3.5. Хліб-сіль – символ гостинності й доброзичливості українців.

Висока звичаєва повага до хліба обумовила символічний вияв високої поваги до людини через пошанування її хлібом. Тому за давнім звичаєм в Україні, на ознаку високої шани, гостей зустрічають хлібом-сіллю.

В обрядовому використанні хліба сіль має значення, так би мовити, додаткове. В далекій давнині обрядове застосування солі відбувалося при жертвопринесенні тварин, яких посипали сіллю, щоб вони прийшлися до смаку богам. Стародавні євреї посипали сіллю жертовних тварин. Платон називав сіль улюбленою речовиною богів. Сіль отримала значення запобіжного засобу від чаклунства.

У стародавніх слов’ян сіль була дорогоцінною річчю. Сіль у наступному історичному розвитку обрядового застосування стала символом домашнього достатку і тісно поєдналась з хлібом тоді, коли він є ознакою заможності. Так, наречених благословляють батьки хлібом і сіллю, бажаючи їм заможного життя; на новосілля посилають хліб і сіль, щоб в хаті завжди був достаток; виряджаючи в далеку дорогу, дають хліб і сіль.²⁷⁷

Хліб-сіль на вишитому рушнику або розкішний коровай – своєрідний символ України, її гостинності і щирості. При зустрічі високошанованих гостей хліб-сіль на рушнику має підносити дівчина або жінка. Чоловіки лише обмінюються хлібами під час тих чи інших ритуалів. Це випливає із світоглядних засад. Чоловік уособлює активні сили, а жінка – пасивні. Активні сили зароджують дію – невидиме буття, а пасивні – суть проявлення буття. В природі чоловіча стать засіває ниву, а жіноча – приймає й родить, тому і в звичаєвій традиції чоловікам належить засівати, а жінкам – підносити хліб, як знак родючості. То, коли на Новий рік чи на інше знакове свято першим до хати завітає чоловік, як представник активних сил (тих, що засівають), то кажуть на добро, на щастя, а коли – жінка, як представниця пасивних сил (тих, що поглинають), то кажуть – на зле.²⁷⁸

Отже, етнолог Ткач М., виходячи із світоглядних засад українців повідомляє, що хліб-сіль на рушнику повинна підносити жінка.

Доктор філософії в галузі культурології Вадим Мицик про це іншої думки.

Звичай є основою віри, культури, становить структуру духовного життя. Звичай спільний для всього народу, його неписаний духовний закон. Його важлива цінність у необхідності, благотворності й спадковості. Він наповнює життя поколінь духовним, цебто священним змістом.

У 20 столітті, коли на теренах Російської імперії запанувала більшовицька ідеологія, почалося не тільки фізичне винищення українців, а й духовних засад нашого життя. Народну культуру відкидали, принижували, оголошували віджилою.

Прикладом духовного спотворення народного звичаю є найосновніший символ українського народу – хліб-сіль на вишитому рушнику. Цей витвір рук і душі народу дуже змістовний. Рушник тут уособлює духовну силу народу, а хліб і сіль символізує – Сонце і Землю. Ним зустрічають тільки найшановніших гостей, цебто, прихиляють перед ними Небо і Землю.

По-перше, не всіх підряд варто зустрічати хлібом-сіллю. По-друге, на пошану потрібно відповісти шаною: тричі почергово цілувати хліб і того, хто зустрічає. По-третє, хлібом-сіллю має зустрічати тільки чоловік – хлібороб, батько, а не артистично одягнені дівчата.

За радянського часу московські керівники запозичили український звичай, але спотворили його. Замість того, щоб цілувати хліб, стали його відламувати, вмочати в сіль і зразу частуватись. Духовну суть звичаю відкинули і таким він перейшов до керівництва часів незалежної України. Спотворений звичай дає й спотворене життя. ²⁷⁹

Російсько-комуністична інтернаціоналізація в роки незалежної України змінилася безликою лібералізацією. Нищення культури українського народу не припинилося. Замість пристойного життя – низький рівень життя, фізичне нищення українського села – особливого носія духовності. Замість здорового способу життя пропагується пияцтво, паління. Замість духовності – аморальність, замість благородства і кохання – розпуста і секс.

Наше завдання – берегти і розвивати народний духовний закон – звичаї, свята, обряди, мистецтво, рідну мову – і передавати у спадок, у майбуття.

На мою думку, зустрічати найшанованіших гостей повинні чоловік (як хлібороб) і жінка (як засновниця землеробства, яка у процесі виготовлення хліба відіграє немалу роль) в українських національному одязі. Зустрічаючи гостей, чоловік піднімає догори (віддає пошану Сонцю і всім присутнім) хліб –сіль на вишитому рушнику (і обов’язково вишитому хрестиком, а не гладдю, бо хрест уособлює духовну силу світу, а в даному випадку – духовну силу українців) і, опускаючи хліб, і чоловік і жінка вклоняються гостям, цим самим прихиляючи перед ними Небо й Землю. Далі чоловік передає хліб-сіль жінці, яка вручає його гостеві. А гість, перед тим, як прийняти хліб, повинен почергово тричі поцілувати хліб, і жінку. Частуватись же, тобто причащатися цим святим хлібом обов’язково потрібно за гостинним столом (щоб закріпити дружні стосунки з даними гостями).

Таким чином, духовність цього звичаю була б повністю збережена, бо український народ сильний своєю духовністю.

Хлібом-сіллю не лише зустрічають шановних гостей, хліб або щось хлібне беруть, йдучи в гості, особливо , вперше або ж – на новосілля.

