34.Значення психологічної роботи з сім'єю дитини яка має порушення розвитку.

Психологіческій тренінг являє собою поєднання багатьох прийомів індивідуальної і групової роботи, націлених на формування нових психологічних умінь і навичок. В даний час мети проведених тренінгових програм розширювалися, і тренінг перестав бути тільки областю практичної психології, зайнявши гідне місце в соціальне місце в соціальній роботі, системі освіти. Освітні тренінги для батьків спрямовані перш за все на розвиток умінь і навичок, які допомагають сім'ям управляти своєї мікросередовища, ведуть до вибору конструктивних життєвих і конструктивного взаємодії. В освітніх тренінгах активно використовується, наприклад, індивідуальні вправу на управління своїм тілом, емоціями; рольові ігри в малих групах; система домашніх завдань, виступів, дискусій; прийоми арттерапії, ігротерапії, перегляд відеоматеріалів та ін

Тренінг є одним з найперспективніших методів вирішення проблеми психолого-педагогічної освіти батьків. Ця проблема не втрачає своєї актуальності протягом останніх років. Особливо гостро вона коштує у відношенні батьків-інвалідів. Для того щоб тренінг одержав визнання і був успішним, він повинен бути максимально цілеспрямованим і інтенсивним; нові зусилля і навички повинні формуватися поступово з наданням широких можливостей для їх закріплення. Одним з провідних факторів, що забезпечують соціальну адаптацію дітей-інвалідів та батьків, які виховують дітей-інвалідів, є їх соціально-педагогічна підтримка. Вона акцентує основну увагу і зусилля на вироблення у дитини і батьків нової системи цілей і цінностей, сприяє їх вільної самоактуалізації та самореалізації. За умови розвитку і збагачення особистості за рахунок зростання самостійності і відповідальності в міжособистісних відносинах, уміння оптимально співвіднести власні інтереси з інтересами групи, інвалід зможе сам приносити користь своїм близьким і суспільству в цілому, що сприятиме його особистісної та соціальної адаптації. Таким чином, при певних підходах до реалізації соціально-педагогічної підтримки діти-інваліди можуть стати соціально-активною групою населення. Соціально-педагогічна підтримка дітей-інвалідів та батьків, які виховують їх, сьогодні офіційно визнається одним з найважливіших компонентів соціальної діяльності суспільства. Вона полягає у визначенні педагогічного прогнозу при розробці тих чи інших законопроектів, програм, заходів, спрямованих на забезпечення і реалізацію прав дітей-інвалідів; здійснює всю соціальну роботу з ними і з їхніми родинами на основі принципів проектування педагогічно доцільних відносин в соціумі, використання в практиці форм і технологій, заснованих на фундаментальних, педагогічних закономірностях і сприяють особистісному розвитку, самовиховання, самореалізації, створенню комфортної середовища проживання в соціумі; припускає доцільну систему суспільної допомоги підростаючому поколінню в його соціального життя. На основі аналізу психолого-педагогічних досліджень Т.Вейса, А.Р. Маллер, Е.М.Мастюкова, Н.С.Моровой та ін ми визначили, що соціально-педагогічна підтримка - це процес, спрямований на сприяння дітям-інвалідам та їх близьким в подоланні їх важкій життєвій ситуації, спонукання їх до активної самодопомоги, особистісного розвитку, самореалізації в суспільстві. Соціально-педагогічна підтримка здійснюється з метою допомогти інвалідам досягати і підтримувати оптимальну ступінь участі в соціальних взаємодіях, членів суспільства, перешкодити вродженому або набутому дефекту зайняти центральне місце у формуванні та становленні особистості, дати можливість дітям так організувати свій спосіб життя, щоб розвинути інші здібності і тим самим компенсувати інвалідність. З висунутої мети випливають такі завдання, які соціальний педагог і батьки повинні вирішити: 1) виховати у дітей-інвалідів суспільну активність, ініціативу, готовність до життя; 2) формувати у них особистісні якості (емоції, почуття, моральність на основі засвоєння культури і цінностей свого народу, культури здоров'я, спілкування і поведінки, культури

проведення вільного часу); 3) інтегрувати дітей-інвалідів у суспільство здорових людей. В процесі соціалізації, і зокрема соціальної адаптації дітей-інвалідів, соціально-педагогічна підтримка допомагає їм набувати ті якості, які необхідні для життєдіяльності в суспільстві, опановувати соціальною діяльністю, соціальним спілкуванням і поведінкою, здійснювати соціальне становлення особистості

35.Особливості психологічного реагування дітей і підлітків на фізичне жорстоке ставлення до них. фізичне насильство - це будь-яке невипадкове нанесення тілесного ушкодження. Фізичні ознаки: зміни на шкірі( подряпити, сліди ударів, гематоми, певний тип опіків або рубців після них, сліди укусів). Пошкодження кісток або м'яких тканин включаючи закриті переломи, крововиливи в сітківку ока. Психологічні ознаки:наявність стресових синдромів, характерний вираз обличчя «погляд косулі», наявність в поведінці рефлекторних жестів і поз захисту на різкий рух або звук, загалом дитина має забитий вигляд, демонструє замкнутість, дратівливість, низька самооцінка. У дошкільному віці діти прагнуть приховати об’єктивну причину своїх пошкоджень і травм, відсутність друзів, страх повертатись додому після школи, дивні харчові вподобання. У підлітковому віці втечі з дому, суїцид альні спроби, зловживання психоактивними речовинами та можливі інші форми залежності. Такі діти виробляють агресивну модель поведінки демонструючи садиські схильності, у випадку якщо пригнічуються або заперечуються власні почуття може сформуватися саморуйнівна поведінка. Часто відсутні контроль над власною імпульсивністю і відсутня довіра до людей.

