5. Предмет вивчення реабілітації.

Психологічна реабілітація – це система медико-психологічних, педагогічних, соціальних заходів, спрямованих на відновлення, корекцію або компенсацію порушених психічних функцій, станів, особистісного й соціально-трудового статусу хворих та інвалідів, а також осіб, які перенесли захворювання, зазнали психічної травми в результаті ризької зміни соціальних відносин, умов життя і т.п. Це система, яка спрямована на відновлення особистості вцілому, збереження соціальної значущості людини та її соціального статусу.

6. Основні категорії реабілітації. Адаптація.

До основних категорій реабілітації відносяться: адаптація, компенсація, соціалізація, абілітація.

Адаптація – в широкому розумінні це процес пристосування людини до нових умов існування.

Види адаптації:

Фізіологічна – пристосування організму до навколишнього середовища та до нових умов спілкування (напр. почервоніння шкіри при спілкуванні з незнайомцем)

Психологічна – пристосування психіки до нових умов розвитку

Соціальна – пристосування поведінки до нових соціальних вимог та умов

Психофізіологічна – залежність вегетативних реакцій від психічних станів.

Соціально-психологічна – пристосування до умов функціонування в групі, що передбачає зближення цілей і ціннісних орієнтацій групи та індивіда, засвоюваних ним норм, традицій групової культури, а також входження в ролеву структуру групи.

Показники адаптованості: задовільний стан здоров’я, добре самопочуття, психічна рівновага, задоволеність собою та стосунками з оточуючими тощо.

7. Основні категорії реабілітації. Компенсація.

До основних категорій реабілітації відносяться: адаптація, компенсація, соціалізація, абілітація.

Компенсація – це відновлення, заміщення недорозвинених або пошкоджених функцій шляхом використання збережених, або перебудови частково порушених функцій. Види компенсації: внутрішньосистемна, міжсистемна. Рівні компенсації:

Біологічний – автоматичний неусвідомлений процес на рівні розвитку людини як живого організму.

Психологічний – відбувається переважно с залученням свідомості, волі, особистісних властивостей для збереження позитивного ставлення до себе та самоповаги (копінгстратегії та механізми психологічного захисту.

Соціально-психологічний – пов’язаний з міжособистісними стосунками людей в найближчому оточенні, рівень соціально-психологічного благополуччя, при якому найважливішим є почуття підтримки, захищеності, потрібності. Це благополуччя тісно пов’язане з поняттям якість життя (задоволеність у всіх сферах життєдіяльності, здатність вирішувати проблеми та долати перешкоди, можливість самореалізовуватись і можливість знаходитись у фізичній та психічній рівновазі з природою, соціумом та самим собою).

Соціальний – пов’язаний з мікросоціальними умовами існування (соціально-економічний рівень життя).

8. Основні категорії реабілітації. Соціалізація.

До основних категорій реабілітації відносяться: адаптація, компенсація, соціалізація, абілітація.

Соціалізація – в широкому значенні – процес становлення особистості на основі засвоєних нею елементів культурних і соціальних цінностей. З психологічної точки зору – це процес формування особистості в певних умовах, засвоєння нею соціального досвіду під час якого людина перетворює цей досвід у власні цінності та орієнтації та вибірково залучає до своєї системи поведінкових норм і шаблони прийняті в суспільстві або групі.

Первинна соціалізація, або стадія адаптації (від народження до підліткового періоду) – дитина засвоює соціальний досвід некритично, адаптується, пристосовується, наслідує.

Стадія індивідуалізації (від підліткового до юнацького віку) – з'являється бажання виділити себе серед інших, характеризується критичним ставленням до суспільних норм поведінки, поступово формуються власні позиції та світогляд.

Стадія інтеграції (від юнацького до ранньої зрілості) – з'являється бажання знайти своє місце в суспільстві, "вписатися" у суспільство. Інтеграція проходить благополучно, якщо якості людини приймаються групою, суспільством. Якщо не приймаються, можливо наступне:

- збереження своєї несхожості й поява агресивних взаємодій (взаємин) з людьми й суспільством;

- зміна себе з тим, щоб „стати як всі”;

- конформізм, зовнішня згода, адаптація.

Трудова стадія соціалізації охоплює весь період зрілості людини, весь період її трудової діяльності, коли людина не тільки засвоює соціальний досвід, але й відтворює його за рахунок активного впливу людини на середовище через свою діяльність.

Післятрудовая стадія соціалізації розглядає літній вік як вік, що вносить істотний внесок у відтворення соціального досвіду, у процес передачі його новим поколінням.

