
- •Розділ 1. Теоретичні основи управління грошовими потоками підприємства
- •1.1.Сутність та значення грошових потоків, їх класифікація
- •1.2 Управління грошовими потоками підприємства
- •1.3 Методичні основи аналізу руху грошових коштів
- •1. Вертикальний аналіз, який полягає у визначенні у відсотках структури досліджуваного об'єкта, наприклад структури активів, пасивів, прибутку від звичайної діяльності, операційних витрат тощо.
- •2. Горизонтальний аналіз має на меті дослідити зміни показників у часі з розрахунками абсолютних і відносних відхилень (темпів).
- •3. Аналіз ліквідності підприємства.
- •4. Аналіз фінансової стійкості підприємства.
- •Загальна характеристика підприємства тов «Мультіплекс-Холдінг»
- •2.2 Аналіз та розрахунок показників
- •3.Аналіз ліквідності.
- •Розділ 3 напрямки удосконалення управління грошовими потоками на тов "мультiплекс-холдинг"
1.3 Методичні основи аналізу руху грошових коштів
Від обсягів і швидкості руху грошового обігу, ефективності управління ним безпосередньо залежать платоспроможність і ліквідність підприємства. Тому аналіз грошових потоків є основою оцінки і прогнозування платоспроможності підприємства, дає змогу об’єктивніше оцінити його фінансовий стан. Аналіз грошових потоків проводять по підприємству в цілому, а також у розрізі основних видів господарської діяльності і центрах відповідальності.
В аналізі руху власних коштів застосовані такі методи та прийоми фінансового аналізу:
1. Вертикальний аналіз, який полягає у визначенні у відсотках структури досліджуваного об'єкта, наприклад структури активів, пасивів, прибутку від звичайної діяльності, операційних витрат тощо.
Вертикальний (структурний) аналіз — визначення структури підсумкових фінансових показників з виявленням впливу кожної позиції звітності на результат у цілому.
За допомогою вертикального аналізу порівнюють відносні показники за підприємствами, що істотно різняться за абсолютними показниками обсягів виробництва і залучених фінансових ресурсів. Вертикальний аналіз зменшує вплив на вартісні показники інфляційного фактора.
2. Горизонтальний аналіз має на меті дослідити зміни показників у часі з розрахунками абсолютних і відносних відхилень (темпів).
Горизонтальний та вертикальний аналізи доповнюють один одного. На практиці складають аналітичні таблиці, де одночасно використовують прийоми вертикального та горизонтального аналізів.
3. Аналіз ліквідності підприємства.
Ліквідність - це здатність активів швидко перетворюватись в гроші (без втрати їх цінності) з метою погашення зобов’язань підприємства.
Усі активи підприємства залежно від ступеня їх ліквідності, тобто від здатності та швидкості перетворення в грошові кошти, можна умовно поділити на такі групи:
Найбільш ліквідні активи (А1) - це суми грошових коштів підприємства на поточному, валютному та інших рахунках, у касі, короткострокові фінансові вкладення (цінні папери), які можуть бути використані для здійснення поточних розрахунків негайно.
Активи, що швидко реалізуються (А2) (активи, для перетворення яких у наявні кошти потрібний визначений час) - це дебіторська заборгованість, платежі по якій очікуються протягом 12 місяців після звітної дати, та інші оборотні активи. Ліквідність цих активів різна і залежить від суб'єктивних та об'єктивних факторів: кваліфікації фінансових робітників, взаємовідносин підприємства з платниками та їх платоспроможності, умов надання кредитів покупцям, організації вексельного обігу тощо.
Активи, що повільно реалізуються (А3) (найменш ліквідні активи) - це запаси і витрати. Ліквідність цієї групи залежить від своєчасності відвантаження продукції, швидкості й правильності оформлення банківських документів, швидкості платіжного документообігу в банку, від якості й попиту на продукцію, її конкурентоспроможності, платоспроможності покупців, форми розрахунків тощо.
Активи, що важко реалізуються (А4), - це активи, призначені для використання в господарській діяльності протягом тривалого періоду часу. В цю статтю можна включити статті розділу І активу балансу "Необоротні активи".
Пасиви балансу залежно від ступеня зростання строків погашення зобов'язань групуються так:
Найбільш строкові зобов'язання (П1) - це кредиторська заборгованість, позики для працівників, інші короткострокові пасиви.
Короткострокові пасиви (П2) - це короткострокові позикові кредити банків та інші позики, що підлягають погашенню протягом 12 місяців після звітної дати.