36. Особливості психологічного реагування дітей і підлітків на сексуальне насильство над ними. сексуальне насильство(посягання, розбещення) залучення залежних незрілих дітей і підлітків до секс. активності яку вони не повністю усвідомлюють на яку не можуть дати згоди або яка порушую соц. Табу на сімейні ролі. Молодший шк.вік амбівалентні почуття по відношенню до дорослих, труднощі у визначенні рольової поведінки, страх, почуття сорому, огиди, недовіри до світу з боку повед., відмежованість, агресія, мовчазність або несподівана балакучість, сексуальні ігри з іншими дітьми, поруш апетиту та сну. У підлітковому все вище +депресія, диссоціативні епізоди(почуття втрати почутів), ізоляція, маніпулювання іншими дітьми з метою отримання секс. Задоволення. Як правило діти у випадку неотримання кваліфікованої допомоги маюьб порушення секс розвитку(гіперсексуальність або панічне уникнення секс стимулювань) поруш статево ролевої ідентифікації, мускуліність дівчат, феміність хлопців.

37. Особливості психологічного реагування дітей і підлітків на зневагу їхніми потребами. Моральна жорстокість- відсутність з боку батьків\опікунів елементарної турботи про дит внаслідок чого поруш емоц стан і зяв загроза здоровю або розвитку( відсутність адекватного віку і потреб харчування, одягу, житла, освіти, мед допомоги) відсутн6ість належної уваги і турботи внаслідок чого дит може стати жертвою нещасного випадку, залучення до вживання психоакт речовин і здатність до правопорушень. Це не стосується тих ситуацій коли брак турботи виникає внаслідок хв., бідності або недосвідченості батьків, викликані наслідками стихійних бід і соц..потрясінь. В раньому віці затримка психомовленєвого і фіз. Розвитку, втрата здатності розвиватися в більш старшому віці схильність до фіз. Травм, отруєнь внаслідок нещасних випадків.

38. Особливості психологічного реагування дітей і підлітків на психологічне насильство над ними. Психологічне насилля – періодичний, тривалий або постійний психологічний вплив батьків та інших дорослих на дитину, що призводить до формування в неї патологічних рис особистості або гальмує її особистий розвиток. Виділяють: психологічну зневагу-систематична нездатність батьків або опікунів забезпечувати необхідну підтримку, увагу, псих. Захист, відсутність прихильності до дит. Психологічне протиставлення-хронічні дії які здійснюються дорослими з метою знущання з дит. Приниження, образи, залякування, висміювання:відкрите не прийняття і постійна критика дитини; образа дит і приниження її гідності, навмисна фіз. Або соц. Ізоляція дитини, висування до дит надмірних вимог не відп. Віку або можливостям, брехня і невиконання дорослими обіцянок, одноразовий грубий псих вплив, що викликає у дит психотравми.

39. Особливості посттравматичного стресового розладу (ПТСР) у дітей та підлітків Посттравматичний стресовий розлад (ПТСР) виникає як відстрочена у часі і/або затяжна реакція на стресову подію або критичну ситуацію (короткочасну або тривалу) загрозливого або катастрофічного характеру.Наслідком таких ситуацій можуть бути різні порушення, зазвичай їх розділяють на групи: гострі ПТСР (тривалістю менше трьох місяців), хронічні (тривалістю 3 місяці і більш) і відстрочені (що виявляються принаймні через 6 місяців після пережитого стресу).Посттравматичні порушення характеризуються:-повторенням травматичного переживання в думках, снах і спогадах;-ослабленням зв'язків з життям, що виявляється в забороні емоцій, почутті відірваності від інших і зменшенні активності в значущих видах діяльності;-виникненням і розвитком психосоматичних симптомів (порушення сну, розлади пам'яті).Специфічно дитячих особливостей ПТСР немає, але є вікова специфіка, що виявляється в тому, що на різних вікових етапах на перший план виходять ті або інші симптоми ПТСР.Нижче приводиться зразковий перелік стресових реакцій і посттравматичних розладів у дітей. 1. Нічні кошмари — часті пробудження під час сну внаслідок кошмарних снів. Початком зазвичай буває пронизливий панічний крик, інтенсивний страх. При цьому зміст снів може сам по собі стати джерелом нового значного стресу для дітей.2.Страх розлуки — різке підвищення тривожності, що виникає як реакція на зниження турботи з боку близьких. Особливо часто зустрічається у дітей старшого дошкільного віку.3.Порушення здібності до реактивної прихильності – нездатність переживати почуття прихильності до людей, що піклуються, слідством чого є руйнування соціальних навичок. Особливо характерний для дітей молодше 5 років.4.Специфічні страхи (ізольовані фобії) — срах якихось конкретних чинників (вони завжди пов'язані з травмою, але цей зв'язок не завжди очевидний для зовнішнього спостерігача).5. Панічні атаки — спалахи інтенсивного неспокою, що виникають без яких-небудь зовнішніх, зрозумілих спостерігачеві причин. Найчастіше зустрічаються у підлітків.Посттравматичний стресовий розлад протікає по-різному в різних віках. Дітям, які пережили психологічну травму, достатньо важко зрозуміти, що з ними відбулося. Це перш за все пов'язано з їх віковими особливостями, їм не вистачає соціальної і психологічної зрілості. Дитина не в змозі усвідомити того, що відбувається, вона просто запам'ятовує саму ситуацію і свої переживання в цю мить.

