43. Ігрова терапія як метод психологічної реабілітації дітей та підлітків.

Ігрова терапія – метод психотерапевтичного впливу на дітей та дорослих з використанням гри. В основі різних методик, що описуються цим визначенням, лежить визнання того, що гра сильно впливає на розвиток особистості. У сучасній психокорекції дорослих гра використовується у груповій психотерапії та соціально орієнтованих тренінгах, як окремі вправи, завдання на невербальну комунікацію, розігрування різних ситуацій. Гра сприяє створенню близьких відносин між учасниками групи, знімає напругу, тривогу, страх перед оточуючими, підвищує самооцінку, дозволяє перевірити себе в різних ситуаціях спілкування, знімає страх соціально значимих переслідувань.Розрізняють різновиди ігротерапії :Недирективная ігрова психотерапія - Являє собою спонтанну гру в добре оснащеній ігровій кімнаті , при створенні безпечних психотерапевтичних умов.В директивна ігротерапії дорослий – центральна особа в грі – бере на себе функції організатора гри, інтерпретації її символічного значення. Для такого підходу характерні заздалегідь розроблені плани гри, чіткий розподіл ролей, з'ясування усіх конфліктних ситуацій. Поведінкова ігрова психотерапія - Основне завдання терапевта в ній - навчання тому, як правильно грати свої соціальні ролі.Ігрова психотерапія виявилася ефективною при вирішенні найрізноманітніших дитячих проблем :• при невротичних і протікають по типу соматичних розладах у дітей;• для поліпшення емоційного стану дітей після розлучення батьків;• для зниження тривоги у госпіталізованих дітей ;• для полегшення стану при психосоматичних захворюваннях(бронхіальній астмі, виразковій хворобі шлунка і 12 -палої кишки);• для ослаблення агресивності в поведінці ;• для корекції емоційного стану дітей, які зазнали насильству або живуть в умовах психічної напруженості ( « занедбані » діти) і т. д.Ігрова психотерапія: • допомагає у встановленні діагнозу; • допомагає у встановленні контакту між психотерапевтом і дитиною-пацієнтом; • дає можливість для роботи з механізмами психологічного захисту дитини (що відіграють важливу роль у розвитку емоційних і поведінкових розладів); • допомагає словесному вираженню почуттів; • допомагає дитині висловити неусвідомлювані конфлікти і тим самим зменшити емоційне напруження; • розширює коло інтересів дитини.

44. Арт-терапія як метод психологічної реабілітації дітей та підлітків.

Арт-терапія – напрямок психотерапії, який об’єднує низку специфічних методів, що використовують засоби мистецтва для поліпшення емоційного стану, психічного та соматичного здоров’ я. В арт-терапії застосовуються такі різновиди терапії як : малювання, ліплення, музикотерапія, танцювальна терапія та інші.Розрізняють:Активну арт-терапію – коли людина займається певним видом мистецтва, створюючи щось в символічній формі.(танець, малюнок, скульптуру та ін..)Пасивна арт-терапія, коли людина виступає в ролі споглядальника чужих творів, має інший механізм впливу - емоційний.До арт-терапевтичного методу входить безліч різновидів таких як: ізо- терапія, музикотерапія, драмо терапія, танцювальна терапія та інші.Основними завданнями при арт-терапевичній роботі з дітьми та підлітками з проблемами психічного здоров’я є:1. Усунення або послаблення симптомів, які є у пацієнтів, що пов'язані як з самим психічним захворюванням, так і з їхньою реакцією на нього, оптимізація їх психічного стану та соціального функціонування. А також досягнення седативного та активізуючого ефектів під час занять творчістю, які мають як психотерапевтичну, так і психопрофілактичну спрямованість.2. Досягнення більш високого рівня психосоціальної адаптації пацієнтів. Під цим мається на увазі, по-перше, досягнення пацієнтами кращого розуміння особливостей свого стану, причин та механізмів розвитку хвороби. По-друге, мається на увазі формування у пацієнтів навичок активної саморегуляції. Сюди входить розвиток у клієнтів здатності виражати свої почуття та думки як у вербальній, так і невербальній формі. Важливим компонентом психосоціальної адаптації є зміцнення у пацієнтів почуття "я", вдосконалення в них здібності до прийняття самостійних рішень, формування в них стійкої системи соціально-значущих зв'язків, інтересів і захоплень і т. д. Переважно невербальний характер арт-терапії, що дозволяє пацієнтам висловлювати свої найскладніші почуття, які важко виразити вербально, та які в іншому випадку можуть «виплескуватися» в поведінці;