За давнім розумінням хліб, як символ добробуту й гостинності, обумовлює і відповідну зворотну реакцію. Раніше, коли починали будь-яку господарську справу, брали з собою хліб, часто у парі з сіллю, водою або вином. Коли справа була пов’язана з обробітком землі та вирощуванням рослин чи з першим вигоном худоби на пашу, брали хліб і вино. Будівництво ж починали з хлібом і водою. Коли справа була пов’язана з людськими взаєминами, домовленостями, брали хліб і сіль. Обрядову подяку робітникам за чесну працю чи заохочення їх до праці проводили з хлібом-сіллю, вином чи горілкою.²⁸⁰

В українській мові вираз «хліб-сіль» є ознакою добродушності, гостинності, дружніх стосунків та приязного ставлення до людини. Нехтування хлібом-сіллю є ознакою недоброзичливого, зневажливого, навіть й ворожого ставлення. То ж запрошуючи в гості, в давній звичаєвій українській традиції кажуть: «Приходьте, будьте ласкаві, до нас на хліб-сіль». А прийшовши в гості чи заставши родину за обідом, треба, привітавшись, сказати: «Хліб-сіль Вам, добрі люди». А господар у відповідь має запросити на хліб-сіль. За звичаєм запрошують тричі. Перший раз – для годиться, другий – про людське око, а за третім разом – на знак поваги. А ще кажуть: «Не цурайся хліба-солі».²⁸¹

Висновки.

«Відкриття землеробства, – пише В.І. Вернадський, – вирішило все майбутнє людства. Завдяки землеробству, людина у своєму харчуванні звільнилась від стихійної залежності від навколишньої природи, в той час, як інші організовані істоти залишилися її безсилими додатками».

Те, що походження зернових стало предметом казок, свідчить , що початок землеробства сягає таємничої глибини віків. Святим виявляється для людства виникнення хліборобства. За переказами китайців, греків, німців і слов’ян першим орачем був Бог. Бог навчив людей хліборобству і скував для них перший плуг, який був золотим.

Проте, стародавні єгипетські пам’ятки рясніють свідченнями про високий розвиток землеробства в долині Нілу за кілька тисячоліть до Різдва Христового. В гробницях знайдені зразки різних хлібних злаків. Археологією встановлено, що в Європі люди новокам’яного періоду вже вирощували хлібні рослини. Буйно розвивалось хліборобство в Південній Європі, Греції і Італії.

На території України вирощування хлібних рослин з’явилось ще в неолітичні часи. Слов’яни познайомилися з землеробством дуже рано, можливо на своїй азіатській прабатьківщині, а потім до свого поділу розгорнули його на родючих дунайських рівнинах. Стародавні писемні пам’ятки, літопис Нестора, Житіє преподобного Феодосія свідчать про розвинений землеробський побут. В кінці XI ст. навколо Києва найпоширенішим було жито. В даний період жито споживали народні маси, а пшеницю – багаті люди. Назва «хліб», власне, означало житній. Пшеничне борошно використовували для калачів у святкові дні.

Побутує думка, що землеробство винайшла жінка, збираючи насіння диких рослин і спостерігаючи за ним.

Культурні ж хлібні рослини походять від їх диких предків, які згодом стала культивувати стародавня людина.

Зерна диких рослин первісна людина спочатку споживала сирими, а потім люди стали подрібнювати зерна злакових і варити з них кашу. Каша вважається прототипом хліба.

Хліб первісно виготовлявся у вигляді прісних коржів, які випікались на вогнищі чи на розпеченому камінні.

Випікання квасного хліба появилось в Єгипті і Межиріччі занадто рано і мало зв'язок із заквашуванням пива. А пиво заквашувалось у Вавілоні ще за 2800 р. до н. е..

Повідомлялось в XI ст., що в Києві пекли хліб, вимішений на квасі. Квас був відомий слов’янам уже в кінці язичницького періоду. Хліб найчастіше пекли з жита чи ячменю, а в голодні роки – з висівок, полови і лободи. На Русі хліб вимішували і пекли лише жінки і дівчата.

Майже скрізь на Україні пекли повсякденний житній хліб.

Найповноцінніший у фізіологічному відношенні є хліб з висівками.

Хліб – символ життя, йому вклонялись так само, як і Сонцю. Споконвіку людина молилася до Неба, Землі, Сонця і Місяця, щоб вони сприяли врожаю, бо то є основний харч для тіла і душі, то є видимий світ Божого життя. Ще в стародавні часи люди пекли хліб у формі Сонця. Це був священний хліб, найвеличніша жертва світлим божествам Хліб – не лише продукт харчування, а й предмет обожнювання, культова річ. Для українців хліб не лише матеріальна річ, це – святиня, жертовна страва для богів або й саме божество чи втілення Божої сили.

Визнання за хлібом священного значення, пошана до нього, які відображені в обрядах і піснях, у цілуванні хліба виникли із зародженням побуту землеробів ще в глибокі стародавні часи.

Процес приготування та випікання самого хліба в народній свідомості завжди постає, як священнодійство. Своєрідним було ставлення до предметів та речей, з якими пов’язується приготування і випікання хліба. Пікну діжу, наприклад, наші предки вибирали лише з нарною кількістю клепок, щоб хліб завжди удавався. Розчиняли на хліб, як правило, звечора або дуже рано-вранці, а замішують обов’язково до схід сонця, тоді хліб вдасться. Для випікання хліба добирали дрова – найкращими вважалися дрова з плодових дерев, дуба, клена.

Хліб готувала, як правило, у родині жінка ( свекруха чи невістка ). Кругла форма печеного хліба пов’язана із язичницькими поглядами слов’ян на сонце: хліб був емблемою сонця, яке давало життя, за віруваннями слов’ян, живило всю навколишню природу.

Певні правила поводження з хлібом і заборони вказували на виховання в українців і на наявність вже у їх свідомості шанобливого, бережливого, святочного ставлення до хліба.

