28. Вплив хронічного соматичного захворювання на психічний розпиток дитини підліткового віку.

До пубертатного періоду скарги дітей формулюються більш чітко, з'являється почуття свідомості хвороби. У цьому віці значно підвищується готовність до іпохондричним переживань, що обумовлюється характерним для цього вікового періоду посиленням інтеро-і пропріоцептивної імпульсації і гормональною перебудовою. Поступово з віком соматичне захворювання може зробитися додатковим психотравмируючим фактором. У зв'язку з хворобою, в тому числі як реакція на наявні зовнішні прояви, можуть виникати дісморфофобіческіе і дісморфоманіческій розлади, явища нервової анорексіі.Прі тривалому і несприятливому перебігу хвороби можливі відхилення у формуванні особистості (невротичні та патохарактерологические), що отримали назву "аномальний розвиток особистості" . При цьому у дитини спостерігаються стійкі астенічні розлади, на тлі яких виникають істероїдні, істерозбудливі, ананкастного, епілептоідние риси характера. У випадку останніх двох варіантів патологічного розвитку особистості у дітей відзначається акуратність до педантизму у виконанні лікарських призначень і умов режиму. У підлітків буває період, коли навколишнє сприймається безпосередньо, вони прямолінійно слідують розпорядженням і догмам. Надалі з віком і за сприятливого перебігу захворювання ці риси зазвичай мають тенденцію до пом'якшення. При хронічних захворюваннях, коли настає затримка розвитку, цей період може дещо затягуватися, приймати більш виражений характер і зробитися одним із проявів особистісних особливостей.

29. Особливості психічного розвитку при інтелектуальних порушеннях.

Характеризуючи загальний психічний розвиток розумово відсталих дітей можна відмітити, що недорозвинення пізнавальної діяльності пов'язане з дефектами мови, що виражається в обмеженні активного словника в порівнянні з пасивним. Пасивна увага більш підлягає зберіганню, ніж активна і довільна. Механічна пам'ять задовільна в порівнянні із смисловою пам'яттю. Недостатність мови, емоцій, пам'яті виявляється менше, ніж недорозвинення мислення. Недорозвинення пізнавальної діяльності приводить до специфічних порушень вольової сфери особистості в цілому. Особливістю емоційної сфери є недорозвинення складніших диференційованих емоцій.Розкриваючи особливості психомоторики детей-олігофренів можна зазначити, що тип рухової недостатності при різних клінічних формах олігофренії неоднаковий і залежить від багатьох чинників: місця ураження мозку, рівня інтелекту і таке інше. Рухові прояви глибоко розумово відсталих дітей відображають недостатність психологічної організації рухів. Порушення дрібної моторики особливо характерне при олігофренії, оскільки проекційна зона руки в корі головного мозку займає найбільшу площу.Розглянемо класифікацію психічного недорозвитку Д. М. Ісаєва (1982), який виділяє чотири основні форми: астенічну, атонічну, дисфоричну та стенічну 1. Астенічна форма характеризується неглибоким порушенням інтелекту. У структурі інтелектуального дефекту в дітей спостерігається порушення шкільних навичок, які діагностуються, як правило, на початку шкільного навчання. У ранньому дитинстві й у дошкільні роки батьки таких дітей не помічали відставання в їхньому розумовому розвитку. У більшості з них спостерігалися недорозвинення мови й емоційно-вольова нестійкість. У структурі інтелектуального дефекту цієї групи дітей переважали недорозвинення зорово-просторових функцій, труднощі встановлення послідовних умовиводів у розповідях, знижений рівень узагальнень.2. Атонічна форма. Поряд з інтелектуальною недостатністю різного ступеня глибини в дітей із цією формою психічного недорозвинення спостерігається аспонтанність, бідність, невиразність емоцій. Це проявляється в зниженій потреби в емоційних контактах і міжособистісних комунікаціях. Окрім того, на тлі розумової відсталості в дітей цієї групи спостерігається виражена нездатність до психічного напруги, що проявляється в надмірному відволіканні, у руховому занепокоєнні і таке інше.3. При дисфоричній формі психічного недорозвинення в дітей на тлі розумової відсталості спостерігається виражена афективна напруженість.4. Стенічна форма психічного недорозвинення характеризується нерівномірним розвитком інтелектуальних, мнемічних і емоційно-вольових процесів. У хворих яскравіше виражені й стійкі спонукання й потяги, що сприяє формуванню в них завзятості в подоланні виникаючих перешкод.Таким чином, ядерним симптомом при психічному недорозвитку є порушення мислення, яке негативно впливає на розвиток всіх інших психічних функцій.