9. Абілітація-це система заходів спрямованих на формування ефективних способів формування в людини до життєдіяльності відповідно її можливостей. Поряд з реабілітацією в деяких західних країнах використовують принцип нормалізації який ототожнюється сьогодні словом абілітація.

10. Реабілітація- в широкому значенні це відновлення хворого як особистості та як члена суспільства; інтеграція неповносправного індивіда у соціумі спрямовано на необхідне пристосування та запобігання його ізоляції.Поряд з реабілітацією в деяких західних країнах використовують принцип нормалізації який ототожнюється сьогодні словом абілітація.Абілітація-це система заходів спрямованих на формування ефективних способів формування в людини до життєдіяльності відповідно її можливостей.

11.система комплексної реабілітації інвалідів включає в себе медичну реабілітацію Меди́чна реабіліта́ція — галузь медичної науки, яка вивчає механізм дії фізичних лікувальних чинників, обґрунтовує та створює технології відновлювального лікування, оцінює ефективність медичної реабілітації дорослих та дітей з різноманітною патологією.Соціа́льна реабіліта́ція — комплекс державних та суспільних заходів, спрямованих на створення і забезпечення умов для соціальної інтеграції інваліда в суспільство, відновлення його соціального HYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%82%D1%83%D1%81_%D1%81%D0%BE%D1%86%D1%96%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D0%B9"статусута здатності до самостійної суспільної і родинно-побутової діяльності шляхом орієнтації у соціальному середовищі, соціально-побутової адаптації, різноманітних видів патронажу і соціального обслуговування. Реабілітацію людини як соціального суб’єкта.Педагогічна реабілітація-(це реабілітація як суб’єкта діяльності.)  педагогічна передбачає відновлення втрачених навичок виховання і навчання, самовиховання, самоосвіти, самовдосконалення.Психологічна реабілітація (на рівні особистості) Психологі́чна реабіліта́ція (іноді соціальна реабілітація) — комплекс заходів реабілітаційної (відновлювальної) медицини спрямованих на відновлення психічних та фізичних сил в людини, яка перенеслапсихічнеHYPERLINK "http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9F%D1%81%D0%B8%D1%85%D1%96%D1%87%D0%BD%D0%B5_%D0%B7%D0%B0%D1%85%D0%B2%D0%BE%D1%80%D1%8E%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%8F" захворювання до контрольного рівня, тобто здатності працювати.

12.Принципи реабілітації( за Рейкером). Основні принципи медичної реабілітації найбільш повний виклад одним з її основоположноков До Ренкером (1980): 1)Реабілітація повинна здійснюватись, починаючи від виникнення хвороби або травми і до повного повернення людини в суспільство (безперервність і грунтовність).2)Проблема реабілітації повинна вирішуватися комплексно, з урахуванням всіх її аспектів (комплексність).3)Реабілітація повинна бути доступною для всіх хто її потребує (доступність).4)Реабілітація повинна пристосовуватися до постійно мінливій структурі хвороб, а також враховувати технічний прогрес і зміни соціальних структур (гнучкість).

13.Принципи побудови системи реабілітаційних заходів інвалідів. –партнерства (важливим аспектом є залучення хворого в лікувально відновний процес, апеляція до особистості хворого); -різноплановості зусиль впливів(реаб. об єднуючи зусилля об єкта пацієнта і психолога повинна бути спрямована на різні сфери життєдіяльності людини: виховання та освіта, родина, дозвілля, професія); -єдності психо-соціальних і біологічних методів впливу; -наступності зусиль , впливів та заходів.

14-17.Етапи реабілітації. 1.Відновна терапія (не тільки засіб для досягнення адаптації і реабілітації але і початкова стадія цього процесу). Завдання: запобігання цього процесу, явищ госпіталізації, інвалідизації хворого. На цьому етапі застосовуються біологічні методи впливу які спрямовані на посилення різних компенсаторних механізмів і відновлення порушених функцій. 2.Реадаптація (пристосування людини на певному рівні до умов зовнішнього середовища) Переважно застосовуються психологічні впливи, на сам перед стимулювання соціальної активності різними методами. На цьому етапі важливо вчасно відстежити і відкорегувати неадекватні моделі очікування щодо лікування. 3. Власне реабілітація якнайповніше відновлення індивідуальної і суспільної цінності хворого, відновлення до хворобливих взаємин з дійсністю.