45. Альтернативні методи психологічної реабілітації дітей та підлітків з порушеннями розвитку.Зоотерапія  є одною з видів терапії, яка включає в себе використання тварин, як засіб для лікування. Мета такої терапії полягає у поліпшенні соціальних, емоційних, або когнітивних функцій пацієнта. Прихильники стверджують, що тварини можуть бути корисні для навчальня та збільшують мотивацію до життя її учасників. Терапевт, який приносить із собою домашню тварину може виконувати роль посередника між твариною і пацієнтом, вказуючи на безпечність тварини. До неї відносяться такі видв терапії як:Каністерапія – це метод лікування та реабілітації за допомогою спеціально тренованих собак. Застосовується як допоміжна психотерапевтична методика при роботі з пацієнтами, які важко йдуть на контакт, допомагає розвитку емоційних, розумових здібностей, а також розвитку рухових функцій. Каністерапія застосовують для поліпшення стану дітей хворих аутизмом, синдромом Дауна, церебральним паралічем (ДЦП), які страждають олігофренією. У дітей поліпшується координація рухів, зменшується спастичність, поліпшується пам'ять.Дельфінотерапія метод лікування, заснований на спілкуванні з дельфінами. Прибічники терапії вважають, що спілкування з дельфінами допомагає стабілізувати психоемоційний стан людини, зняти психологічне напруження, пацієнт заспокоюється, швидко знаходить вихід із кризової ситуації. Іпотерапія (від грецького слова «гіппос» — кінь) — метод лікування, заснований на взаємодії людини зі спеціально навченим конем, адаптованим до можливостей хворого в опануванні верхової їзди. Часто використовується для дітей з порушеннями опорно-рухового апарата.Також до альтернативних методів впливуналежить:

Арт-терапія – напрямок психотерапії, який об’єднує низку специфічних методів, що використовують засоби мистецтва для поліпшення емоційного стану, психічного та соматичного здоров’ я. В арт-терапії застосовуються такі різновиди терапії як : малювання, ліплення, музикотерапія, танцювальна терапія та інші;Психогімнастика – спеціальні вправи, які часто супроводжуються музикою, направленні на здійснювати психотерапевтичний впив на різні сторони психіки клієнта;Гіпноз та гіпносугестивна психотерапія - представляє собою метод психотерапії, який використовує гіпнотичний стан у лікувальних цілях.Тілесно-орієнтована психотерапія називається групапсихотерапевтичних методів, орієнтованих на вивчення тіла, усвідомленняклієнтом тілесних відчуттів, на дослідження того, як потреби, бажанняі відчуття проявляються в різних тілесних станах, і на навчанняреалістичним способам вирішення проблем у цій галузі.