30. Особливості психічного розвитку при порушеннях опорно-рухового апаратуУ якості гіперкомпенсаторних механізмів при ДЦП часто формуються або пасивно захисні психогенні реакції, або агресивно захисні. При спастичній диплегії найбільш притаманні інтравертовані риси характеру: лякливість, схильність до страхів, любов до ↑ уваги, яка гарантує безпеку. При гіперкінезах характерні екстравертовані риси – комунікатив., легка збудливість, емоц. нестійкість, запальність. У ряді випадків у підлік.-юнацьому віці при ДЦП спостерігают. масковані депресії, яка нагадує невротичну: відсутня рухова загальмов., часто у висловлюв. не простежуєт. зв'язок із основним захворюван., порушення сну, іноді дратівливість і плаксивість. Можуть формуватись суїцидальні тенденції – найчастіше через переживання самотності, почуття відторгнен. через неможливість приймати учать у рухливих видах діял-сті, переживання загрози втрати батьків.любові, зовнішні дефекти (яскраво виражені).

31. Особливості психічного розвитку при порушеннях зорового аналізатораУ віці 3-5 р. часто виникають окремі невротичні симптоми (нічні страхи, енурез, порушен. апетиту), які на початок шкільн. навч. можуть поглиблюв. внаслідок гіперопіки й усвідомлен. власного дефекту. В дошкільн. віці спостеріг. боязливість, нерішучість, плаксивість, схильність до фантазув., відмежуван. від дит.колективів, іноді ↑ дратіливість, впертість, образливість. Внаслідок негатив. переживань через вступ у школу, формуют. розлади сну і апетиту, астенія, дизсомнія + насторожлив., ↑ образлив. і вразлив., плаксив., малорухлив. Як психолог. захист у підлітк. віці виникають прояви педантичн., прагнення суворо дотримуват. правил розпорядку і виконуват. режим дня; високий рівень розвитку моральності й справедлив. + виразна реакція на свій дефект, що виявляєт. у невпевненості і побоюванні у власних можливостях й за майбутнє, в егоцентризмі і егоїзмі/зарозумілості. Вимушене перебув. у товаристві зрячих сприяє виникн. аутистич. тенденцій із зануренням людини у світ власних переживань.

32. Особливості психічного розвитку при порушеннях слухового аналізатора↓ слуху в зрілому віці може спровокув. різні порушення, які залежать від гостроти порушення й від реморвідних (тобто до захворюв.) особист. характер-тик хворого: або гіпер- , або гіпогнозогнозичні. Гіпер- начастіше розвиваєт. при гострому розвитку патолог. процесу і значній чи повній втраті слуху (порушення встановл. контактів, виникає стан стресу, розлади адаптації),а це призводить до тривоги, страх перед майбутнім, ↑ дратівлив., образлив., депресивн. Поступове порушення слуху й помірне ↓ його часто або не призводить до порушень психіки хворих, або викликає гіпогнозогнозію. Також притаманні сенситивні ідеї-ставлення, які можуть прогресув. до марення туговухих ( це призводять такі чинники як ↓ слуху + несприятлива психо-соц. ситуація + особист. особливості хворого).

33. Роль батьків у формуванні реакцій на хворобу у дитиниОсновними факторами, які впливають на відношення дітей до хвороби, є вік, темперамент, відносини в родині, тип виховання й реакції батьків на хворобу дитини. У сім'ях, які виховують дитину з обмеженими можливостями, виникають суттєві якісні зміни, які проявляют. на психолог., соматичн. та соц. рівні. Психолог.рівень пов'язаний з процесом усвідомлення батьками факту народження дитини з обмеженнями. Поступові фази розгубленості, страху, шоку, депресії, і нарешті, прийняття діагнозу про народження дитини з функціональними обмеженнями складають певне психологічне поле, яке впливає на сприйняття та прийняття власної дитини сім'єю. На соматичн. рівні зміни в сім'ї торкаються стану здоров'я матері та інших членів сім'ї. Хвилюв. матері часто проявляют. в різних соматич. захворюв., астенічних та вегетатив. розладах. Соц. рівень змін в сім'ї проявляєт. у взаємовідносинах з оточуючими. Такі сім'ї стають вибірковими в контактах чи максим. їх обмежують. Така позиція провокує некритичність батьків. відношення, неприйняття індивід-ності дитини та створює гіперопіку чи авторитар.стилі виховання.  Стилі виховання: демократичний, авторитарний, гіпо-/гіперпротекція, виховання в атмосфері культу хвороби, емоц. знехтування/холодність та виховання поза родиною (дит.будинки, школи-інтернати).