19.Принципи надання психологічної допомоги дітям з порушеннями психофізичного розвитку.-принцип особистісного підходу полягає в тому, що дитину розглядають як цілісну особистість з урахуванням усіх її труднощів та індивідуальних особливостей; -каузальний принцип (акцент на внутрішні прояви); -принцип комплексності; -принцип діяльнісного підходу

20.Психологічна реабілітація. Основні завдання психологічної реабілітації. Психологічна реабілітація - система заходів, спрямованих на відновлення, корекцію психологічних функцій, якостей, властивостей особи, створення сприятливих умов для розвитку та утвердження особистості. Завдання: -виявлення особистісних особливостей які негативно впливають на псих.розвиток, поведінку, навчання; -формування у найближчих дорослих адекватного ставлення до виявлення дисгармоній і порушень дітей, а також установки на активну позицію у взаємодії з фахівцем у наданні допомоги; -профілактика і подолання конфліктних, стресових чинників в групах до яких входить дитина; -забезпечення можливостей позитивної самореалізації дитини в цікавій і соціально корисній діяльності; -розвиток у дитини різноманітних інтересів, здібностей, забезпечення можливостей самоствердження в неформальних групах на етично формальній основі; -профілактика виникнення і розвитку асоціальних захоплень і інтересів дитини; -сприяння створенню для дитини емоційно сприятливого навколишнього середовища; -прищеплення дітям ціннісних орієнтацій етичного і соціального характеру.

21. Психологічний супровід в системі психологічної реабілітації. Психологічна допомога дітям з порушенням у розвитку не має обмежуватися лише консультуванням і психокорекційними заняттями. Ефективність психологічної допомоги значною мірою залежить від впливу на соціально-психологічне середовище, в якому перебуває дитина з проблемами у розвитку. Цей вплив успішно здійснюється у вигляді психологічного супроводу, що інтенсивно впроваджується у систему психологічної допомоги в останні десятиріччя. Психологічний супровід дітей із порушенням у розвитку розглядається як діяльність психолога, яка спрямована на створення комплексної системи клініко-психологічних, психолого-педагогічних і психотерапевтичних у мов, що сприяють успішній адаптації дітей, їх реабілітації й особистісному становленні в соціумі. За визначенням ІЛ. Мамайчук, супровід — це цілісна діяльність психолога, яка полягає у: — систематичному відстеженні клініко-психологічного і психолого-педагогічного статусів дитини в динаміці її психічного розвитку; — створенні соціально-психологічних умов з метою ефективного психічного розвитку дітей у соціумі; — систематичній психологічній допомозі дітям із порушеннями у розвитку — консультуванні, психокорекції, психологічній підтримці; — систематичній психологічній допомозі батькам дітей і підлітків з проблемами в розвитку; — організації життєдіяльності дитини з порушеннями у розвитку в соціумі з урахуванням ц психічних і фізичних можливостей. Розглянемо основні етапи процесу психологічного супроводу. Підготовчий етап включає вирішення таких завдань: — встановлення контакту з усіма учасниками супроводу дитини; — визначення обсягу роботи і послідовності процесу супроводу; — підготовка необхідної документації; — складання графіка роботи. Завдання орієнтовного етапу полягають у: — встановленні контакту з батьками і родичами дитини; — встановленні контакту з групою, яку відвідує дитина, а якщо супровід дитини здійснюється в межах школи або дитячого садка, — то з класним керівником або вихователем; — ознайомленні фахівців з результатами психологічного обстеження; — спільному обговоренні з педагогами та іншими фахівцями особливостей психічного розвитку дитини. Етап планування передбачає: — створення індивідуальної програми супроводу дитини; — затвердження цієї програми усіма фахівцями, які працюють з дитиною. Слід зазначити, що складання програми супроводу можливе лише після ретельного клініко-психологічного та психолого-педагогічного діагностування дитини. На заключному етапі відбувається обговорення з фахівцями ефективності здійснення роботи з рекомендаціями щодо подальшої діяльності дитини.