Історичний розвиток людського життя в минулому і тепер наповнений обрядовим використанням хлібних зерен, каші і хліба.

Обрядове використання хлібних зерен символізує побажання доброго врожаю, достатку, здоров’я, плодючості; спрямоване на пошану духів предків, які стояли на варті посівів і хліборобських статків.

Обряди з кашею розвинулись і утримались в народному побуті через те, що каша в давнину була предметом жертвоприношення богам. Вони за своїм релігійно-міфічним і побутовим значенням тотожні обрядовому використанню хлібного зерна. Каша є символом неперервності роду, плодючості, шанування небіжчиків, духів предків, які охороняють посіви, цим самим сприяючи достатку.

Практично, вся святково-обрядова структура українців міцно пов’язана з символікою хліба.

Найвеличнішим і найвишуканішим серед усіх обрядових хлібів є весільний коровай. Коровай – ритуальний священний жертовний хліб богові Сонця. Коровай – це символ нареченої і нареченого. Головне призначення калачів весільне. Залежно від регіонів на весілля випікають верчі, лежні, дивні.

Із обрядів сімейно-побутового характеру, крім весілля, є родини і хрестини,

похорон.

Хліб у родинних обрядах виконує об’єднувальну функцію і символізує продовження роду, добробут, щастя і здоров’я в родині.

Річний народний календар увібрав у себе ранні міфологічні уявлення людей про силу основних стихій, анімістичні уявлення про добрих і злих духів, про вмираючих і воскресаючи богів рослинності, про віру впливу сили магічних засобів на природу, віру в опіку померлих над живими, що породило різного роду жертвоприношення. Перехід пір року з однієї в іншу супроводжується ритуальними діями, обрядами, іграми, які підсилюють єдність людини і природи. В основі календарних свят містяться й матеріальні потреби землероба й скотаря.

Святковість і обрядовість народного календаря формувалися довкола зимового і літнього сонцестоянь, весняного і осіннього рівнодення.

Обрядові дії з хлібом протягом свят календарного циклу спрямовані зимою – на забезпечення сприятливих умов для ведення господарства, на успішне розведення худоби, птиці, на вирощування високих врожаїв, на вшанування культу предків, які мали охороняти ці врожаї, на забезпечення добробуту, багатства і здоров’я родині; весною – на закликання весни, на пошану польних духів і духів померлих родичів – охоронців селянських нив, що є запорукою врожаю і достатку, на відвернення злих духів, на очищення вогнем і водою. Весняний обрядовий хліб – це символ сонця і подяка йому.

Обряди з зерном, хлібом і хлібними виробами протягом літніх свят спрямовані на пошану хліба з нового врожаю, як символу Сонця, на вшанування бога Велеса, Макоші – богині городини і хліба; польних духів і духів предків, які оберігали посіви і сприяли достатку; на вшанування культу рослин культурних і диких, богів – опікунів свійських тварин, садовини, городини і хліба, на захист від злих сил.

Обряди з хлібом протягом осінніх свят спрямовані на вшанування культу предків, на пошану бога Волоса – опікуна худоби. Обрядовий хліб калита – це дар богові Сонця, Небу, духам дідів-прадідів, богові шлюбу. А балабушки (за С. Килимником) – символ врожаю, добробуту, приплоду худоби, запорука продовження роду і щасливого подружнього життя.

Протягом багатьох сторіч наш народ змушений був, замість розбудови своєї держави, постійно захищатись від агресивних сусідів (Польщі, Кримського ханства і Росії).

Однак, за цих умов українці не тільки зберегли свою національну своєрідність, але й знайшли сили на схилі XX ст. створити незалежну державу, здійснивши споконвічну свою мрію. Впродовж століть єднальним осередком були наші світоглядні цінності – обряди, звичаї, традиції, тобто традиційна духовна культура, вироблена і спрактикована попередніми поколіннями.

Після революції 1917 року, в умовах соціалістичного суспільства якісно змінився характер і зміст свят. Виникали і ставали традиційними нові загальнодержавні революційні і трудові свята. Переосмислювались і наповнювались співзвучністю тодішній сучасності кращі із старих традицій, звичаїв і обрядів, зміцнювався інтернаціональний характер даних свят і обрядів. Традицією загальнодержавних свят Великого Жовтня, Першотравня, Перемоги стали масові демонстрації, мітинги трудящих, урочисті збори на підприємствах, військові паради, салюти. Атрибутами свята стали червоні знамена, транспаранти з святковими гаслами, портрети вождів КПРС.

Найзначнішим в радянському селі було трудове свято врожаю, яке виникло на основі традиційних обжинків. На свято влаштовували виставки досягнень трудівників села, концерти колективів художньої самодіяльності з обжинковим вінком. Хліб з нового врожаю був важливим символом поряд з обжинковим вінком. Зростання матеріального добробуту і піднесення культурного рівня селянства витісняли з свідомості людей давні вірування, які називали забобонами. А прославлення хліборобської праці і впевненість у завтрашньому дні втілювались у традиційному першому хлібі і обжинковому вінку.

Жовтнева революція поклала початок розвиткові календарних свят і обрядів на новому грунті, без релігійного змісту.

Радянська влада з метою свого утвердження старалась якнайшвидше уніфікувати культуру народів нової імперії. У 20-х роках XX ст. на зборах шельмувались ті, хто дотримувався давніх звичаїв. Сімейні обряди стали називати «червоні хрестини», «червоні весілля». Закладались структурні зміни у традиційній культурі українців, що приводило до відмови від обрядовості взагалі.

В передвоєнний час та в перші післявоєнні роки традиційна обрядовість поступово відновлювалась, але вже в 60-х роках партійне керівництво впроваджувало нові радянські обряди з метою творення загальнорадянської спільноти. Процес трансформації національної обрядовості продовжувався. Відбувалась денаціоналізація українського етносу. З’явились новотвори радянського часу.