40.Психологічний вплив як основний метод психологічної реабілітації. Психологічний вплив-вплив який має зовнішнє по відношенню до адресата походження і будучи відображеним ним призводить до зміни псих регуляторів конкретної активності людини, результатом може бути зміна ступеня вираж сприяє значущості до суб’єкта різних проявів активності.Класифікація псих. впливів: 1.довільний\мимовільний 2.прямий\непрямий 3.безпосередній\опосередкований 4.явний\прихований 5.за тривалістю впливу(довгостроковий\короткостроковий)Засоби псих.впливу:1.зов впливи різної модільності (подразнення різних аналізаторів) 2.вербальний вплив(як лінгвістичний так і пара лінгвістичні механізми) 3.засоби невербальної комунікації(виразні рухи, тембр і динамічний характер мови) 4.регуляція рівня задоволення потреб людини+залучення її спец чином в організацію діяльності.

41. Особливості психотерапії у контексті психореабілітаційних заходів.

В контексті психореабілітації використовують психотерапію – комплекс лікувальних впливів за допомогою психологічних заходів на психіку клієнта, а через неї на весь його організм з метою усунення хворобливих симптомів і зміни ставлення до себе, власного стану та оточуючого середовища.Загальні правила психотерапії дітей та підлітків в контексті психореабілітації:Індивідуальний підхід з урахуванням віку і провідного виду діяльності;Пам’ятати про варіабельність рівня нормального розвитку в дитячо-підлітковому віці;Обмеження у використанні інсайт орієнтованих та інтроспективних методик;Необхідність створення з дітьми психотерапевтичного альянсу;Не засуджувати та не моралізувати;Підтримка потреби у спілкуванні з однолітками;Збереження нейтральності та відсутність критико щодо батьків та однолітків;Необхідність пам’ятати про компонент перенесення;Необхідність враховувати в своїй роботі різноманітність характерів учасників процесу, демонструвати гнучкість, проникливість і творчість.Необхідність уникати шаблонності і використовувати всю різноманітність психотерапевтичних методик + комплексний підхід.

42. Види психотерапевтичного впливу в дитячо-підлітковому віці.Основні психотерапевтичні методики, які застосовують в психореабілітації:Ігротерапія – метод психотерапевтичного впливу на дітей та дорослих за допомогою гри. Гра сприяє створенню сприятливого психологічного клімату між учасниками, знімає напруження, тривогу, страх, підвищую самооцінку. За допомогаю гри можна змоделювати велику кількість ситуацій, які наближені до реальних життєвих ситуацій.Гіпноз та гіпносугестивна психотерапія - представляє собою метод психотерапії, який використовує гіпнотичний стан у лікувальних цілях.Арт-терапія – напрямок психотерапії, який об’єднує низку специфічних методів, що використовують засоби мистецтва для поліпшення емоційного стану, психічного та соматичного здоров’ я. В арт-терапії застосовуються такі різновиди терапії як : малювання, ліплення, музикотерапія, танцювальна терапія та інші.Казко-терапія – метод психотерапевтичного впливу в ході якого активно застосовують казки. Процес утворення зв’язків між казковими подіями і поведінкою в реальному житті; процес перенесення казкового сенсу до реальності. Психогімнастика – спеціальні вправи, які часто супроводжуються музикою, направленні на здійснювати психотерапевтичний впив на різні сторони психіки клієнта;Ізотерапія – різновид арт-терапії. Але якщо арт-терапія передбачає психотерапевтичний вплив за допомогою занять всіма видами мистецтва, то ізотерапія передбачає психотерапевтичний вплив за допомогою малювання.Холдінг-терапія – метод психотерапії, який передбачає тісну тілесну взаємодію утримання в обіймах. В західних країнах набув широкого використання при роботі з дітьми аутистами.Групова психотерапія – метод психотерапії, при якому одночасно надається допомога групі клієнтів, за допомогою групової динаміки для вирішення емоційних, особистісних, поведінкових та ін. проблем.