46. Заходи і прийоми психологічної підтримки найближчого соціального оточення дитини - інваліда, вимоги до їх ефективності.Проте головна роль в цьому процесі поза сумнівом належить психологу. Психолог розробляє конкретні заходи, спрямовані на психологічну підтримку батьків, залежно від наявних проблем сімейного виховання хворої дитини. Заходи :1. Переконання у вступі батьків дітей-інвалідів до клубів, асоціації або інші батьківські організації. Спілкування батьків дітей-інвалідів один з одним припускає взаємну підтримку, обмін інформацією, організацію сумісного дозвілля, надання пасивної матеріальної допомоги і т.д. Особливо важливим є створення таких асоціацій для батьків дітей з важкими фізичними і психічними дефектами. Ефективність підтримки визначається активним включенням батьків, особливо батьків (чоловіків), в процес реабілітації дитини. 2. Основними психотехнічними прийомами психологічної підтримки є батьківські семінари.Основна задача батьківських семінарів — розширення знань батьків про психологічні особливості їх дитини, психології виховання і психології сімейних відносин. Крім того, на семінарах підвищується не тільки інформованість батьків про дитину, а головне — це зміна відношення батьків до проблем дитини і задач виховання хворої дитини. Як специфічний спосіб психологічної підтримки, батьківський семінар складається з декількох спеціальних прийомів.Лекційні прийоми, в процесі яких психолог повідомляє батькам потрібну психологічну інформацію. Психолог зобов'язаний спеціально підібрати теми, стосовно інтересів і системи переживань учасників семінару. Групова дискусія є найдоцільнішою формою батьківських семінарів. Мета дискусії — сумісне вироблення оптимального підходу до тієї або іншої життєвої ситуації, підвищення мотивації батьків, їх залученості у вирішення обговорюваних проблем. Окрім групової дискусії доцільно використовувати дискусії по «важких ситуаціях». Цей прийом спрямований на організацію творчого підходу батьків до виховання хворої дитини. Психолог пропонує батькам обговорити випадок з його практики. Групова взаємодія батьків хворих дітей гармонізує не тільки батьківські, але і подружні взаємостосунки, а також сприяє розвитку особистісного зростання самих батьків.Ефективність психологічної підтримки батьків оцінюється по суб'єктивних (звіти батьків) і об'єктивних(емоційний стан самої дитини) параметрах.Ефективність психологічної підтримки в значній мірі залежить не тільки від рівня професійної кваліфікації психолога, а також від його особистісних особливостей. Психолог, що працює з дітьми з проблемами в розвитку і їх батьками повинен мати наступні якості:глибокий інтерес до людей і терпіння в спілкуванні з ними;емоційна стабільність і об'єктивність;сенситивність;повага до прав інших людей;проникливість;усвідомлення професійного обов'язку і ін.Важливою якістю психолога є його особистісна і соціальна зрілість. Особистісна зрілість — це коли сам успішно вирішуєш свої життєві проблеми, відвертий, терпимо і щирий по відношенню до людей. Соціальна зрілість — це здатність допомогти іншим людям ефективно вирішувати їх проблеми.Величезну роль в ефективності психологічної підтримки батьків грає створення різноманітних форм групової взаємодії батьків і інших членів сім'ї дитини. Необхідно, щоб сам процес психологічної підтримки був безперервним, комплексним, та висував високі вимоги до особистості фахівця-психолога.

Практичне завдання

1. Розробити приблизну програму психологічної реабілітації з урахуванням усіх можливих порушень розвитку для дітей і підлітків з хронічними соматичними захворюваннями.

2. Розробити приблизну програму психологічної реабілітації з урахуванням усіх можливих порушень розвитку для дітей і підлітків з порушенням зорового аналізатора.

3. Розробити приблизну програму психологічної реабілітації з урахуванням усіх можливих порушень розвитку для дітей і підлітків з порушенням слухового аналізатора.

4. Розробити приблизну програму психологічної реабілітації з урахуванням усіх можливих порушень розвитку для дітей і підлітків з інтелектуальними вадами.

5. Розробити приблизну програму психологічної реабілітації з урахуванням усіх можливих порушень розвитку для дітей і підлітків з порушенням опорно-рухового апарату.

6. Розробити приблизну програму психологічної реабілітації з урахуванням усіх можливих порушень розвитку для дітей і підлітків з порушенням емоційно-вольової сфери.

7. Розробити приблизну програму психологічної реабілітації з урахуванням усіх можливих порушень розвитку для дітей і підлітків з порушенням міжособистісної взаємодії.

8. Розробити приблизну програму психологічної реабілітації для дітей і підлітків для подолання страхів.

9. Розробити приблизну програму психологічної реабілітації для дітей і підлітків для подолання тривоги.

10. Розробити приблизну програму психологічної реабілітації для дітей і підлітків для подолання агресії.

11. Розробити приблизну програму психологічної реабілітації для дітей і підлітків для подолання гіперактивності.