У 70-х роках минулого століття коровай – символ єдності шлюбу і утворення сім’ї стає необхідним елементом урочистої реєстрації шлюбу, який ділили на сцені клубу. Символіка обрядового весільного печива в радянський час майже повністю втрачає магічний зміст і часом поступається естетичній функції, значення якої зростає і набуває забави ігрового характеру.

Передвесільний цикл обрядів в кінці 1980-х років звівся до однієї обрядової дії. На початку ХХI ст. значно порушилась структурна цілісність весільного обряду, але найстійкішим його символом виявився коровай, який поки що не витіснений його конкурентом – триярусним тортом.

Тепер, коли втрачено багато звичаїв і обрядів, зокрема, і пов’язаних з хлібом, особливо актуальним є їх дослідження і вивчення, відродження і поширення, особливо серед молоді, бо люди похилого віку ще багато пам’ятають і знають.

1 Косвен М.О. Очерки истории первобытной культуры, М., 1957, стр. 68.

2 Семенов С.А. Происхождение земледелия, Л., 1974, стр.51-54.

3 Сумцов Н.Ф. Символика славянских обрядов, М.., 1996, стр.163-165.

4 Семенов С.А. Происхождение земледелия, Л. 1974, стр.100-101.

5 Сумцов Н.Ф. Символика славянских обрядов, М. 1996, стр.167.

6 Панченко В. Українське народне харчування::минуле і майбутнє, Дніпропетровськ, 2009, ст.30.

7 Волков Ф. Украинский народ в его прошлом и настоящем, т.2, Петроград, 1916, стр.467-468.

8 Косвен М.О. Очерки истории первобытной культуры, М., 1957, стр. 69.

9 Сумцов Н.Ф. Символика славянских обрядов, М., 1996, стр. 167.

10 Косвен М.О. Очерки истории первобытной культуры, М. 1957, стр.76.

11 Семенов С.А. Происхождение земледелия, М., 1974, стр.20-23.

12 Барбарич А.І. Наші культурні рослини, К., 1952, ст..32.

13 Семенов С.А. Происхождение земледелия, Л., 1974, стр.23.

14 Косвен М.О. Очерки истории первобытной культуры, М., 1957, стр.77.

15 Косвен М.О. Очерки истории первобытной культуры, М., 1957, стр.106.

16 Семенов С.А. Происхождение земледелия, Л., 1974, стр.284-285.

17 Ткач М., Данилевська Н. Хліб наш насущний: використання хліба в українських обрядах і звичаях, К.,

2003, ст. 39.

18 Волков Ф. Украинский народ в его прошлом и настоящем, т.2, Петроград, 1916, стр.504.

19 Ткач М., Данилевська Н. Хліб наш насущний: використання хліба в українських обрядах і звичаях, К.,

2003, ст. 39-40.

20 Ткач М.М. Міфологія, К., 2011, ст. 164.

21 Панченко В. Українське національне харчування: минуле і майбутнє, Дніпропетровськ, 2009, ст. 24.

22 Чубинский П. Труды этнографическо-статистической экспедиции в Юго-Западный край, т.7, Петербург,

1877, стр.440-441.

Мельничук Я., Карабін Б. Козацькі страви, Л., 1990, ст.6-7.

23 Ткач М., Данилевська Н. Хліб наш насущний…, К., 2003, ст.41.

24 Семенов С.А. Происхождение земледелия, Л., 1974, стр. 286.

25 Артюх Л.Ф. Українська народна кулінарія, К., 1977, ст.50-51.

26 Панченко В. Українське національне харчування: минуле і майбутнє, Дніпропетровськ, 2009, ст.24.

27 Семенов С.А. Происхождение земледелия, Л., 1974, стр.286.

28 Нидерле Л.М. Славянские древности, М., 1956, стр.199-200.

29 Артюх Л.Ф. Українська народна кулінарія, К., 1977, ст.45.

30 Нидерле Л.М. Славянские древности, М., 1956, стр.200.

31 ТкачМ. Данилевська Н. Хліб наш насущний …, К., 2003, ст.43.

32 Сумцов Н.Ф. Символика славянских обрядов, М., 1996, стр.169, 172-173.

33 Артюх Л.Ф. Українська народна кулінарія, К., 1977, ст.46-47.

34 Панченко В. Українське національне харчування: минуле і майбутнє, Дніпропетровськ, 2009, ст.30.

35 Панченко В. Українське народне харчування: минуле і майбутнє, Дніпропетровськ, 2009, ст.30-31.

36 Панченко В. Українське національне харчування : минуле і майбутнє, Дніпропетровськ, 2009, ст.32-34.

37 Войтович В. Українська міфологія, К., 2002, ст.561.

38 Сумцов Н.Ф. Символика славянских обрядов, М., 1996, стр.100.

39 Ткач М. Данилевська Н. Хліб наш насущний: використання хліба в українських обрядах і звичаях, К., 2003, ст.36-37.

40 Ткаченко В.М. Святий. Вічний. Сущий, Переяслав- Хмельницький, 2009, ст.140.

41 Там само, ст.136-139.

42 Ткач М. Народний звичай // Слово просвіти, № 46, 2013, ст.8.

43 Отец Вадим Таинства и обряды Православной церкви, Донецк,2009, стр. 6, 60-63.

44 Творун С. Українські обрядові хліби, Вінниця, 2006, ст.3-8.

45 Ткач М. Данилевська Н. Хліб наш насущний …, К, 2003, ст.44-45.

46 Ткаченко В.М. Святий. Вічний. Сущий. Зб. статей, Переяслав-Хмельницький, 2009, ст.90-94.

47 Ткаченко В. М. Святий. Вічний. Сущий. Зб. статей, Переяслав-Хмельницький, 2009, ст.94.

