1.3 Методичні основи аналізу руху грошових коштів

Від обсягів і швидкості руху грошового обігу, ефективності управління ним безпосередньо залежать платоспроможність і ліквідність підприємства. Тому аналіз грошових потоків є основою оцінки і прогнозування платоспроможності підприємства, дає змогу об’єктивніше оцінити його фінансовий стан. Аналіз грошових потоків проводять по підприємству в цілому, а також у розрізі основних видів господарської діяльності і центрах відповідальності.

В аналізі руху власних коштів застосовані такі методи та прийоми фінансового аналізу:

1. Вертикальний аналіз, який полягає у визначенні у відсотках структури досліджуваного об'єкта, наприклад структури активів, пасивів, прибутку від звичайної діяльності, операційних витрат тощо.

Вертикальний (структурний) аналіз — визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому.

За допомогою вертикального аналізу порівнюють відносні показники за підприємствами, що істотно різняться за абсолютними показниками обсягів виробництва і залучених фінансових ресурсів. Вертикальний аналіз зменшує вплив на вартісні показники інфляційного фактора.

2. Горизонтальний аналіз має на меті дослідити зміни показників у часі з розрахунками абсолютних і відносних відхилень (темпів).

Горизонтальний та вертикальний аналізи доповнюють один одного. На практиці складають аналітичні таблиці, де одночасно використовують прийоми вертикального та горизонтального аналізів.

3. Аналіз ліквідності підприємства.

Ліквідність - це здатність активів швидко перетворюватись в гроші (без втрати їх цінності) з метою погашення зобов’язань підприємства.

Усі активи підприємства залежно від ступеня їх ліквідності, тобто від здатності та швидкості перетворення в грошові кошти, можна умовно поділити на такі групи:

Найбільш ліквідні активи (А1) - це суми грошових коштів підприємства на поточному, валютному та інших рахунках, у касі, короткострокові фінансові вкладення (цінні папери), які можуть бути використані для здійснення поточних розрахунків негайно.

Активи, що швидко реалізуються (А2) (активи, для перетворення яких у наявні кошти потрібний визначений час) - це дебіторська заборгованість, платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати, та інші оборотні активи. Ліквідність цих активів різна і залежить від суб'єктивних та об'єктивних факторів: кваліфікації фінансових робітників, взаємовідносин підприємства з платниками та їх платоспроможності, умов надання кредитів покупцям, організації вексельного обігу тощо.

Активи, що повільно реалізуються (А3) (найменш ліквідні активи) - це запаси і витрати. Ліквідність цієї групи залежить від своєчасності відвантаження продукції, швидкості й правильності оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообігу в банку, від якості й попиту на продукцію, її конкурентоспроможності, платоспроможності покупців, форми розрахунків тощо.

Активи, що важко реалізуються (А4), - це активи, призначені для використання в господарській діяльності протягом тривалого періоду часу. В цю статтю можна включити статті розділу І активу балансу "Необоротні активи".

Пасиви балансу залежно від ступеня зростання строків погашення зобов'язань групуються так:

Найбільш строкові зобов'язання (П1) - це кредиторська заборгованість, позики для працівників, інші короткострокові пасиви.

Короткострокові пасиви (П2) - це короткострокові позикові кредити банків та інші позики, що підлягають погашенню протягом 12 місяців після звітної дати.

Довгострокові пасиви (П3) - це довгострокові кредити банків, позикові кошти та інші довгострокові пасиви.

Постійні пасиви (П4) - це власний капітал підприємства та його складові.

Підприємство вважається ліквідним, якщо його поточні активи перевищують короткострокові зобов'язання.

Підприємство може бути ліквідним в більшій або меншій мірі, або у нього взагалі може бути відсутня ліквідність. Для оцінки реального ступеня ліквідності підприємства спочатку необхідно здійснити аналіз ліквідності балансу.

Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки з кожної групи активів і пасивів. Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:

На основі порівняння активів та пасивів підприємства, визначається тип його ліквідності (таб. 1.4)

Таблиця 1.4 Типи ліквідності підприємства

абсолютно ліквідносте	ліквідне	неліквідне	Відносно неліквідне	Абсолютно неліквідне
А1 >П1	А1 < П1	А1 < П1	А1 < П1	А1 < П1
А2 > П2	А2 > П2	А2 < П2	А2 < П2	А2 < П2
А3 > П3	А3 >П3	А3 >П3	А3> П3	А3 < П3
А4 < П4	А4 >П4	А4 > П4	А4 > П4	А4> П4

Низька ліквідність, а отже і платоспроможність підприємства, спричинюється збитковою діяльністю або низьким рівнем рентабельності, оскільки прибуток є головним джерелом збільшення обсягу фінансових ресурсів, а також нераціональним розміщенням фінансових ресурсів. Все це може призвести до банкрутства та ліквідації підприємства.

Абсолютно ліквідним є баланс якщо виконуються всі нерівності. Якщо не виконується одна чи дві нерівності ,це означає ,що є відхилення від абсолютної ліквідності балансу.

Якщо не виконуються перші три нерівності,то остання не виконується автоматично, відповідно баланс є неліквідним,що означає ,що підприємство не може своєчасно та в повному обсязі погашати свої зобов’язання .

Зазвичай на практиці ці співвідношення порушуються. Недостача коштів однієї групи активів компенсується у вартісній формі лишком іншої, при чому менш ліквідні активи заміняються більш ліквідними.

При аналізі ліквідності підприємства використовують такі відносні показники:

Коефіцієнт абсолютної ліквідності:

К_а.л = =

Цей коефіцієнт показує ,яка частка боргів підприємства може бути сплачено негайно.

Нормативне значення цього коефіцієнта :0,2 – 0,35.

Коефіцієнт швидкої ліквідності:

К_ш.л= =

Цей коефіцієнт відображає платіжні можливості підприємства щодо сплати поточних зобов’язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами.

Нормативне значення: 1 – 1,5

Коефіцієнт поточної ліквідності:

К_п.л = =

Він вимірює загальну ліквідність і показує, якою мірою поточні зобов'язання забезпечуються поточними активами.

Критичне значення коефіцієнту поточної ліквідності дорівнює 1

К_п.л ˃ 2 свідчить про те,що підприємство вчасно ліквідує борги.

Коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості:

Кредиторська заборгованість / дебіторська заборгованість

Нормативне значення має бути більшим одиниці.

Якщо кредиторська заборгованість перевищує дебіторську заборгованість необхідно з’ясувати причини такого стану. Це може бути пов’язано з труднощами реалізації продукції тощо.

Чистий оборотний (робочий) капітал:

ЧО(Р)К = Поточні Активи – Поточні Пасиви

Його наявність та величина свідчать про спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов’язання та розширювати подальшу діяльність.

Робочий капітал може мати від’ємне значення.

Власні оборотні кошти:

ВОК = Власний капітал – Необоротні активи = П₄ – А₄

ВОК показує здатність підприємства фінансувати власні необоротні активи власними фінансовими ресурсами (власним капіталом).

ВОК може мати від’ємне значення ,що означає ,що підприємство не в змозі фінансувати власні необоротні активи виключно власними фінансовими ресурсами але при цьому воно не може фінансувати оборотні активи власними ресурсами.

У цьому випадку підприємство додатково залучає кредити банків та інші позики,а також може користуватися кредиторською заборгованістю як джерелом фінансування.