Довгострокові пасиви (П3) - це довгострокові кредити банків, позикові кошти та інші довгострокові пасиви.
Постійні пасиви (П4) - це власний капітал підприємства та його складові.
Підприємство вважається ліквідним, якщо його поточні активи перевищують короткострокові зобов'язання.
Підприємство може бути ліквідним в більшій або меншій мірі, або у нього взагалі може бути відсутня ліквідність. Для оцінки реального ступеня ліквідності підприємства спочатку необхідно здійснити аналіз ліквідності балансу.
Для визначення ліквідності балансу необхідно порівняти підсумки з кожної групи активів і пасивів. Баланс вважається абсолютно ліквідним, якщо виконуються умови:
На основі порівняння активів та пасивів підприємства, визначається тип його ліквідності (таб. 1.4)
Таблиця 1.4 Типи ліквідності підприємства
абсолютно ліквідносте |
ліквідне |
неліквідне |
Відносно неліквідне |
Абсолютно неліквідне |
А1 >П1 |
А1 < П1 |
А1 < П1 |
А1 < П1 |
А1 < П1 |
А2 > П2 |
А2 > П2 |
А2 < П2 |
А2 < П2 |
А2 < П2 |
А3 > П3 |
А3 >П3 |
А3 >П3 |
А3> П3 |
А3 < П3 |
А4 < П4 |
А4 >П4 |
А4 > П4 |
А4 > П4 |
А4> П4 |
Низька ліквідність, а отже і платоспроможність підприємства, спричинюється збитковою діяльністю або низьким рівнем рентабельності, оскільки прибуток є головним джерелом збільшення обсягу фінансових ресурсів, а також нераціональним розміщенням фінансових ресурсів. Все це може призвести до банкрутства та ліквідації підприємства.
Абсолютно ліквідним є баланс якщо виконуються всі нерівності. Якщо не виконується одна чи дві нерівності ,це означає ,що є відхилення від абсолютної ліквідності балансу.
Якщо не виконуються перші три нерівності,то остання не виконується автоматично, відповідно баланс є неліквідним,що означає ,що підприємство не може своєчасно та в повному обсязі погашати свої зобов’язання .
Зазвичай на практиці ці співвідношення порушуються. Недостача коштів однієї групи активів компенсується у вартісній формі лишком іншої, при чому менш ліквідні активи заміняються більш ліквідними.
При аналізі ліквідності підприємства використовують такі відносні показники:
Коефіцієнт абсолютної ліквідності:
Ка.л
=
=
Цей коефіцієнт показує ,яка частка боргів підприємства може бути сплачено негайно.
Нормативне значення цього коефіцієнта :0,2 – 0,35.
Коефіцієнт швидкої ліквідності:
Кш.л=
=
Цей коефіцієнт відображає платіжні можливості підприємства щодо сплати поточних зобов’язань за умови своєчасного проведення розрахунків з дебіторами.
Нормативне значення: 1 – 1,5
Коефіцієнт поточної ліквідності:
Кп.л
=
=
Він вимірює загальну ліквідність і показує, якою мірою поточні зобов'язання забезпечуються поточними активами.
Критичне значення коефіцієнту поточної ліквідності дорівнює 1
Кп.л ˃ 2 свідчить про те,що підприємство вчасно ліквідує борги.
Коефіцієнт співвідношення кредиторської та дебіторської заборгованості:
Кредиторська заборгованість / дебіторська заборгованість
Нормативне значення має бути більшим одиниці.
Якщо кредиторська заборгованість перевищує дебіторську заборгованість необхідно з’ясувати причини такого стану. Це може бути пов’язано з труднощами реалізації продукції тощо.
Чистий оборотний (робочий) капітал:
ЧО(Р)К = Поточні Активи – Поточні Пасиви
Його наявність та величина свідчать про спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов’язання та розширювати подальшу діяльність.
Робочий капітал може мати від’ємне значення.
Власні оборотні кошти:
ВОК = Власний капітал – Необоротні активи = П4 – А4
ВОК показує здатність підприємства фінансувати власні необоротні активи власними фінансовими ресурсами (власним капіталом).
ВОК може мати від’ємне значення ,що означає ,що підприємство не в змозі фінансувати власні необоротні активи виключно власними фінансовими ресурсами але при цьому воно не може фінансувати оборотні активи власними ресурсами.
У цьому випадку підприємство додатково залучає кредити банків та інші позики,а також може користуватися кредиторською заборгованістю як джерелом фінансування.