48 Сумцов Н.Ф. Символика славянских обрядов, М.., 1996, стр.115-116.

49 ТкаченкоВ.М. Святий. Вічний. Сущий. Зб. статей, Переяслав –Хмельницький, 2009, ст.95.

50 Ткач М., Данилевська Н. Хліб наш насущний: використання хліба в українських обрядах і звичаях, К., 2003, ст.46.

51 Ткач М., Данилевська Н. Хліб наш насущний …, К., 2003, ст. 47-48.

52 Волков Ф. Украинский народ в его прошлом и настоящем, т. 2, Петроград, 1916, стр. 505.

53 Артюх Л. Ф. Українська народна кулінарія, К., 1977, ст. 49.

54 Ткач М. Данилевська Н. Хліб наш насущний…, К., 2003, ст. 50.

Чубинський П. Труды этнографическо-статистической экспедиции в Юго-Западный край, т. 7, Петербург,

1877, стр. 386.

55 Ткаченко В. М. Святий. Вічний. Сущий. Зб. ст.. Переяслав-Хмельницький, 2009, ст. 140.

56 Ткач М. Данилевська Н. Хліб наш насущний…, К., 2003, ст. 51.

57 Кононенко О. Українська міфологія та культурна спадщина, Харків, 2011, ст. 429.

58 Ткач М. Данилевська Н. Хліб наш насущний: використання хліба в українських обрядах і звичаях, К., 2003,

ст. 53-54.

59 Ткаченко В. М. Святий. Вічний. Сущий., Зб. ст., м. Переяслав-Хмельницький, 2009, ст. 141.

60 Нидерле М. Славянские древности, М., 1956, стр. 200.

61 Панченко В. Українське національне харчування: минуле і майбутнє, Дніпропетровськ, 2009, ст. 31.

62 Ткаченко В. М. Святий. Вічний. Сущий., Переяслав-Хмельницький, 2009, ст. 158-160.

63 Ткаченко В. М. Святий. Вічний .Сущий., Зб. ст., Переяслав-Хмельницький, 2009, ст. 160-162.

64 Там само.

65 Ткаченко В. М. Святий. Вічний. Сущий. Зб. ст., Переяслав-Хмельницький, 2009, с 163.

66 Ткаченко В. М. Святий. Вічний. Сущий. Зб. ст., Переяслав-Хмельницький, 2009, ст. 164-165.

67 Сумцов Н. Ф. Символика слваянских обрядов, М., 1996, стр. 175-176.

68 Борисенко В. К. Традиції і життєдіяльність етносу, К., 2000, ст. 72.

69 Там само, ст. 73.

70 Скуратівський В. Русалії, К., 1996, ст. 547-550.

71 Скуратівський В. Русалії, К., 1996, ст. 551-552.

72 Скуратівський В. Русалії, К., 1996, ст. 546-547.

73 Сумцов Н.Ф. Символика славянских обрядов, М., 1996, стр. 180.

74 Скуратівський В. Русалії, К., 1996, ст. 554.

75 Борисенко В. К. Традиції і життєдіяльність етносу, К., 2000, ст. 168.

76 Ткач М., Данилевська Н. Хліб наш насущний: використання хліба в українських обрядах і звичаях, К.,

2003, с. 64.

77 Скуратівський В. Русалії, К. 1996, ст. 556.

78 Килимник С. Український рік у народних звичаях, кн. 1, К., 1994, ст. 25.

79 Там само, ст. 23.

80 Войтович В. Українська міфологія, К., 2002, ст. 154.

81 Скуратівський В. Русалії, К., 1996, ст. 557.

82 Ткач М., Данилевська Н. Хліб наш насущний, К., 2003, ст. 83.

83 Скуратівський В. Русалії, К., 1996, ст. 557.

84 Ткач М. Данилевська Н Хліб наш насущний: використання хліба в українських обрядах і звичаях, К., 2003,

ст. 89.

85 Скуратівський В. Русалії, К., 1996, ст. 558-559.

86 Сумцов Н. Ф. Символика славянских обрядов, М., 1996, стр. 179.

87 Борисенко В. К. Традиції і життєдіяльність етносу, К., 2000, ст. 27.

88 Ткач М. Данилевська Н. Хліб наш насущний, К., 2003, ст. 85.

89 Скуратівський В. Русалії, К., 1996, ст. 555.

90 Там само, ст. 555-556.

91 Сумцов Н. Ф. Символика славянских обрядов, М., 1996, стр. 183.

92 Борисенко В. К. Традиції і життєдіяльність етносу, К., 2000, ст. 109.

93 Скуратівський В. Русалії, К., 1996, ст. 531.

94 Ткач М. Данилевська Н. Хліб наш насущний, К., 2003, ст. 62.

95 Скуратівський В. Русалії, К.,1996, ст. 532-533.

96 Сосенко К. Культурно-історична постать староукраїнських свят Різдва і Щедрого вечора, К., 1994, ст.102.

97 Скуратівський В. Русалії, К., 1996, ст. 533.

98 Чубинський П. Мудрість віків, К. 1995, ст. 6.

99 Скуратівський В. Русалії, К.,1996, ст. 530.

100 Скуратівський В. Русалії, К., 1996, ст. 529-530.

101 Ткач М. Данилевська Н. Хліб наш насущний, К., 2003, ст. 216.

Артюх Л, Ф, Українська народна кулінарія, К. 1977, ст. 89-90.

102 Сумцов Н. Ф. Символика славянских обрядов, М. 1996, стр. 188.

103 Кононенко О. Українська міфологія та культурна спадщина, Х. 2011, ст. 433-434.

104 Скуратівський В. Т. Русалії, К., 1996, ст. 518.