22. Психологічна підтримка в системі психологічної реабілітації. Важливою ланкою психологічної допомоги дітям і підліткам з проблемами у розвитку є психологічна підтримка. Психологічна підтримка розрізняється залежно від об'єкта, на який вона спрямована, і представлена двома головними напрямами: психологічна підтримка батьків та інших родичів дітей з порушеннями у розвитку та психологічна підтримка власне дітей і підлітків. Психологічна підтримка батьків — система заходів, спрямованих: — на зменшення емоційного дискомфорту в батьків у зв'язку із захворюванням дитини; — підтримку впевненості батьків у можливостях дитини; — формування у батьків адекватного ставлення до проблем дитини; — підтримку адекватних батьківсько-дитячих стосунків і стилів сімейного виховання. Процес реалізації психологічної підтримки батьків тривалий і потребує обов'язкового комплексного підходу, що передбачає участь не лише фахівця-психолога, а й усіх інших фахівців, що супроводжують дитину: педагога-дефектолога, лікаря, логопеда, соціального працівника та ін. Але головну роль у цьому процесі відіграє спеціальний психолог. Саме він розробляє конкретні заходи, спрямовані на психологічну підтримку батьків, які виховують дитину з порушеннями у розвитку, залежно від наявних проблем у дитини та її родини. Основним психотехнічним прийомом психологічної підтримки вважається батьківський семінар. Головне завдання батьківського семінару полягає в розширенні знань батьків про психологічні особливості їх дітей, психологію виховання та психологію сімейних стосунків. Окрім того, на семінарах збільшується не тільки проінформованість батьків про дитину, а й відбувається зміна ставлення батьків до проблеми дитини і завдань її виховання. Психологічна підтримка батьків здійснюється не лише у формі їх групового взаємозв'язку, а й у процесі індивідуальних бесід із психологом про проблеми родини й дитини. Отже, психологічна підтримка — це важлива ланка у системі психологічної допомоги батькам дітей з проблемами у розвитку. Основною метою такої підтримки є підвищення сенситивності батьків до проблеми дитини,зменшення емоційного дискомфорту в батьків у зв'язку із захворюванням дитини, формування у них адекватних уявлень про потенційні можливості дитини, оптимізацію їх педагогічного потенціалу. Важливу роль в ефективності психологічної підтримки батьків відіграє створення різноманітних форм групового взаємозв'язку батьків та інших членів родини дитини. Потрібно, щоб процес психологічної підтримки був безперервним, комплексним і висував вимоги до особистості спеціаліста-психолога.

23. Вплив сім'ї на стан дитини з порушенням у розвитку та вплив такої дитини на психологічний клімат у родині. Сім'ї дітей з проблемами у розвитку за своїм складом часто є неповними іноді взагалі відсутні в їхньому житті, серед батьків таких дітей значно частіше трапляються особи з асоціальним способом існування. У сім'ях які виховують таких дітей формується істотно якісні зміни: 1.на психічному рівні(в період усвідомлення батьками факту народження неблагополучної дитини вони послідовно переживають фази розгубленості, страху, шоку, депресії і нарешті прийняття діагнозу в процесі яких форм внутрішнє рішення про прийняття дитини сім'єю(ворожо-негативне, пасивне,конструктивно-активне) 2.на соматичному рівні(зміни здебільшого стосуються етапу здоров'я матері і інших членів родини, від соматичних захворювань астенії і вегетативних розладів до безперервної соціальної стимуляції дитини яка провокує в неї стрес) 3.на соціальному рівні (зміни виявляються у взаєминах з оточуючими, вибірковість контактів, максимальне їх обмеження, зниження соціальної активності родини, занурення родини у внутрішній світ з обмеженням зовнішніх соціальних зв’язків).

24. Соціалізація та соціальна дезадаптація осіб з психофізичними порушеннями як основна проблема в психологічній реабілітації.  В основі психо- реабілітаційної допомоги лежить підвищення соц. активності, розвиток самостійності, зміцнення соц. позиції, формування си-ми ціннісних установок та орієнтації у відповідності з псих. та фіз. можливостями дитини. Основними стадіями є – індивідуалізація особистості, стадія інтеграції, трудова стадія. Завдання псих. реабілітації дітей та підлітків: 1) виявлення особливостей особистості, які негативно впливають на психічне здоровя, розвиток, поведінку і навчання. 2) формування у найближчих дорослих адекватного ставлення до виявленого дисгармонічного і порушеного розвитку, а також установок на акт. позиції у взаємодії з фахівцями при реабілітаційній роботі. 3) здійснення заходів з оптимізації морально-психологіного клімату, мікросоціального оточення людини. 4) профілактика і подолання конфліктних стресогених факторів, у групах в які входить дитина. 5) забезпечення можливості позитивної самореалізації дитини, в цікавій для неї соц. корисній діяльності. 6) розвиток у дитини різноманітних інтересів, здібностей та забезпечення можливості акт. самоствердження в неформальних групах на етичного здоровій основі. 7) профілактика виникнення розвитку асоціальних інтересі та захоплень дитини. 8) сприяння створенню для дитини емоційно сприятливого навколишнього середовища. 9) причеплення дітям ціннісних орієнтацій, етичного і соціального характеру, тощо.  Соціально психологічні проблеми спец. психології охоплюють наступні параметри: 1 Встановлення дитини, як суб’єкта соц. середовища; 2 Засвоєння нею соц. ролей, норм і цінностей; 3Формування у неї нав. взаємодії; 4 особливості формування уявлення дитини про світ; 5 Особливості си-ми відношень оточуючих до проблем дитини. Психологічна реабілітація проб. дитини визначає закономірності і особливості її психіки з одного боку і соц. психологічними процесами взаємин із соціумом з іншого.