2. Принципи психологічної науки щодо психічних явищ. Залежність принципів від матеріалістичної та ідеалістичної позиції психологів.

Принципи психології використовуються у взаємозв’язку для пояснення будь-яких психічних явищ та у процесі наукового пізнання. Психічні явища слід розглядати через систему наступних принципів:

а) причинно зумовлені; б) продукт і умова відображення; в) внутрішній план організації поведінки та діяльності; г) більш якісний рівень розвитку психіки суб’єкта; д) особлива система і водночас елемент іншої, ширшої природної та суспільної системи. Принципи психології відкривають можливість наукового вивчення психіки за умови використання спеціальних методів пізнання та формування складної психічної реальності.

Принципи психології. Методологічними принципами психології є загально-філософські твердження, що, конкретизуючись, визначають предмет, стратегію і методи психологічних досліджень, а також вихідну позицію для інтерпретації одержаних результатів.

Принцип детермінізму, будучи найважливішим у матеріалістичній психології, стверджує, що психіка залежить від способу життя. Він розкриває основні причини виникнення психіки у філогенезі (історичному розвитку всього органічного світу) і онтогенезі (індивідуальному розвитку організму від народження до смерті), закономірну зумовленість психічних явищ, психічної діяльності та психічних властивостей людини.

Принцип єдності психіки і діяльності дає змогу розкривати механізми появи і функціонування психіки.

Принцип розвитку психіки в діяльності дає змогу розглядати психіку як динамічне утворення, що постійно змінюється на різних етапах становлення особистості.

Принцип відображення означає, що всі психічні функції генетично спрямовані на відображення дійсності.

Принцип системності вимагає розглядати психіку як складну систему взаємопов'язаних психічних явищ.

3. Рефлекторний характер психічного відображення. Роль умовних і безумовних рефлексів у психічній регуляції поведінки людини.

Відображення психічне — форма відображення, що виникла як результат фізіологічного відображення і його системна якість; взаємодія об’єктивного світу з корою головного мозку (як відображувальною системою); результатом (відображеним) є суб’єктивні переживання, образи, а у людини ще й поняття, відношення; Відображення психічне проявляється як ряд форм психічного відображення. Вища форма психічного відображення властива тільки людині і узагальнює інші її форми — свідомість.

Результатом психічного відображення є образи, які виступають як носії інформації, як регулятори і організатори поведінки і діяльності. Психіка таким чином виконує інформуючу, регулюючу і контролюючу функції. Психіка як відображення існуючої дійсності характеризується тим, що вона не є мертвим, дзеркальним, одноактним відображенням, а є процесом. Психіка є таким відображенням об'єктивної дійсності, при якому будь - який зовнішній вплив завжди проходить через раніше складені особливості психіки, через той психічний стан, який є в даний момент в даної живої істоти. А тому психічне відображення носить суб'єктивний характер. Психічне відображення характеризується такими особливостями:

— воно дає можливість правильно відображати оточуючу дійсність, причому правильність відображення підтверджується практикою;

— сам психічний образ формується в процесі активної діяльності;

— психічне відображення поглиблюється і вдосконалюється;

— завдяки психічному відображенню забезпечується цілеспрямованість поведінки і діяльності;

— воно носить випереджуючий характер, завдяки якому, на снові нагромадженого досвіду знань закономірностей того, чи іншого процесу виникає можливість передбачення майбутнього;

— воно заломлюється через індивідуальність людини.

І так, психічне відображення завжди зв'язане з матеріальним субстратом мозком, з об'єктивно існуючим світом, воно носить активний, перетворюючий характер.

Основними функціями психіки є відображення і регулювання, які є взаємозалежними і взаємообумовленими: відображення регулюється, а регулювання засноване на інформації, отриманій в процесі відображення. Єдність психіки як системи виражається в загальній її функції: як суб'єктивне відображення об'єктивної дійсності, вона виконує функцію регуляції поведінки. Тісний взаємозв'язок цих функцій забезпечує цілісність психіки в нормі, єдність усіх психічних проявів, інтеграцію усього внутрішнього психічного життя. Ці ж функції забезпечують безперервну взаємодію, взаємозв'язок, інтеграцію людини з навколишнім середовищем.

На думку І.П.Павлова, між впливом подразника, що діє на організм, і реакцією організму утворюються тимчасові зв'язки, їх утворення є важливою функцією кори головного мозку. Для будь-якого виду психічної діяльності як діяльності мозку тимчасовий нервовий зв'язок є головним фізіологічним механізмом. Будь-який психічний процес не може виникнути сам по собі, без дії на мозок тих чи інших подразників. Кінцевий же результат будь-яких психічних процесів і будь-якого тимчасового зв'язку є зовнішній вияв дії як відповіді на зовнішній вплив. Психічна діяльність є діяльністю відображення, рефлекторною діяльністю мозку, що є наслідком впливу предметів та явищ дійсності. Усі ці положення розкривають механізм відображення об'єктивної реальності. Таким чином, учення про вищу нервову діяльність є природничо-науковим фундаментом матеріалістичного розуміння психічних явищ.

За І.П.Павловим рефлексиділяться на 2 великі категорії: 1) природжені(безумовні)рефлекси – смоктання, ковтання, рефлекс «що таке?» (напрям погляду на новий подразник), відступ у разі небезпеки, які виникають без всяких додаткових умов, від народження, однотипно проявляються у живих істот одного і того ж виду (належать виду в цілому); Безумовні рефлекси — це вроджені, генетично запрограмовані реакції організму, властиві усім тваринам і людині. Вони потрібні тварині з перших днів життя для забезпечення її існування (забезпечують пошук їжі, уникнення шкідливих впливів тощо). Безумовні рефлекси мають консервативні, що мало змінюються рефлекторні дуги, які проходять головним чином через підкіркові відділи ЦНС.БР – спричинені безумовними подразненнями, діючи на відповідні рецептори – смаковий, дотиковий та інші, викликають відповідні реакції організму.Вони не зникають і весь час діють при нормальному стані організму. Складна система безумовних рефлексів становить інстинктивнудіяльність.Але безумовні рефлексиповністю не задовольняють потреб вищих організмів, що живуть у складних умовах, оскільки зовнішнє середовище постійно змінюється, і пристосовуватися до нього неможливо за допомогою лише БР. Виникає необхідність доповнення їх тимчасовими звязками, які утворюються в процесі життя;

2) Умовні рефлекси — індивідуальні, придбані реакції вищих тварин і людини, що виробилися в результаті научения (досвіду). Основним принципом роботи півкуль г.м. за Павловим, є утворення тимчасових нервових звязків, або умовних рефлексів, які виробляються в процесі індивідуального життя і розвитку тварин, людини, в процесі їх взаємодії з соціальним і природним середовищем. Умовні рефлекси завжди індивідуально своєрідні і виникають при поєднанні певного подразника, що не має значення для живої істоти (нейтрального подразника) з життєво важливим для неї (їжею або небезпекою). Наявність такої обов'язкової умови спричинило назву – умовнірефлекси.Вони індивідуальні – належать індивіду, особистості. Рефлекторні дуги умовних рефлексівхарактеризуються високою рухливістю, здатністю змінюватися під дією факторів середовища. Вони проходять через вищий відділ головного мозку — КГМ.