105 Сумцов Н. Ф. Символика славянских обрядов, М. 1996, 193.

106 Борисенко В К. Весільні звичаї і обряди на Україні, К., 1988, ст. 46.

107 Ткач М. Данилевська Н. Хліб наш насущний: використання хліба в українських обрядах і звичаях, К., 2003,

ст. 180.

108 Творун С. Українські обрядові хліби, Вінниця, 2006, ст. 39.

109 Борисенко В. К. Весільні звичаї і обряди на Україні, К., 1988, ст. 29.

110 Ткач М. Данилевська Н. Хліб наш насущний, К., 2003, ст. 182 – 183.

111 Борисенко В. К. Весільні звичаї і обряди на Україні, К., 1988, ст. 47.

112 Творун С. Українські обрядові хліби, Вінниця, 2006, ст. 39-42.

113 Борисенко В. К. Весільні звичаї і обряди на Україні, К., 1988, ст. 94.

114 Сумцов Н. Ф. Символика славянских обрядов, М., 1996, стр. 195.

115 Войтович В. Українська міфологія, К., 2002, ст. 246.

116 Скуратівський В. Русалії, К., 1996, ст. 519.

117 Артюх Л. Ф. Українська народна кулінарія, К., 1977, ст. 92.

118 Ткач М. Данилевська Н. Хліб наш насущний, К., 2003, ст. 195.

119 Артюх Л.Ф. Українська народна кулінарія, К., 1977, ст. 93.

120 Артюх Л. Ф. Українська народна кулінарія, К., 1977, ст. 94.

121 Кононенко О. Українська міфологія та культурна спадщина, Х., 2011, ст. 434.

122 Ткач М. Данилевська Н. Хліб наш насущний, К., 2003, ст. 196.

123 Творун С. Українські обрядові хліби, Вінниця, 2006, ст. 45-47.

124 Артюх Л. Ф. Українська народна кулінарія, К., 1977, ст. 95.

125 Борисенко В. К. Весільні звичаї і обряди на Україні, К., 1988, ст. 93-94.

Борисенко В. К. Традиції і життєдіяльність етносу, К., 2000, ст. 140-141.

Борисенко В. К. Українське весілля: традиції і сучасність, К., 2010.

126 Творун С. Українські обрядові хліби, Вінниця, 2006, ст. 42.

127 Скуратівський В. Русалії, К., 1996, ст. 520.

128 Борисенко В.К. Традиції і життєдіяльність етносу, К., 2000, ст. 140.

129 Там само, ст. 139.

130 Творун С. Українські обрядові хліби, Вінниця, 2006, ст. 50-52.

131 Сумцов Н. Ф. Символика славянских обрядов, М. 1996, стр. 112-114.

132 Сумцов Н. Ф. Символика славянских обрядов, М., 1996, стр. 240.

133 Артюх Л. Ф. Українська народна кулінарія, к., 1977, ст. 95-96.

134 Скурутівський В. Русалії, К., 1996, ст. 523-524.

Кононенко О. Українська міфологія та культурна спадщина, Х., 2011, ст. 440.

135 Скуратівський В. Русалії, К., 1996, ст. 524.

136 Там само, ст. 522.

137 Творун С. Українські обрядові хліби, Вінниця, 2006, ст. 53-54.

138 Творун С. Українські обрядові хліби, Вінниця, 2006, ст. 56.

139 Там само ст. 57-58.

140 Скуратівський В. Русалії, К., 1996, ст. 521.

141 Кононенко О. Українська міфологія та культурна спадщина, Х., 2011, ст. 431.

142 Сумцов Н. Ф. Символика славянских обрядов, М., 1996, стр. 242.

143 Артюх Л. Ф. Українська народна кулінарія, К., 1977, ст. 98.

144 Ткач М. Данилевська Н. Хліб наш насущний, К., 2003, ст. 189.

145 Скуратівський В. Русалії, К., 1996, ст. 523.

146 Скуратівський В. Русалії, К., 1996, ст. 524.

147 Кононенко О. Українська міфологія та культурна спадщина, Х., 2011, ст. 431.

148 Артюх Л. Ф. Українська народна кулінарія, К., 1977, ст. 98-99.

149 Артюх Л. Ф. Українська народна кулінарія, К., 1977, ст. 100-101.

150 Ткач М. Данилевська Н. Хліб наш насущний, К., 2003, ст. 201-209.

151 Артюх Л. Ф. Українська народна кулінарія, К., 1977, ст. 85- 87.

152 Борисенко В. К. Традиції і життєдіяльність етносу, К., 2000, ст. 105.

153 Там само, ст. 108.

154 Творун С. Українські обрядові хліби, Вінниця, 2006, ст. 37.

155 Ткач М. Данилевська Н. Хліб наш насущний, К., 2003, ст. 214-215.

156 Борисенко В. К. Традиції і життєдіяльність етносу, К., 2000, ст. 170-171.

157 Ткач М. Данилевська Н. Хліб наш насущний, К., 2003, ст. 216.

Артюх Л. Ф. Українська народна кулінарія, К., 1977, ст. 90.

Борисенко В. К. Традиції і життєдіяльність етносу, К., 2000, ст. 172-175.

158 Творун С. Українські обрядові хліби, Вінниця, 2006, ст. 63-64.

159 Творун С. Українські обрядові хліби, Вінниця, 2006, ст. 64.

160 Борисенко В. К. Традиції і життєдіяльність етносу, К., 2000, ст. 13.

161 Творун С. Українські обрядові хліби, Вінниця, 2006, ст. 10.

162 Артюх Л. Ф. Ураїнська народна кулінарія, К., 1977, ст. 103-104.

163 Ткач М. Данилевська Н. Хліб наш насущний, К., 2003, ст. 69.

