11 років при втраті у них віри в одужання, побоюваннях за майбутнє, переживаннях, пов'язаних з обмеженнями, викликаними хворобою. Всі переконання проводяться на конкретних прикладах літератури, випадки з практики, а головне, необхідно звертати увагу хворого на його власні успіхи у важких ситуаціях.

Навіювання наяву проводиться у дітей у віці 5-14 років при тривозі, страхах, відмову від огляду, опорі лікувальним і діагностичним процедурам. Суть навіювання - необхідність проведення медичних маніпуляцій, короткочасність хворобливих відчуттів в даній ситуації. Істотну роль при цьому відіграє апеляція до мужності і силі духу хворого.

Основною метою сімейної психотерапії є підтримка сім'ї в екстремальній ситуації щодо несприятливого життєвого прогнозу захворювання дитини та навчанні сім'ї оптимальному спілкуванню з ним. Завданнями є: зменшення емоційної напруги тривоги, розгубленості ; зменшення почуття провини; оптимізація установок сім'ї на майбутнє; непрямий вплив на хворого дитини через батьків.

          

2. Розробити приблизну програму психологічної реабілітації з урахуванням усіх можливих порушень розвину для дітей та підлітків з порушеннями зорового аналізатору.

Корекційна робота з формування адекватного ставлення до свого дефекту повинна складати невід'ємну частину виховання дітей з порушенням зору. Для досягнення успіхів реабілітолога необхідно: знати можливості дитини з порушенням зору та його досягнення в різних видах дитячої діяльності; коригувати ставлення батьків дитини до її дефекту; вивчати динаміку розвитку дитини, її вихованості, соціалізації; вміти показати дитині шляхи подолання негативних рис характеру та комплексу неповноцінності, викликаних його дефектом; виховувати у дітей почуття власної гідності, самоповаги на основі доцільно організованої діяльності, спрямованої на придбання різних практичних навичок, без яких самостійність і мобільність інваліда по зору неможливі.

Найважливішу роль в реабілітації дітей-інвалідів по зору грає соціально-психологічна адаптація. Її цілі: розвивати комунікативні навички, формувати навички емоційної саморегуляції, вчити долати сором'язливість і підвищувати самооцінку, розвивати навички позитивного мислення, вчити досягати адекватної реакції на свій дефект.

У програму комплексної рабілітації дітей з порушеннями зору можна включати: заняття в сенсорній кімнаті, групові та індивідуальні тренінги, підвищення психічної активності за рахунок стимулювання позитивних емоційних реакцій; розвиток уяви і творчих здібностей за допомогою артерапії; підтримка зусиль батьків з розвитку особистості; налагодження ефективного спілкування дитини з іншими членами сім'ї; навчання батьків (законних представників) методам ігрового взаємодії з дітьми, що мають порушення в розвитку; проведення психопрофілактичної та психокорекційної роботи з членами сім'ї даної дитини.

4 практичне завдання. Приблизна програма психологічної реабілітації дітей та підлітків з інтелектуальними вадами. Мета: діагностика і корекція пізнавальної сфери, емоційно-волоьової сфери, формування позитивних рис особистості та розвиток комунікативної сфери.  Основою програми реабілітації є правильно підібрані методи психологічної допомоги з урахуванням індивідуально-психологічних особливостей дітей і підлітків із проблемами в розвитку, які впливають на динаміку їх розумового й особистісного розвитку. Завданнями психологічної реабілітації в роботі з дітьми з порушеннями інтелекту та психічними захворюваннями є: психологічна діагностика й корекція пізнавальної сфери; психологічна діагностика й розвиток емоційно-вольової сфери особистості; формування позитивних рис особистості та розвиток комунікативної сфери особистості. діагностика й корекція стилю сімейного виховання. формування адекватної самооцінки, самостійності й активності