164 Творун С Українські обрядові хліби, Вінниця 2006, ст. 10.

165 Там само, ст. 11.

166 Ткач М. Данилевська Н. Хліб наш насущний, К., 2003, ст. 70-71.

Сосенко К. Культурно-історична постать староукраїнських свят Різдва і Щедрого вечора, К., 1994, ст. 77.

167 Скуратівський В. Русалії, К., 1996, ст. 533.

168Скуратівський В. Русалії, К., 1996, ст. 534.

169 Кононенко О. Українська міфологія та культурна спадщина, Х., 2011, ст. 434.

170 Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні, т.1, К., 1994, ст. 20.

171 Творун С. Українські обрядові хліби, Вінниця, 2006, ст. 12.

172 Ткач М. Данилевська Н. Хліб наш насущний, К., 2003, ст. 74.

173 Ткач М. Данилевська Н. Хліб наш насущний: використання хліба в українських обрядах і звичаях, К., 2003,

ст. 75.

174 Творун С. Українські обрядові хліби, Вінниця, 2006, ст. 13.

175 Творун С. Українські обрядові хліби, Вінниця, 2006, ст. 14.

176 Там само, ст. 15.

177 Творун С. Українські обрядові хліби. – Вінниця, 2006, ст. 16.

Боряк О. О. Україна: етнокультурна мозаїка. – К., 2006, ст. 37-42.

178 Ткач М. Данилевська Н. Хліб наш насущний, К., 2003, ст. 80-81.

179 Творун С. Українські обрядові хліби, Вінниця, 2006, ст. 13.

180 Ткач М. Данилевська Н. Хліб наш насущний, К., 2003, ст. 83.

181 Творун С. Українські обрядові хліби, Вінниця, 2006, ст. 16.

182 Творун С. Українські обрядові хліби, Вінниця, 2006, ст. 18.

183 Там само, ст. 19.

184 Творун С. Українські обрядові хліби, Вінниця, 2006, ст. 21.

185 Ткач М. Данилевська Н. Хліб наш насущний, К., 2003, ст. 88.

186 Ткач М. Данилевська Н. Хліб наш насущний, К., 2003, ст. 88-89.

187 Там само, ст. 91.

188 Творун С. Українські обрядові хліби, Вінниця, 2006, ст. 22.

189 Ткач М. Данилевська Н. Хліб наш насущний, К., 2003, ст. 91.

190 Борисенко В. К. Традиції і життєдіяльність етносу, К., 2000, ст. 31.

191 Ткач М. Данилевська Н. Хліб наш насущний, К., 2003, ст. 94.

192 Творун С. Українські обрядові хліби, Вінниця, 2006, ст. 22.

193 Ткач М. Данилевська Н. Хліб наш насущний, К., 2003, ст. 98.

194 За ред. Борисенко В. К. Українська етнологія, К., 2007, ст. 266.

195 Творун С. Українські обрядові хліби, Вінниця, 2006, ст. 23.

196 Кононенко О. Українська міфологія та культурна спадщина, Х., 2011, ст. 436.

197 Борисенко В. К. Традиції і життєдіяльність етносу, К., 2000, ст. 36-37.

198 Скуратівський В. Русалії, К., 1996, ст. 536.

199 Творун С. Українські обрядові хліби, Вінниця, 2006, ст. 23.

200 Скуратівський В. Русалії, К., 1996, ст. 536.

201 Борисенко В. К. Традиції і життєдіяльність етносу, К., 2000, ст. 37.

202 Скуратівський В. Русалії, К., 1996, ст. 527-528.

203 Борисенко В. К. Традиції і життєдіяльність етносу, К., 2000, ст. 46.

204 Творун С. Українські обрядові хліби, Вінниця, 2006, ст. 23.

205 Артюх Л. Ф. Українська народна кулінарія, К., 1977, ст. 112.

206 Творун С. Українські обрядові хліби, Вінниця, 2006, ст. 23-24.

207 Скуратівський В. Русалії, К., 1996, ст. 527.

208 Скуратівський В. Русалії, К., ст. 526-527.

209 Творун С. Українські обрядові хліби, Вінниця, 2006, ст. 25.

210 Борисенко В. К. Традиції і життєдіяльність етносу, К., 2000, ст. 40-41.

211 Ткач М. Данилевська Н. Хліб наш насущний, К., 2003. ст. 116-117.

Ткач М. Великдень. // Українська культура, №2, 1995, ст. 25.

212 Борисенко В. К. Традиції і життєдіяльність етносу, К., 2000, ст. 48.

213 Режим доступу: buket. ck./ index. php.

214 Ткач М. Данилевська Н. Хліб наш насущний: використання хліба в українських обрядах і звичаях, К., 2003,

ст. 118.

215 Скуратівський В. Русалії, К., 1996, ст. 525.

216 Творун С. Українські обрядові хліби, Вінниця, 2006, ст. 25-26.

217 Ткач М. Данилевська Н. Хліб наш насущний, К., 2003, ст. 119- 124.

218 Творун С. Українські обрядові хліби, Вінниця, 2006, ст. 26.

219 Ткач М. Данилевська Н. Хліб наш насущний, К., 2003, ст. 122-123.

Скуратівський В. Русалії, К., 1996, ст. 526

220 Ткач М. Данилевська Н. Хліб наш насущний, К., 2003, ст. 129.

221 Ткач М. Данилевська Н. Хліб наш еасущний, К., 2003, ст. 131.

222 Скуратівський В. Русалії, К., 1996, ст. 543.

223 Ткач М. Данилевська Н. Хліб наш насущний, К., 2003, ст. 132.

224 За ред. Борисенко В. К., Українська етнологія, К., 2007, ст. 282.

225 Ткач М. Данилевська Н. Хліб наш насущний, К., 2003, ст. 137.

226 Творун С. Українські обрядові хліби, Вінниця, 2006, ст. 27-28.

227 Ткач М. Данилевська Н. Хліб наш насущний, К., 2003, ст. 138-139.

228 Скуратівський В. Русалії, К., 1996, ст. 545.

229 Творун С. Українські обрядові хліби, Вінниця, 2006, ст. 29.

За ред. Борисенко В. К., Українська етнологія, К., 2007, ст. 284.

230 За ред. Борисенко В. К. Українська етнологія, К., 2007, ст. 286.

231 Ткач М. Данилевська Н. Хліб наш насущний: використання хліба в українських обрядах і звичаях, К., 2003,

ст. 141-142.

232 Творун С. Українські обрядові хліби, Вінниця, 2006, ст. 29.

233 Ткач М. Данилевська Н. Хлб в українських обрядах і звичаях, К., 2003, ст. 142-147.

234 За ред. Борисенко В. К. Українська етнологія, К., 2007, ст. 289.

235 За ред. Борисенко В. К. Українська етнологія, К., 2007, ст. 291.

236 За ред. Борисенко В. К. Українська етнологія, К., 2007, ст. 292.

237 Ткач М. Данилевська Н. Хліб наш насущний, К., 2003, ст. 149-150.

238 Там само, ст. 151.

239 Ткач М. Данилевська Н. Хліб наш насущний, К., 2003, ст. 152.

240 Скуратівський В. Русалії, К., 1996, ст. 541.

241 Ткач М. Данилевська Н. Хліб наш насущний, К., 2003, ст.158.

Боряк О.О. Україна: етнокультурна мозаїка. – К., 2006, ст. 68.

242 Скуратівський В. Русалії, К., 1996, ст. 542.

243 Ткач М. Данилевська Н. Хліб наш насущний, К., 2003, ст. 162.

244 За ред. Борисенко В. К. Українська етнологія, К., 2007, ст. 295.

245 Скуратівський В. Русалії, К., 1996, ст. 540.

Ткач М. Три Спаси. // Українська культура, № 9-10, 1995, ст. 32.

246 Борисенко В. К. Традиції і життєдіяльність етносу, К., 2000, ст. 76.

247 Ткач М. Данилевська Н. Хліб наш насущний: використання хліба в українських обрядах і звичаях, К., 2003,

ст. 163.

248 Борисенко В. К. Традиції і життєдіяльність етносу, К., 2000, ст. 77.

Боряк О.О. Україна: етнокультурна мозаїка. – К., 2006, ст. 75.

249 Творун С. Українські обрядові хліби, Вінниця, 2006, ст. 32.

250 Ткач М. Данилевська Н. Хліб наш насущний, К., 2003, ст. 164.

251 Скуратівський В. Русалії, К., 1996, ст. 553-554.

252 За ред. Борисенко В. К. Українська етнологія, К., 2007, ст. 300-304.

253 За ред. Борисенко В.К. Українська етнологія, К., 2007, ст. 305.

254 Ткач М. Данилевська Н. Хліб наш насущний, К., 2003, ст.164-165.

255 Творун С. Українські обрядові хліби, Вінниця, 2006, ст. 32-33.

256 Скуратівський В. Русалії, К., 1996, ст. 538.

257 Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні, т. 5, Торонто, 1963, ст. 258.

258 Ткач М. Данилевська Н. Хліб наш насущний, К., 2003, ст. 168.

259 Кононенко О. Українська міфологія та культурна спадщина, Х., 2011, ст. 433.

Скуратівський В. Русалії, К., 1996, ст. 537.

260Ткач М. Данилевська Н. Хліб наш насущний, К., 2003, ст. 172.

261 Килимник С. Український рік у народних звичаях в історичному освітленні, т. 5, Торонто, 1963, ст. 222-

245.

262 Ткач М. Данилевська Н. Хліб наш насущний, К., 2003, ст. 174.

263 Ткач М. Корочун – святий Миколай. // Українська культура, №11-12, 1995, ст. 30-31.

264 Борисенко В. К. Традиції і життєдіяльність етносу, К., 2000, ст. 17-18.

Боряк О.О. Україна: етнокультурна мозаїка. – К., 2006, ст. 93.

265 Артюх Л. Ф. Українська народна кулінарія, К., 1977, ст. 137-139.

266 Артюх Л. Ф. Українська народна кулінарія, К., 1977, ст. 140.

267 Артюх Л. Ф. Українська народна кулінарія. – К., 1977, ст. 142-143.

268 Борисенко В. К. Українське весілля: традиції і сучасність. – К., 2010, ст. 96.

269 Борисенко В. К. Українське весілля: традиції і сучасність. – К., 2010, ст. 101-103.

270 Там само.

271 Борисенко В. К. Українське весілля: традиції і сучасність. – К., 2010, ст. 104-123.

272 Артюх Л. Ф. Українська народна кулінарія, К., 1977, ст. 144.

273 Там само, ст. 144-147.

274 Борисенко В. К. Весільні звичаї і обряди на Україні, К., 1988, ст. 149-150.

275 Борисенко В. К. Українське весілля: традиції і сучасність, К., 2010, ст. 123.

276 Артюх Л. Ф. Українська народна кулінарія, К., 1977, ст. 148.

277 Сумцов Н. Ф. Символика славянских обрядов, М., 1996, стр. 116-117, 246.

278 Ткач М., Данилевська Н. Хліб наш насущний…, К., 2003, ст. 55.

279 Народ сильний духовністю // Слово просвіти, № 1, 2013, ст. 4.

280 Ткач М. Данилевська Н. Хліб наш насущний…, К., 2003, ст. 56-58.

281 Ткач М. Данилевська Н. Хліб наш насущний: використання хліба в українських обрядах і звичаях, К., 2003,

ст. 58.